Рішення № 37824140, 26.03.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

25 березня 2014 року Справа № 927/212/14

Позивач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький

код 07928461, вул.Ціолковського,3/1, м. Хмельницький, 29006

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК", код 37250616, вул. Пушкіна, 16-А, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 12145,54 грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Гандик Г.О.- юрисконсульт, довіреність №2619 від 23 вересня 2013 року.

відповідача: не з'явився

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" про стягнення 12145,54 грн. боргу, згідно договору про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитого в процесі надання послуг з харчування № 469 від 15 березня 2012 року.

У судовому засіданні 04 березня 2014 року суд оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

У судовому засіданні 25 березня 2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні від 04 березня 2014 року надала суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 918,40 грн., 157,89 грн. інфляційних та 183,68 грн. 3 % річних. Суд долучив заяву але прийняття її до розгляду відклав до 25 березня 2014 року.

25 березня 2014 року суд прийняв дану заяву до розгляду оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процессуального кодексу України. Справа розглядається з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач представника в судові засідання не направив, заяв та клопотань не надсилав, причини неявки суду не повідомив. Ухвали про порушення провадження у справі від 19 лютого 2014 року та про відкладення розгляду справи від 04 березня 2014 року, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" знаходиться за адресою вул. Пушкіна, 16-А, м. Чернігів. Отже, згідно вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора і представника позивача, суд встановив:

15 березня 2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький (сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" (сторона 2, відповідач) укладено договір про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 469 (надалі - договір) (а.с. 13-14).

Відповідно до пунктів 1.1, договору в редакції додаткової угоди від 20 березня 2013 року позивач надає відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач відшкодовує позивачу вартість спожитої ним води та наданих послуг з водовідведення, в процесі надання послуг з харчування.

Відповідно до п.2.1, щомісячно, до 25 числа, сторона 1 та сторона 2 на підставі норм споживання води, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами на момент дії Договору, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами, або згідно з показниками лічильників, складають та підписують акт ( в довільній формі) про кількість спожитих послуг з водопостачання і водовідведення в двох примірниках, який є підставою для виставляння рахунку на відшкодування вартості води та послуг водовідведення.

Згідно п. 3.2.1 договору сторона 2 зобов'язується своєчасно, протягом 5-ти банківських днів, оплачувати отримані від сторони 1 рахунки за послуги з водопостачання та водовідведення.

Договір укладений на строк з 01 березня 2012 року до 30 квітня 2013 року (п. 6.1 в редакції додаткової угоди від 20 березня 2013 року).

Після закінчення строку дії Договору (30 квітня 2014 року) для продовження надання послуг та погодження нового строку дії Договору, позивач направив на адресу відповідача додаткову угоду № 30 від 13 травня 2013 року, якою продовжено термін дії договору по 31 травня 2013 року. Проте відповідач зазначену угоду не підписав та примірник угоди позивачу не повернув (а.с. 18).

Як зазначив позивач, після 30 квітня 2013 року відповідач фактично не припиняв харчувати військовослужбовців та користуватися комунальними послугами. Даний факт установлений рішенням господарського суду м. Києва від 31 липня 2013 року по справі №910/10503/13 (а.с. 75-87).

Згідно акту виконаних робіт за травень 2013 рік відповідачем були надані послуги з харчування особового складу військових частин : А0553, А4239, А2339, А3808, А1067, А4009, А3013, А1877, А3012, А2502 на суму 12145,54 грн. (а.с. 20).

Таким чином, у зв'язку із фактичним наданням відповідачем у травні 2013 року послуг з харчування особового складу військових частин відповідачу було виставлено до сплати рахунок № 546 від 31 травня 2013 року на суму 12145,54грн. (а.с. 19).

Свої зобов'язання за договором щодо відшкодування вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за травень 2013 року відповідач не виконав.

Заборгованість відповідача по відшкодуванню вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за травень 2013 року становить 12145,54 грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 12145,54грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 918,40 грн. пені за період з 25 червня 2013 року по 25 грудня 2013 року, 183,68 грн. 3 % річних за період з 25 червня 2013 року по 25 грудня 2013 року, 157,89 грн. інфляційних втрат за період жовтень-грудень 2013 року і січень 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 183,68 грн. 3 % річних та 157,89 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення пені судом було проведено перерахунок, з якого вбачається що за період з 25 червня 2013 року по 12 серпня 2013 року сума пені становить 228,27 грн., з 13 серпня 2013 року по 25 грудня 2013 року сума пені становить 583,25 грн. - всього 812,25 грн.

Таким чином, пеня за договором підлягає стягненню в сумі 812,25 грн., в частині стягнення пені в сумі 106,15 грн. слід відмовити.

Всупереч приписам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1812,53 грн. має бути покладений пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" (вул. Пушкіна, 16 А, м. Чернігів, 14000, код 37250616) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (вул. Ціолковського 3/1, м. Хмельницький, 29006, р/р 3125873210342 в ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код 07928461) 12145,54грн. боргу, 812,25 грн. пені, 183,68грн. 3 % річних, 157,89грн. інфляційних втрат та 1812,53 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 106, 15 грн. відмовити.

Суддя В.В. Моцьор