Постанова № 37822415, 21.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 березня 2014 року 11:37 справа №826/18938/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс"доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Український авіаційний сервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року №0004832208 та №0004842208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року відкрито провадження у справі №826/18938/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 13 березня 2014 року представник позивача не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника позивача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 13 березня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 15 липня 2013 року №0004832208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Український авіаційний сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 070 448,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 709 038,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 361 410,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 15 липня 2013 року №0004842208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Український авіаційний сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 980 513,00 грн., в тому числі за основним платежем - 784 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 196 103,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 25 червня 2013 року №154/22.7-36589872 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс" (код за ЄДРПОУ 36589872) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Метрос" (код за ЄДРПОУ 31238263), ТОВ "Артель В.М." (код за ЄДРПОУ 34956843), ТОВ "Ресурс Еко" (код за ЄДРПОУ 38077090), ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" (код за ЄДРПОУ 37866543), ТОВ "ІБК "Аркон" (код за ЄДРПОУ 36173505) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 1 817 310,00 грн., у тому числі за 2011 та 2012 роки; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 784 410,00 грн., у тому числі за листопад, грудень 2011 року, січень-травень, липень, жовтень та грудень 2012 року.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "ІБК "Аркон", встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій вказаними підприємствами, порушення вимог Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість та зазначено про фіктивність цих підприємств; згідно протоколів допиту особи, які значаться засновками та керівниками підприємств-контрагентів є непричетними до фінансово-господарської діяльності підприємств; ТОВ "Український авіаційний сервіс" не надало до перевірки документи по взаємовідносинам із ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", та ТОВ "ТВК "Приваткомресурс"; оформлені від імені ТОВ "Ресурс Еко" та ТОВ "ІБК "Аркон" документи здебільшого не містять особистого підпису та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також деякі документи не скріплені печаткою підприємства.

Наведена інформація, на думку відповідача, виключає можливість ТОВ "Український авіаційний сервіс" формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям із вказаними контрагентами.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з постачальниками підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Спецбудкомплекс" дотримано передбачених умов для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Український авіаційний сервіс" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В частині висновків Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат податкового кредиту з податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Український авіаційний сервіс" та його контрагентами - ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "ІБК "Аркон", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 01 листопада 2011 року між ТОВ "Український авіаційний сервіс" (покупець) та ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" (продавець) укладено договір №011111 поставки нафтопродуктів, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу покупця.

Відповідно до видаткових накладних протягом листопада-грудня 2011 року, січня-травня, липня 2012 року ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" поставило позивачу нафтопродукти (авіапальне, керосин, дизельне пальне).

Крім того, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період січень-квітень 2012 року ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" надавало позивачу послуги з отримання дозвільних документів для перевезення нафтопродуктів, проведення лабораторних досліджень та з автоперевезення нафтопродуктів.

ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" виписало позивачу відповідні податкові накладні на загальну суму 3 811 264,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 635 211,00 грн.

25 червня 2012 року між ТОВ "Український авіаційний сервіс" (покупець) та ТОВ "Метрос" (продавець) укладено договір №М2506/12 поставки нафтопродуктів, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу покупця.

Відповідно до видаткових накладних протягом липня та жовтня 2012 року ТОВ "Метрос" поставило позивачу нафтопродукти (авіапальне, паливо для реактивних двигунів) та виписало позивачу відповідні податкові накладні на загальну суму 2 330 974,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 388 495,60 грн.

25 червня 2012 року між ТОВ "Український авіаційний сервіс" (покупець) та ТОВ "Артель В.М." (продавець) укладено договір №1207 поставки нафтопродуктів, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу покупця.

Відповідно до видаткових накладних протягом липня 2012 року ТОВ "Артель В.М." поставило позивачу нафтопродукти (паливо для реактивних двигунів) та виписало позивачу відповідні податкові накладні на загальну суму 1 421 152,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 236 858,70 грн.

07 серпня 2012 року між ТОВ "Український авіаційний сервіс" (покупець) та ТОВ "Ресурс Еко" (продавець) укладено договір №0708/12-НП поставки нафтопродуктів, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу покупця.

Відповідно до видаткових накладних протягом червня, серпня, вересня та жовтня 2012 року ТОВ "Ресурс Еко" поставило позивачу нафтопродукти (авіапальне).

Крім того, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період ТОВ "Ресурс Еко" надавало позивачу послуги з автоперевезення нафтопродуктів та організаційно-технічні послуги.

ТОВ "Ресурс Еко" виписало позивачу відповідні податкові накладні на загальну суму 1 891 655,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 315 275,80 грн.

