Постанова № 37822412, 24.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 березня 2014 року 13:40 справа №826/20685/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства “Фірма “Авіаінвест”

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Фірма “Авіаінвест” (далі по тексту – позивач, ПАТ “Фірма “Авіаінвест”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №0008702204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20685/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13 березня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не прибув, у зв’язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі від 16 грудня 2013 року №0008702204 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України ПАТ “Фірма “Авіаінвест” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 1 089 830,00 грн., в тому числі за основним платежем – 871 863,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 217 967,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 28 листопада 2013 року №2467/26-58-22-04-11/21631911 “Про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства “Фірма “Авіаінвест” (код ЄДРПОУ 21631911) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.12 по 31.12.12” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.1, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 871 863,00 грн., у тому числі за 3-4 квартали 2013 року.

Встановлені в Акті перевірки порушення позивачем норм Податкового кодексу України мотивовані наступним: 1) підприємством занижено задекларовані доходи у зв’язку із не віднесенням до їх складу процентів, умовно нарахованих на суми поворотної фінансової допомоги не поверненої на кінець звітного періоду, на суму 9 343,46 грн.; 2) занижено суми доходу у зв’язку із віднесенням до складу доходів сум списаної кредиторської заборгованості не в повному обсязі на суму 8 333,89 грн.; 3) занижено суми доходу у зв’язку із не включенням до складу доходу сум безнадійної кредиторської заборгованості за векселями, які видані ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд”, у розмірі 3 816 919,70 грн.; 4) підприємством завищено витрати по кредиторській заборгованості на суму 48 031,00 грн.; 5) завищення витрат у зв’язку з віднесенням до їх складу суми відсотків за кредитними коштами у розмірі 269 100,00 грн., що не пов’язано із веденням господарської діяльності.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: умовне нарахування відсотків на суму поворотної фінансової допомоги є помилковим, оскільки фінансова допомога повернена на кінець звітного періоду; заборгованість по векселям не є безнадійною з урахуванням того, що строк позовної давності по векселям не сплинув, а у осіб банкрутів наявні ліквідатори, уповноважені стягувати грошові кошти; висновки Акта перевірки про заниження доходів у зв’язку з віднесенням сум списаної заборгованості не в повному обсязі на суму 8 333,89 грн. та завищення сум витрат в результаті віднесення суми кредиторської заборгованості нестягнутої після терміну позовної давності на суму 48 031,00 грн. є необґрунтованими та незрозумілими; віднесення до складу витрат сум відсотків, сплачених банківським установам по кредитах, які пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога – це, зокрема сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Таким чином, визначальним при віднесенні до складу інших доходів суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, є неповернення поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду.

Разом з тим, відповідачем не наведено та не надано доказів щодо неповернення позивачем на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги, що могло б бути підставою для нарахування умовних процентів та віднесення їх суми до складу інших доходів.

Крім того, суд звертає увагу, що в Акті перевірки на стор. 4 наведено розрахунок умовно нарахованих відсотків на суми неповерненої поворотної фінансової допомоги, в якому зазначається наступне:

- фінансова поворотна допомога у розмірі 727 000,00 грн., отримана 01 липня 2012 року, повернена 31 серпня 2012 року;

- фінансова поворотна допомога у розмірі 175 000,00 грн., отримана 14 грудня 2012 року, повернена 31 грудня 2012 року;

- фінансова поворотна допомога у розмірі 211 000,00 грн., отримана 28 грудня 2012 року, повернена 31 грудня 2012 року.

Як визначає підпункт 152.9.1 пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу; звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Виходячи із даних Акта перевірки вбачається, що отримана позивачем сума поворотної фінансової допомоги була повернена на кінець звітного періоду (кварталу), а саме: фінансова поворотна допомога у розмірі 727 000,00 грн. отримана і повернена у третьому кварталі 2012 року; фінансова поворотна допомога у розмірі 175 000,00 грн. та розмірі 211 000,00 грн. отримані та повернені у четвертому кварталі 2012 року, що виключає можливість умовного нарахування процентів на суми такої фінансової допомоги, та, відповідно, віднесення їх до складу інших доходів.

Таким чином, висновки Акта перевірки про заниження доходів у зв’язку із не віднесенням до їх складу процентів, умовно нарахованих на суми поворотної фінансової допомоги не поверненої на кінець звітного періоду, на суму 9 343,46 грн. є помилковими, а визначення грошового зобов’язання за даним епізодом порушення – протиправним.

Згідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема суми безнадійної кредиторської заборгованості.

За визначенням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9,підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В Акті перевірки зазначається про заниження позивачем доходів у зв’язку з віднесенням сум списаної заборгованості не в повному обсязі на суму 8 333,89 грн. та завищення сум витрат в результаті віднесення суми кредиторської заборгованості нестягнутої після терміну позовної давності на суму 48 031,00 грн.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (далі по тексту - Порядок), встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 5.2 розділу ІІ Порядку визначає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Водночас в частині наведених порушень відповідач не виклав чітко зміст порушення, не зазначив господарські операції, в результаті яких здійснено це порушення, не зазначив первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, відомості про відсутність первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, в Акті перевірки не зазначені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факти порушення позивачем податкового законодавства щодо заниження позивачем доходів у зв’язку з віднесенням сум списаної заборгованості не в повному обсязі на суму 8 333,89 грн. та завищення сум витрат в результаті віднесення суми кредиторської заборгованості нестягнутої після терміну позовної давності на суму 48 031,00 грн., викладені не чітко, не об’єктивно та без посилань на конкретні господарські операції та первинні документи, що підтверджують наявність зазначених порушень, що свідчить про не дослідження відповідачем обставин фінансово-господарської діяльності позивача та виключає можливість прийняти висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку ПАТ “Фірма “Авіаінвест”.

В частині висновків Акта перевірки про завищення витрат у зв’язку з віднесенням до їх складу суми відсотків за кредитними коштами у розмірі 269 100,00 грн., що не пов’язано із веденням господарської діяльності, суд керується наступним.

Матеріали справи підтверджують, що 17 серпня 2012 року ПАТ “Фірма “Авіаінвест” (позичальник) укладено з ПАТ “Український будівельно-інвестиційний банк” (кредитодавець) кредитний договір про надання відновлювальної лінії №LV/U/04-0072, за яким кредитодапвець відкриває позивальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів в розмірі 5 850 000,00 грн. строком до 16 серпня 2015 року зі сплатою 18 процентів річних.

Протягом 3-4 кварталів 2012 року позивач відносив до складу витрат суми процентів, нарахованих за вказаним вище кредитним договорам у розмірі 269 100,00 грн.

Як встановлено в Акті перевірки, кошти, отримані від ПАТ “Український будівельно-інвестиційний банк” за кредитним договором, спрямовувались на погашення кредиторської заборгованості перед постачальниками та заборгованості по актах пред’явлення векселів.

На думку відповідача, ПАТ “Фірма “Авіаінвест” не мало підстав для включення до складу витрат сум відсотків за користування кредитним коштами, оскільки отримання позики призвело до зменшення фінансового результату та не пов’язане з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства та не призвело до отримання прибутку.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У свою чергу господарська діяльність, згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що визначальною умовою для можливості віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, тих чи інших витрат, зокрема тих, що пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.

При цьому суд звертає увагу, що господарська діяльність, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект у вигляді прибутку, а відсутність прибутку чи збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов’язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійсненні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати економічної вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства “Пілснер Україна” до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, яка в силу частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов’язковою для всіх судів України.

Сторонами не заперечується, що позивач за перевірений період направляв залучені кредитні кошти на здійснення своєї господарської діяльності, а саме на погашення кредиторської заборгованості перед постачальниками та заборгованості по актах пред’явлення векселів.

Таким чином, враховуючи, що відсутність прибутку від операцій з торгівлі цінним паперами не є підставою для визнання здійснюваної діяльності не господарською, суд приходить до висновку, що ПАТ “Фірма “Авіаінвест” правомірно включало до складу витрат за перевірений період суми відсотків за користування кредитними коштами ПАТ “Український будівельно-інвестиційний банк” у розмірі 269 100,00 грн.; тому визначення суми грошового зобов’язання за даним епізодом порушення є протиправним.

В частині висновків Акта перевірки про заниження суми доходу у зв’язку із не включенням до його складу сум безнадійної кредиторської заборгованості за векселями, які видані ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд”, у розмірі 3 816 919,70 грн. суд звертає увагу на наступне.

Відповідач зазначає, що позивач мав включити до складу доходів суму виданих ним векселів в рахунок погашення заборгованості за поставлені ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд” товари (роботи послуги), оскільки зазначена сума є безнадійною кредиторською заборгованістю.

Матеріали справи підтверджують, що на підставі відповідних договорів поставки та підряду, видаткових накладних, актів виконаних робіт та податкових накладних , ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд” поставили ПАТ “Фірма “Авіаінвест” товари та роботи (послуги).

З метою погашення заборгованості перед постачальниками позивач в якості оплати за поставлені товари та роботи (послуги) передав прості векселі, а саме: ТОВ “Лєком Т” видано 10 простих векселів, дата погашення яких 27 вересня 2015 року; ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД” видано 5 простих векселів з датою погашення 25 лютого 2013 року; ТОВ “Вай-Верн” видано 2 простих векселі, датою погашення яких є 26 лютого 2013 року; ТОВ “Превер Тенд” видано три простих векселі з датою погашення 02 квітня 2013 року.

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд встановив наступне: державну реєстрацію ТОВ “Лєком Т” припинено, про що внесено відповідний запис 11 липня 2013 року; державну реєстрацію ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД” припинено, про що внесено відповідний запис 24 березня 2010 року; державну реєстрацію ТОВ “Вай-Верн” припинено, про що внесено відповідний запис 03 січня 2013 року; державну реєстрацію ТОВ “Превер Тенд” припинено, про що внесено відповідний запис 16 жовтня 2012 року.

При цьому ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД” припинено у зв’язку із ліквідацією у процесі банкрутства, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 березня 2010 року по справі №43/50.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Наведене вказує, що на момент проведення перевірки та складання Акта перевірки кредитори позивача - ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд”, є такими, що припинились у зв’язку з їх ліквідацією. Доказів на спростування зазначеного позивачем до суду не надано.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема суми безнадійної кредиторської заборгованості.

За визначенням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

З урахуванням того, що юридичні особи-постачальники - ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд”, припинені, сума заборгованості ПАТ “Фірма “Авіаінвест” за виданими простими векселями вважається безнадійною кредиторською заборгованістю та підлягає включенню до складу інших доходів.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на необхідність застосування Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі в частині визначення строку позовної давності, як такі, що не стосуються обставин справи, оскільки у межах спірних правовідносин кредиторська заборгованість ПАТ “Фірма “Авіаінвест” визнана безнадійною не з підстав спливу строку позовної давності.

Доводи позивача про те, що прості векселі можуть бути пред’явлені до оплати іншими особами, є необґрунтованими, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували передачу ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд” векселів третім особам на підставі індосаменту.

Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України та заниження суми інших доходів на суму 3 816 919,68 грн. нормативно та документально підтверджуються, а сума грошового зобов’язання за даними епізодом порушення визначена правомірно.

Суд, на підставі наданого відповідачем розрахунку визначеної суми податкових зобов’язань та застосованих штрафних санкцій встановив, що за вказаним епізодом порушенням щодо відносин з ТОВ “Лєком Т”, ТОВ “Компанія “Онікс ЛТД”, ТОВ “Вай-Верн” та ТОВ “Превер Тенд” відповідач збільшив суму грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на 801 553,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 200 388,30 грн., всього – на 1 001 941,40 грн.; відповідно за рештою порушень, спростованих судом, відповідач збільшив суми грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на 70 309,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17 578,70 грн., всього – на 87 888,60 грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі від 16 грудня 2013 року №0008702204 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на 87 888,60 грн., у тому числі за основним платежем на 70 309,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17 578,70 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом’янському районі частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Фірма “Авіаінвест” підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,81 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру та додатково 1 копійку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з позивача належить стягнути суму судового збору, що підлягає сплаті, пропорційно до задоволеної частини вимог та з урахуванням сплаченої частини суми судового збору, а саме: розмір суми судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог складає половину суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру та становить 2 294,00 грн. (4 588,00 грн./2); тому, з урахуванням сплаченої суми судового збору у розмірі 458,81 грн., на корить Державного бюджету України з позивача слід стягнути 1 835,19 грн. (2 294,00 грн. – 458,81 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Фірма “Авіаінвест” задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 16 грудня 2013 року №0008702204 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на 87 888,60 грн., у тому числі за основним платежем на 70 309,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17 578,70 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Авіаінвест” (ідентифікаційний код 21631911, 03151, м. Київ, вул. Волинська, будинок 65) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 835,19 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять п’ять гривень дев’ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко