Рішення № 37832152, 18.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21360/13 18.03.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 6 659,69 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Лівак І.М. (представник за довіреністю вих.№3338/18 від 23.12.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «AXA Страхування» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 6 659,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №АВ/4045082.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на те, що акт виконаних робіт №300348 від 16.01.2013р. не є належним доказом по справі, оскільки не містить підписів та печаток сторін, а також вказав, що позивачем всупереч вимогам ст. 7 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. ст. 22.1, 29 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не було проведено оцінки вартості матеріального збитку, завданого його страхувальнику внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а відтак просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Також просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно №910/21360/13 та призначено до розгляду на 26.11.2013р.

В судовому засіданні 26.11.2013р. розгляд справи було відкладено до 10.12.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. призначено в справі судову автотоварознавчу експертизу, матеріали справи №910/21360/13 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. провадження у справі на час проведення судової автотоварознавчої експертизи зупинено.

26.02.2014р. до Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №14729/13-54 від 18.02.2014р., відповідно до якого директор інституту повідомляє, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. залишена без виконання на підставі того, що до експертної установи, у встановлений чинним законодавством термін, не надійшла оплата за проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014р. поновлено провадження у справі, розгляд призначено на 18.03.2014р., також зобов'язано відповідача надати письмові пояснення з приводу не проведення оплати вартості експертного дослідження.

Представники відповідача в судове засідання 18.03.2014р. не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, витребуваних судом документів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 18.03.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2012р. між позивачем (страховик) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №0001а/12к-05/0093 (належним чином засвідчена копія Генерального договору та сертифікату до Договору містяться в матеріалах справи, надалі по тексту разом - Договір страхування).

Об'єктом Договору страхування є транспортний засіб «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (належним чином засвідчена копія свідоцтва міститься в справі).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок настання страхових ризиків, зокрема - дорожньо-транспортної пригоди. (підпункт 7.2.2. п. 7.2. Генерального договору).

Відповідний страховий випадок настав 12.01.2013р. на а/д 1108 «Бориспіль-Запоріжжя» 144 км + 359 м а саме: відбулося зіткнення автомобіля засіб «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням водія ОСОБА_4

В результаті ДТП транспортний засіб «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою ВДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області від 12.01.2013р., (копія довідки в справі).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 мав законне право на керування «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення водія НОМЕР_4 та подорожнього листа №565 від 12.01.2013р. (копії в справі).

Страхувальник звернувся до позивача з заявою про страховий випадок №1.001.13.00800 від 12.01.2013р. Позивачем було оглянуто транспортний засіб страхувальника, про що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акту огляду транспортного засобу від 16.01.2013р.

28.01.2013р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якої просив позивача перерахувати суму страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» за реквізитами, вказаними у заяві (копія заяви у справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем, у відповідності до акту виконаних робіт №300348 від 16.01.2013р., згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 6 659,69 грн., (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи) було перераховано на користь ТОВ «Катеринопільський елеватор» страхове відшкодування в розмірі 6 659,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9751 від 13.02.2013р. (копія платіжного доручення знаходиться в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування в сумі 6 659,69 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом 1.001.13.00800/VESKO4994 від 12.02.2013р. та розрахунком суми страхового відшкодування від 12.02.2013р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №РГ/800/13/10 від 10.07.2013р. про здійснення страхового відшкодування на суму 6 659,69 грн. (належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи). Відповідач залишив вказану заяву позивача без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, керував ОСОБА_4

Згідно з постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 11.03.2013р. у справі №272/284/13-п, провадження №3/272/104/13 (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 12.01.2013р., трапилась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. 13.1. Правил Дорожнього Руху України. Останнього визнано винним у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем шляхом укладення з останнім поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4045082 (копія полісу знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу страхувальника з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в сумі 6 659,69 грн., згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а тому відповідно до Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягають витрати позивача, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу страхувальника.

Доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву щодо того, що акт виконаних робіт №300348 від 16.01.2013р. не містить підпису та печаток сторін, а відтак не може вважатися належним доказом по справі, спростовуються наданою позивачем копією зазначеного акту на вимогу ухвали суду, з якого вбачається протилежне.

Щодо того, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження проведення позивачем вартості матеріального збитку з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання щодо визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес Бенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, внаслідок його пошкодження в ДТП.

Оскільки відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем розміру матеріального збитку, витрати за проведення експертного дослідження було покладено на відповідача.

Листом Господарського суду міста Києва №910/21360/13 від 21.01.2014р. у відповідь на лист експертної установи відповідача було повторно зобов'язано здійснити оплату вартості судової автотоварознавчої експертизи, докази чого надати суду.

Відповідачем оплати вартості судової експертизи проведено не було, у зв'язку з чим матеріали справи №910/21360/13 були повернуті до суду без виконання ухвали від 10.12.2013р. Крім того, відповідачем не надано до матеріалів справи пояснень на вимогу ухвали суду від 06.03.2014р. щодо не проведення оплати вартості експертного дослідження.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, на думку суду, позивачем надано достатньо доказів на обґрунтування своїх вимог, в тому числі на вимогу ухвал суду, а відповідач попри створення господарським судом необхідних для цього умов, розміру матеріального збитку, у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/21360/13 підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 6 659,69 грн.

Судовий збір у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912, адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070) суму страхового відшкодування в розмірі 6 659,69 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 69 копійок) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2014р.

Суддя Морозов С.М.