Ухвала суду № 37823562, 26.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 267/4697/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2500/2014

Єдиний унікальний номер 267/4697/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/2500/2014

Головуючий у 1 інстанції Кацюбинська Ю.Д.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Гусєва В.В., Іванової А.П.,

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 15 січня 2014 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про припинення договору поруки, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про припинення договору поруки.

Рішенням Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 15 січня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову. Апелянт посилається на те, що суд не дослідив докази, надані банком на підтвердження своїх позовних вимог та обґрунтував свою відмову у задоволенні позову посиланням на обставини, які фактично не мають значення для вирішення спору.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Литвиненко Ю.П. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами фактично було виконано скасоване заочне рішення суду від 30 квітня 2010 року, тоді як позивачем не надано відомостей щодо виконання рішення суду від 27 січня 2011 року, яке банком взагалі не було звернуто до виконання, що позбавляє перевірити факти та розрахунки, викладені у позовній заяві.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам по справі та ґрунтується на наданих сторонами доказах.

Судом встановлено, що 23 січня 2007 року за кредитним договором № 248 Р ОСОБА_1 отримав від банку кредит у розмірі 15000 гривень строком до 23 січня 2010 року з оплатою 0,0001% річних. Позичальник має здійснювати погашення кожного місяця заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного ануїтетного платежу у розмірі 417 гривень, комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів у розмірі 262,50 гривень (а. с. 17-19).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 23 січня 2007 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 248 Р/Д (а. с. 21-23).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона забов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором заочним рішенням Гірницького районного суду міста Макіївки від 30 квітня 2010 року з відповідачів було стягнуто солідарно на користь банку 14978,01 гривня. Виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 за даним рішенням надійшов для виконання до виконавчої служби Гірницького району міста Макіївки (а.с.156) Вказане заочне рішення скасовано ухвалою Гірницького районного суду міста Макіївки від 18 серпня 2010 року.

Рішенням Гірницького районного суду міста Макіївки від 27 січня 2011 року з відповідачів стягнуто солідарно на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 14178,01 гривня, з яких 5617,50 гривень заборгованість за кредитом, 8560,51 гривня пеня по кредиту та комісії. Вирішено питання про судовий збір (а.с.111-112).

Звертаючись до суду з позовом банк просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, яка склалась за період з 13 листопада 2009 року (тобто з дати направлення позову до суду) по 22 листопада 2011 року (тобто з дати погашення заборгованості, яка була стягнута з відповідачів відповідно до рішення Гірницького районного суду міста Макіївки від 27 січня 2011 року) в сумі 21708,75 гривень, яка складається з несплаченої комісії в сумі 4462,50 гривень та пені по комісії в сумі 17246,25 гривень (а.с.140).

Проте, як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено в суді першої інстанції, виконавчі листи за рішенням суду від 27 січня 2011 року на виконання до виконавчої служби Гірницького району міста Макіївки банком не надавались.

Судом першої інстанції також було встановлено, що виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2, в тому числі й за заочним рішенням від 30 квітня 2010 року, на виконання банком не передавався.

З матеріалів справи вбачається і про це зазначає позивач, що заборгованість за кредитним договором в сумі 14178,01 гривня була сплачена боржником ОСОБА_1 22 листопада 2011 року, фактично за скасованим судовим рішенням.

Відповідно до наданого позивачем загального розміру заборгованості за кредитним договором № 248 Р від 23 січня 2007 року станом на 20 червня 2013 року сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту складає 0,00 гривень, сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту складає 0,00 гривень, сума строкової заборгованості по щомісячній комісії складає 0,00 гривень, сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії складає 4725,00 гривень та пеня за прострочення заборгованості складає 17293,50 гривень (а.с.120).

Проте, рішення Гірницького районного суду міста Макіївки від 27 січня 2011 року залишається не виконаним, позивачем відомостей щодо його виконання як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надано.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої, що зазначена обставина позбавляє можливості перевірити розрахунки надані позивачем, оскільки на теперішній час рішення суду від 27 січня 2011 року не скасовано.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що банком пропущений строк щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Заборгованість за кредитним договором була сплачена боржником ОСОБА_1 22 листопада 2011 року, з позовом до суду про стягнення несплаченої комісії та пені банк звернувся лише 20 червня 2013 року.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк, протягом якого він мав звернутися з вимогою до поручителя.

Зазначений висновок є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного засов*язання не пред*явить вимоги до поручителя.

Як зазначено в п. 24 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно до п. 5.1 договору поруки, порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором не заявив вимоги до Поручителя (а.с.22).

Не дивлячись на ухвалене рішення Гірницького районного суду міста Макіївки від 27 січня 2011 року про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 14178,01 гривня, 22 листопада 2011 року заборгованість за кредитним договором була сплачена. Проте, з позовом до суду банк звернувся лише 20 червня 2013 року, тобто після наступних шести місяців від дня виконання основного забов*язання.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що з пред*явленням вимоги до поручителя про повернення кредитних ресурсів, банком не був пропущений строк звернення до суду з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що така вимога була надіслана банком до поручителя ОСОБА_2 25 квітня 2013 року, що також є після наступних шести місяців від дня виконання основного забов*язання (а.с.36).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і виходить з того, що оскільки основне забов*язання було виконане 22 листопада 2011 року, позивач протягом наступних шести місяців вимоги до поручителя не пред'явив, тому порука є припиненою.

Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, наданих сторонами доказах. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відхилити.

Рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 15 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді