Постанова № 37831770, 03.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 808/793/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби ЗМУЮ в Запорізькій області Білай Олени Павлівни

2. Реєстраційна служба ЗМУЮ в Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 від 27.07.1996)

ОСОБА_3 (довіреність № 751 від 27.01.2014)

від відповідача -1- не прибув

від відповідача -2- Кохановська О.І. (довіреність № 02-01-10/203 від 17.02.2014)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної Реєстраційної служби ЗМУЮ в Запорізькій області Білай Олени Павлівни, за участі в якості третьої особи Реєстраційної служби ЗМУЮ в Запорізькій області, про :

-визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЗМУЮ в Запорізькій області Білай О.П. № 9508854 від 25.12.2013 та № 9536818 від 26.12.2013 про відмову у державній реєстрації прав

-зобов'язання Реєстраційної служби ЗМУЮ в Запорізькій області зареєструвати за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 право власності на нерухоме майно:

1.коридор НОМЕР_3, площею - 18,5 к.м., торговельний зал НОМЕР_4, площею - 84,5 кв.м., загальною площею 103,0 кв.м., що складає 1/100 (одну соту) частину інв. № 1000094, розміщені за адресою: АДРЕСА_1.

2.1/250 (одну двохсот п'ятдесяту) частину інв. № 1000094 за адресою: АДРЕСА_1, що складається з коридору НОМЕР_5 площею 29,0 кв.м. в підвалі інв. № 1000094.

Ухвалою суду від 04.02.2014 відкрито провадження у адміністративній справі №808/793/14 та призначено до судового розгляду на 17.02.2014.

06.02.2014 до суду надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач уточнив суб'єктний склад відповідачів та зазначив Реєстраційну службу ЗМУЮ в Запорізькій області у якості відповідача 2 і просив зобов'язати останню здійснити реєстрацію права власності на спірне майно. Уточнення підтверджено представником позивача в судовому засіданні 17.02.2014 та прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні була оголошена перерва до 03.03.2014.

У засіданні 03.03.2014, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання приписів ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, з урахуванням заяви про уточнення, і з підстав, викладених в уточненій позовній заяві просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідач-1 відмовив у проведенні державної реєстрації права власності з посиланням на те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки заявником було в повному обсязі дотримано передбачений законом порядок проведення державної реєстрації, а надані документи в повному обсязі засвідчують право власності на зазначену квартиру. Разом з тим, відповідач-1, приймаючи спірне рішення, взагалі не зазначив, які саме документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити їх відповідність, та з яких саме підстав.

Позивач вважає безпідставною відмову у реєстрації права власності та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1, належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Проти позову не заперечив.

Відповідач-2 позов не визнав, надав суду письмові пояснення. Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначив, що рішення про відмову у державної реєстрації прав № 9508854 від 25.12.2013 та № 9536818 від 26.12.2013 прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, вважає свої дії вчиненими у відповідності та на виконання приписів чинного законодавства, а, відтак у позові просить відмовити у повному обсязі.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведені процесуальні приписи, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд визнав за можливе справу розглянути за відсутності відповідача-1.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що У 2007 році ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників ТОВ "ЗТЛ".

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЗТЛ", оформленим протоколом № 47 від 05.07.2007, вирішено здійснити виплату вкладу ОСОБА_1 в грошовій формі і в натуральній формі.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЗТЛ", оформленим протоколом № 52 від 29.07.2013, для остаточного розрахунку із позивачем та виплати вкладу в повному обсязі, замінено спосіб виплати частини його вкладу з грошової форми на виплату в натуральній формі нерухомим майном.

Згідно зазначеного протоколу №52 від 29.07.2013 ОСОБА_1 виділено в натурі приміщення НОМЕР_5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_4 за вказаною вище адресою.

Відповідно до правовстановлюючих та реєстраційних документів за ТОВ "ЗТЛ" зареєстровано нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, що складається з двох окремих частин будівлі інв.№ 1000094 (надалі - Будівля). Перша - 1/100 частини Будівлі на підставі договору купівлі-продажу № 7-29/12 від 29.12.2003, за яким ТОВ "ЗТЛ" придбало приміщення №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4 цієї Будівлі. Друга - 1/250 частина Будівлі на підставі договору купівлі-продажу № 2485 від 18.08.2006, за яким ТОВ "ЗТЛ" придбало приміщення НОМЕР_5 цієї Будівлі.

Вказане право підтверджується витягами БТІ про реєстрацію права власності № 2756363 від 05.02.2004 та № 11875929 від 19.09.2006, відповідно.

09.12.2013 позивачем було подано дві заяви на проведення державної реєстрації права власності на інв.№ 1000094, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, разом з документами, необхідними для проведення реєстрації та їх копіями завіреними належним чином.

Державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9508854 від 25.12.2013 та №9536818 від 26.12.2013, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме "подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують".

Не погодившись з рішеннями відповідача про відмову у реєстрації права власності, позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні державної реєстрації та обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначаються Законом України №1952-IV від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952- IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, у тому числі право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Виходячи з положень ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається частиною 1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно із п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Судом встановлено, що одним із правовстановлюючих документів, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність, а саме у даному випадку, рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЗТЛ", оформлене протоколом № 52 від 29.07.2013, про виділення ОСОБА_1 в натурі приміщення НОМЕР_5, та приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача встановлених законом правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності на вказані приміщення.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вичерпний перелік підстав, для відмови у державній реєстрації прав визначений статтею 24 Закону.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 Закону відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952- IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документом, що їх посвідчують, а заміна неотриманої частини вкладу при виході зі складу учасників товариства, виплата якої передбачена протоколом зборів учасників товариства в грошовому вигляді протягом року з моменту підписання вказаного протоколу на майно в натуральній формі взагалі не передбачена приписами чинного законодавства України.

Отже, зміст вказаної норми містить два порушення, а саме: 1) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 2) не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. При цьому, опис причинної відмови має бути зроблений державним реєстратором максимально чітко та зрозуміло. Так, якщо це невідповідність поданих документів, то який з документів та якій нормі законодавства не відповідає; якщо ж неможливість встановлення заявлених прав - зазначення обставин та аналіз документів з яких не виявляється можливим підтвердити заявлені права.

В оскаржуваному рішенні, державний реєстратор послався на те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Тобто, з викладеного мотивування відмови взагалі не зрозуміло, що саме стало підставою для прийняття реєстратором оскаржуваного рішення - чи то невідповідність документів вимогам законодавства, чи то неможливість встановлення заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Дослідивши прийняте відповідачем рішення, суд дійшов висновку, що з його змісту не можна дійти висновку про наявність підстав та обставин, з якими законодавець пов'язує можливість прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідачем не конкретизовано, які саме документи позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, або дають змогу встановити їх невідповідність. Наведені обставини, на думку суду, позбавляють заявника можливості реалізувати своє право на усунення виявлених недоліків.

Таким чином, оскаржувані рішення за своїм змістом не відповідають встановленим вимогам Закону.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що відповідач-1 при прийняті оскаржуваних рішень припустився порушень вимог чинного законодавства, а тому рішення № 9508854 від 25.12.2013 та № 9536818 від 26.12.2013 щодо відмови у державній реєстрації прав є протиправними та підлягають скасуванню, а вимоги позивача підлягають задоволенню.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, а також системного аналізу вищевказаних правових норм, суд зазначає, що в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги те, що відповідач необґрунтовано своїми діями не вжив заходів до виконання покладених на нього функцій, а порушені права позивача підлягають судовому захисту, суд дійшов висновку покласти на відповідача обов'язок вчинити дії щодо державної реєстрації за позивачем право власності на зазначене вище нерухоме майно.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЗМУЮ в Запорізькій області Білай О.П. № 9508854 від 25.12.2013 та № 9536818 від 26.12.2013 про відмову у державній реєстрації прав

Зобов'язати Реєстраційну служби ЗМУЮ в Запорізькій області зареєструвати за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 право власності на нерухоме майно:

3. коридор НОМЕР_3, площею - 18,5 к.м., торговельний зал НОМЕР_4, площею - 84,5 кв.м., загальною площею 103,0 кв.м., що складає 1/100 (одну соту) частину інв. № 1000094, розміщені за адресою: АДРЕСА_1.

4. 1/250 (одну двохсот п'ятдесяту) частину інв. № 1000094 за адресою: АДРЕСА_1, що складається з коридору НОМЕР_5 площею 29,0 кв.м. в підвалі інв. № 1000094.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 26.03.2014.

Суддя О.М. Нечипуренко