03 листопада 2011 року між ТОВ "Український авіаційний сервіс" (покупець) та ТОВ "ІБК "Аркон" (продавець) укладено договір №111111 поставки нафтопродуктів, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу покупця.

Відповідно до видаткової накладної від 03 листопада 2011 року №518 ТОВ "ІБК "Аркон" поставило позивачу нафтопродукти (авіапальне) та виписало позивачу податкову накладну від 03 листопада 2011 року №47 на загальну суму 564 900,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 94 150,00 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ "Український авіаційний сервіс" в ході проведення перевірки не надало документів по відносинам із ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М." та ТОВ "ТВК "Приваткомресурс".

При цьому в Акті перевірки зазначається (стор. 6), що позивач повідомив про вилучення вказаних документів працівниками СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва в ході обшуку 24 січня 2013 року.

Разом з тим, суд встановив, що відповідно до протоколу обшуку від 24 січня 2013 року, складеного старшим слідчим СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва Бишовцем І.І., вилучено документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Український авіаційний сервіс", у тому числі по взаємовідносинам із ТОВ "Метрос" та ТОВ "Ресурс Еко" та договір, укладений із ТОВ "ТВК "Приваткомресурс"; посилань на вилучення первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "Артель В.М." вказаний протокол не містить.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи не доведення факту вилучення правоохоронними органами документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "Український авіаційний сервіс" по взаємовідносинам із ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "Артель В.М.", суд вважає, що такі документи були відсутні на час складання податкової звітності.

Таким чином, формування витрат позивача по взаємовідносинам із ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "Артель В.М." не підтверджується первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому суд не приймає до уваги в якості доказів надані позивачем в матеріали справи копії первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "Артель В.М.", оскільки вони не надавались до перевірки.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із ТОВ "Метрос" та ТОВ "Ресурс Еко", однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що придбані у ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "ІБК "Аркон" нафтопродукти використано в господарській діяльності підприємства, а саме реалізовано на адресу третіх осіб, зокрема, ПАТ "АК "Українські вертольоти", ТОВ "Кронос Ойл", ПАТ "АК "Міжнародні авіалінії України", АК "Південні авіалінії", на підтвердження чого надав суду копії відповідних господарських договорів поставки нафтопродуктів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на тримання товару, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, подорожніх лисів.

Разом з тим, надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивачам придбаних товарів та робіт, а лише фіксують господарські операцій з підприємствами-контрагентами.

Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять копій сертифікатів якості та паспортів якості на партію нафтопродуктів, як передбачено умовами договорів поставки нафтопродуктів, та наявності терміналу, на який мали б поставлятись нафтопродукти; доказів оприбуткування та зберігання на складі придбаного товару, доказів відвантаження зі складу товару третім особам (складські відомості, накази на відвантаження товару, акти списання тощо); надані позивачем документи не дають суду змоги встановити, що нафтопродукти, поставлені третім особам, були саме тими нафтопродуктами, які придбавались у ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "ІБК "Аркон"; матеріали справи не містять доказів на підтвердження використання у межах господарської діяльності придбаних у ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" керосину, уайт-спіриту, бочки.

Позивач не надав суду письмових пояснень щодо мети використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" послуг з отримання дозвільних документів для перевезення нафтопродуктів, проведення лабораторних досліджень та з автоперевезення нафтопродуктів та придбаних у ТОВ "Ресурс Еко" послуг з автоперевезення нафтопродуктів, організаційно-технічних та організаційно-консультаційних послуг, зокрема суд не має можливості встановити мету придбання вказаних послуг, які саме лабораторні дослідження проводились, необхідність отримання дозвільних документів та їх суть, вид, кількість та місце призначення нафтопродуктів, які перевозились; не відомо, що саме являють собою організаційно-технічні та організаційно-консультаційні послуги.

Крім того, суду не надано доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь зазначених підприємств-контрагентів у виконанні робіт або послуг.

В матеріалах справи також відсутні докази наявності у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей виконати зобов'язання за договорами купівлі-продажу (наявності персоналу, складських приміщень, транспортних засобів тощо).

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "ІБК "Аркон" носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "ІБК "Аркон", у зв'язку з придбанням товару та послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товару та послуг, придбаних у ТОВ "Метрос", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс" та ТОВ "ІБК "Аркон", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Український авіаційний сервіс" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі від 15 липня 2013 року №0004832208 та №0004842208 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Український авіаційний сервіс" не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 129,20 грн. (4 588,00 грн. - 458,80 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс" (ідентифікаційний код 36586872, 03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 90, офіс 3 ) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко