Рішення № 37824747, 26.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1717/14 Головуючий у першій інстанції: Маймур Ф.Ф.

Категорія: 27 Суддя-доповідач: Красвітна Т.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Михайловської С.Ю., Пономарь З.М.

при секретарі Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

22 жовтня 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом в обґрунтування якого, з урахуванням задоволення місцевим судом в ході розгляду справи клопотання представника позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду, послався на те, що 29 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір №DNHLAK00000588, за яким останній отримав кредит в розмірі 200000,0 доларів США на купівлю автомобіля, зобов'язавшись повернути цей кредит до 29 серпня 2011 року щомісячними платежами, сплативши 0,88% на місяць за користування кредитом, а також 0,25% щомісяця винагороди за надання фінансового інструменту, та інші обов'язкові платежі. 11 вересня 2012 року позивачу стало відомо, що позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його спадкоємцями є відповідачі, кожному з яких в порядку спадкування після смерті позичальника належить по 1/5 від його частки статутного капіталу ТОВ «Приват Лізинг», тобто по 420162,0 гривень. Оскільки позичальником його кредитні зобов'язання виконані не були і розмір його боргу станом на 12 вересня 2012 року склав 407811,53 доларів США, позивач просив суд стягнути з відповідачів, як зі спадкоємців померлого, розмір заборгованості за вказаним вище кредитним договором в межах вартості успадкованого майна - по 420162,0 грн. з кожного, а також судові витрати у справі.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року, у якому виправлено описку ухвалою того ж суду від 29.01.2014 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 420162 гривні в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором від 29 серпня 2006 року №DNHLAK00000588; стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 420162 гривні в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором від 29 серпня 2006 року №DNHLAK00000588; у рахунок відшкодування судових витрат стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 3219,0 гривень на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 29 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», як кредитором, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_9, як позичальником, було укладено кредитний договір №DNHLAK00000588, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 326978,9 доларів США (200000,0 доларів США - на купівлю автомобіля, 126978,9 доларів США - на сплату страхових платежів). ОСОБА_9 зобов'язався повернути кредит до 29 серпня 2011 року включно, щомісячними платежами в розмір 4819,28 доларів США, сплативши 0,88% на місяць за користування кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 0,25% від суми кредиту щомісяця, а також інші обов'язкові платежі відповідно до умов кредитного договору (т.1 а.с. 8 - 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_9 помер, а його спадкоємцями першої черги за законом є в тому числі його батьки - відповідачі по даній цивільній справі, які своєю спільною заявою від 24 жовтня 2007 року прийняли спадщину після смерті сина ОСОБА_9, а 26 листопада 2008 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі на належну спадкодавцю частку в статутному капіталі ТОВ «Приват Лізинг» (т.1 а.с. 19, 20, 61, 68 - 72, 75, 77 - 78, 85, 118 - 153, 155, 156, 160 - 164).

Розмір частки померлого спадкодавця ОСОБА_9 у статутному капіталі ТОВ «Приват Лізинг» станом на дату його смерті становив 30%, що дорівнювало 2100810,0 гривням. З урахуванням кількості спадкоємців, відповідачам, як одним із таких спадкоємців, належить по 1/5 від вказаної частки, що дорівнює 420162,0 гривні для кожного із відповідачів. Викладені фактичні обставини встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року по справі №2-1782/11, що набрало законної сили. Вказаним рішенням районного суду вирішено стягнути з ТОВ «Приват Лізинг» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5 по 420162,0 гривні (т.1 а.с. 22 - 32, 253 - 254).

Місцевим судом також встановлено, що 11 вересня 2012 року на адресу позивача від ТОВ «Приват Лізинг» надійшов лист від 05 вересня 2012 року, яким вказане товариство на виконання своїх договірних зобов'язань повідомило позивача про зміну складу своїх учасників внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 одного з них - ОСОБА_9 Крім того, ТОВ «Приват Лізинг» повідомило позивача, що відповідачі є спадкоємцями померлого, а також про факт та наслідки розгляду спору таких спадкоємців з ТОВ «Приват Лізинг» Голосіївським районним судом м. Києва (т.1 а.с. 21).

Листом від 12 вересня 2012 року №12/09-12 позивач звернувся до відповідачів у справі із вимогою про погашення ними, як спадкоємцями померлого ОСОБА_9, кредитної заборгованості останнього перед позивачем за кредитним договором №DNHLAK00000588 від 29 серпня 2006 року.

Розмір такої заборгованості виник внаслідок невиконання позичальником в повному обсязі своїх договірних зобов'язань і станом на час пред'явлення вимоги склав 407811,53 доларів США (за курсом НБУ - 3259637,56 гривень), з яких 175765,92 доларів США (за курсом НБУ - 1404897 гривень) - борг за тілом кредиту, 210275,93 доларів США (за курсом НБУ - 1680735,51 гривень) - заборгованість за процентами за користування кредитом, 21769,68 доларів США (за курсом НБУ - 174005,05) - заборгованість по сплаті винагороди кредитору (т.1 а.с. 15 - 18, 36).

Однак, відповідачі вказану вище вимогу банку не виконали, заборгованість свого спадкодавця в межах вартості успадкованого майна не погасили.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, акти цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов»язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов»язаним з його особою і у зв»язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом ст.ст.1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом ст.ст.1258, 1261, 1267 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівним.

Відповідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Частиною 2 ст. 1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

У частині 4 ст. 1281 ЦК України закріплено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, місцевий суд дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення між кредитором, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_9, як позичальником, кредитного договору №DNHLAK00000588 від 29 серпня 2006 року, свої договірні зобов'язання за яким позичальник не виконав в повному обсязі, що зумовило виникнення у нього перед позивачем кредитної заборгованості.

Разом з тим, місцевим судом безпідставно і необґрунтовано встановлено розмір заборгованості за кредитним договором №DNHLAK00000588 у сумі 407811,53 дол. США (за курсом НБУ - 3259637,56 грн.) станом на 12.09.2012 року (т. 1 а.с. 1 - 4, 15 - 18).

Враховуючи, що позичальник ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, заміна боржника у зобов»язанні не проводилась, що визнано сторонами, колегія дійшла висновку про необхідність прийняття до уваги наявність заборгованості за кредитним договором №DNHLAK00000588 станом на дату смерті позичальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 - у сумі 177243,01 дол. США (за курсом НБУ станом на 03.03.2014 року - 1719150,85 грн.), що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 175791,93 дол. США та заборгованості за відсотками у сумі 1451,08 дол. США; наведений розмір заборгованості підтверджується відповідним детальним розрахунком, представленим позивачем суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 289 - 291). Колегія зауважує, що останній платіж за кредитним договором було здійснено за життя позичальника, тобто до 17.06.2007 року, що стверджується розрахунками заборгованості, які представлені позивачем (т. 1 а.с. 15 - 18, т. 2 а.с. 289 - 291).

Колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що обов'язок із погашення заборгованості за кредитним договором №DNHLAK00000588 увійшов до складу спадщини ОСОБА_9

Обґрунтованим є висновок місцевого суду про недоведеність твердження представника відповідача про те, що позивач дізнався по смерть боржника щонайпізніше 20 жовтня 2008 року від його спадкоємців, оскільки кредитором одному зі спадкодавців видавались довідка про заборгованість ОСОБА_9, а також під розписку договори, укладені між позивачем та ОСОБА_9 Зі змісту такої довідки та розписки не вбачається, що позивачу було відомо про смерть ОСОБА_9 чи повідомлено відповідачами або іншими особами про даний факт смерті боржника. Крім того, надана суду розписка не може бути належним доказом по справі, оскільки не містить підпису посадової особи позивача, відповідної печатки чи інших даних, які б дозволяли суду встановити, що така розписка складена за участю чи вимогою позивача.

Разом з тим, місцевий суд у повному обсязі не встановив фактичні обставини, що мають значення для розгляду даної справи.

Так, з представленого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №DNHLAK00000588, що знаходиться у т. 1 на а.с. 15 - 18, вбачається, що останній платіж на виконання умов зазначеного договору було внесено за життя позичальником ОСОБА_9 у червні 2007 року.

Враховуючи наведений вище факт, приймаючи до уваги, що кредитним договором №DNHLAK00000588 повернення позичальником кредитних коштів та процентів за користування кредитом визначено періодичними щомісячними платежами, колегія дійшла висновку, що строк настання вимоги повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Такий висновок відповідає змісту правової позиції Верховного Суду України у справі №6-116 цс13 (Постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 року).

Приймаючи до уваги, що пунктом 1.1 кредитного договору №DNHLAK00000588 визначено надання кредитних коштів ОСОБА_9 на строк по 29.08.2011 року включно (т. 1 а.с. 8 - 13, 14); враховуючи, що позивач вперше пред»явив свої вимоги до відповідачів, як спадкоємців померлого ОСОБА_9, у листі від 12.09.2012 року №12/09-12, який отримано відповідачкою 28.09.2012 року, що визнано сторонами та стверджується копією згаданого листа і відповідним поштовим повідомленням у т. 1 на а.с. 36 - 37, 38; враховуючи, що даний позов пред»явлено банком до суду 22.10.2012 року, що стверджується змістом штампу вхідної кореспонденції місцевого суду (т. 1 а.с. 1), - колегія дійшла висновку, що позивач - кредитор спадкодавця, який не знав і не міг знати про відкриття спадщини, - не пред»явив свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Факт того, що позивач не знав і не міг знати про відкриття спадщини у зв»язку зі смертю ОСОБА_9 обгрнутовано встановлено місцевим судом у оскаржуваному рішенні та стверджується, зокрема, змістом позовної заяви і показами представника позивача, який наполягав на тому, що вперше про смерть боржника банк дізнався 11 вересня 2012 року з листа ТОВ «Приват Лізинг» від 05 вересня 2012 року, тобто більше ніж через рік після закінчення строку на який було надано кредит за договором №DNHLAK00000588 (т.1 а.с. 1 - 4, 21). Колегія зауважує, що рішення місцевого суду у даній справі позивачем в апеляційному порядку не оскаржене.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення частин 3 і 4 ст. 1281 ЦК України, приймаючи до уваги, що встановлений річний строк є обмежувальним (присічним, преклюзивним), його пропуск припиняє відповідні права кредитора, даний строк не призупиняється, не переривається і не поновлюється, - колегія дійшла висновку, що позивач позбавлений права вимоги до відповідачів, тому у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено у повному обсязі.

Посилання представника позивача на те, що відповідачі, в порушення вимог ч. 1 ст. 1281 ЦК України, не повідомили позивача, як кредитора спадкодавця, про відкриття спадщини, не спростовують правильність викладених вище висновків апеляційного суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, районний суд у повному обсязі обставини справи не встановив, наведені вище факти до уваги не взяв, безпідставно не застосував вимоги частин 3 і 4 ст. 1281 ЦК України, що спричинило постановлення незаконного і несправедливого судового рішення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду є незаконним, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді