Ухвала суду № 37824270, 24.03.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5428/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т.В. Провадження № 22-ц/773/451/14 Категорія: 35 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю пр-ка позивача - Козака В.Т.,

прокурора - Турич Л.Г.,

пр-ка інспекції - Матвійчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства «Тур» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи - Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області на рішення Ковельського міськрайонного суду від 07 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Ковельське СЛАТ «Тур» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у якому просило стягнути з відповідачів 713 грн. 82 коп. заподіяної шкоди внаслідок незаконного вирубування ними 12 дерев берези.

В суді першої інстанції позивач зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідачів по 100 грн. заподіяної шкоди з кожного.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства «Тур» по 100 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 114 грн. 70 коп. судових витрат з кожного.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у розгляді справи - Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Судом першої інстанції встановлено, що вина відповідачів у незаконному вирубуванні 7 беріз діаметром 8 см та 5 беріз діаметром 12 см підтверджується протоколом про лісопорушення № 11 від 02.04.2013 року та постановами Державної екологічної інспекції у Волинській області від 15.04.2013 року про накладення адміністративних стягнень на обох відповідачів (а.с.4, 6, 8).

Згідно ст.107 Лісового кодексу України громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Розмір шкоди, завданої незаконним вирубуванням дерев визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Із матеріалів справи, а саме із протоколу про лісопорушення № 11 від 02.04.2013 року та із постанов Державної екологічної інспекції у Волинській області від 15.04.2013 року про накладення адміністративних стягнень на обох відповідачів вбачається, що відповідно до цієї постанови Кабінету Міністрів України відповідачами завдана шкода у розмірі 713 грн. 82 коп..

Покликання апелянта на ту обставину, що суд не перевірив правильності розрахунку розміру шкоди - не заслуговують на увагу, оскільки зазначені постанови Державної екологічної інспекції у Волинській області від 15.04.2013 року про накладення адміністративних стягнень на обох відповідачів, якими в тому числі встановлено і розмір шкоди, були і є чинними на час вирішення спору як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.

Покликання прокурора на те, що Ковельське СЛАТ «Тур» є неналежним позивачем - не ґрунтується на нормах закону.

Покликання апелянта при цьому на п.»б» ч.1 ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не заслуговує на увагу, оскільки цей пункт виключено із закону ще 16.10.2012 року.

Відповідно до ст.89 Лісового кодексу України позивач відноситься до державної лісової охорони як постійний лісокористувач і на підставі п.13 ч.1 ст.91 цього Кодексу має право направляти позови до суду.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Таке право позивач надав і своєму представнику Козаку В.Т., що стверджується відповідною довіреністю від 07.10.2013 року № 32.

Враховуючи наведені правові норми, суд першої інстанції вірно розглядав спір у межах зменшеного розміру позовних вимог.

Помилкове стягнення судом коштів з відповідачів на користь позивача, а не в дохід держави не впливає на правильність судового рішення, оскільки сам позивач перерахував стягнуті кошти на бюджетні рахунки, що стверджується відповідними платіжними дорученнями від 13.01.2014 року (а.с.60) та не заперечується самим апелянтом і представником екологічної інспекції в апеляційному суді.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 07 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді