Рішення № 37821687, 17.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1620/14 Головуючий 1 інст. - Бутенко В.М.

Справа № 623/1288/13-ц Доповідач - Бурлака І. В.

Категорія: сімейні Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» березня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що рішенням суду, яке набрало чинності 19.10.2001 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитини повноліття. Однак, відповідач аліменти сплачував нерегулярно, у зв`язку з чим станом на 01.02.2013 року заборгованість склала 4477,82 грн. Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 01.10.2001 року по 01.09.2011 року в сумі 10310 грн. 48 коп. та судові витрати.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в сумі 5000,00 грн. та судові витрати в розмірі 229,40 грн., в задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому посилався на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що 28.09.2002 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 і від шлюбу вони мають двох дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та за рішенням суду від 13.08.2013 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки та сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу, починаючи з 29.04.2013 року і до досягнення їх повноліття, а також на утримання ОСОБА_4 в розмірі 500,00 грн. щомісячно до досягнення доньки трьох років. Зазначив, що він знаходиться в тяжкому матеріальному стані, оскільки офіційно працевлаштуватися не має змоги, розмір отримуваних ним доходів недостатній на сплату аліментів для малолітніх дітей. Вказав, що суд не звернув увагу на те, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, рішення суду - змінити з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення неустойки (пені) при виникненні заборгованості необхідно здійснювати за період з 01.10.2001 року по 01.09.2011 року.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи згідно виконавчого листа № 2-371, виданого Ізюмським міськрайонним судом Харківської області від 19 жовтня 2001 року відповідач має сплачувати позивачці на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ? частки всіх видів його заробітку щомісяця до досягнення сина повноліття. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізюмського районного управління юстиції від 15.11.2001 року відкрито виконавче провадження у справі. На аркушах справи №№ 9 - 12, 14 міститься розрахунок заборгованості по стягненню аліментів, з якого вбачається, що до грудня 2009 року у відповідача заборгованості перед позивачкою щодо сплати аліментів не було, навіть мала місце їх переплата в сумі 310, 99 грн. Заборгованість по аліментам виникла, починаючи з 01 січня 2010 року і станом на 21.05.2013 року склала 4701,01 грн.

Відповідно до розділу VII прикінцевих положень СК України розмір пені повинен розраховуватися з моменту набрання чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року, а не з 01.10.2001 року, як зазначив суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, тому посилання відповідача на те, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік судовою колегією не приймаються, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Посилання відповідача на те, що він не знав про наявність заборгованості судовою колегією не приймаються, оскільки в судовому засіданні відповідач пояснив, що про наявність заборгованості йому відомо від державного виконавця у 2011 році. До суду із скаргою на дії державного виконавця щодо неправильного на його думку визначення розміру аліментів та суми заборгованості він не звертався. Сплачував він аліменти нерегулярно, оскільки не працював.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аналізуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки має місце вина відповідача, пеня з відповідача повинна стягуватися. Проте не з 01.10.2001 року, а за діючим законодавством з 01 січня 2004 року. Однак, із матеріалів справи вбачається, що заборгованість по аліментам виникла у відповідача перед позивачкою тільки з 01 січня 2010 року. Позивачка просила стягнути пеню до 01.09.2011 року, тому за таких обставин судова колегія вважає, що пеню необхідно нараховувати не виходячи з вимог позову, з 01 січня 2010 року по 01 січня 2011 року.

З 01 січня 2010 року по 01 січня 2011 року кількість днів прострочення складає 608 днів. З урахуванням того, що аліменти призначаються і повинні сплачуватися щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу, або на момент стягнення, а саме: 01.01.2010 - 01.09.2011 - 608х328,56х1%=1997,64 грн.

01.03.2010 - 01.09.2011 - 549х257,12(328,56 -71,44)х1%=1411,58 грн.

01.04.2010 - 01.09.2011 - 519х(328,56-300,00)х1%=148,22 грн.

01.05.2010 - 01.09.2011 - 488х328,56х1%=1603,37 грн.

01.06.2010 - 01.09.2011 - 458х328,56х1%=1504,80 грн.

01.07.2010 - 01.09.2011 - 427х328,56х1%=1402,95 грн.

01.08.2010 - 01.09.2011 - 396х(328,56-300,00)х1%=113,09 грн.

01.09.2010 - 01.09.2011 - 366х(328,56-300,00)х1%=104,52 грн.

01.10.2010 - 01.09.2011 - 335х328,56х1%=1100,67 грн.

01.11.2010 - 01.09.2011 - 305х(328,56-300,00)х1%=87,10 грн.

01.12.2010 - 01.09.2011 - 274х328,56х1%=900,25 грн.

01.02.2011 - 01.09.2011 - 215х(328,56-271,44)х1%= 122,80 грн.

01.03.2011 - 01.09.2011 - 184х328,56х1%=604,55 грн.

01.04.2011 - 01.09.2011 - 154х328,56х1%=505,98 грн.

01.06.2011 - 01.09.2011 - 93х(328,56-172,44)х1%=145,19 грн.

01.07.2011 - 01.09.2011 - 62х212,00х1%=131,44 грн.

01.08.2011 - 01.09.2011 - 31х299,10х1%=92,72 грн., а всього 11976,87 грн. (примітка: за періоди, а саме з 01.02.2010 - 01.09.2011 року, 01.01.2011 - 01.09.2011 року, 01.05.2011 - 01.09.2011 року аліменти сплачено).

Із матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 змінився сімейний стан, а саме 28.09.2002 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 і від шлюбу вони мають двох дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та за рішенням Ізюмського міськрайонного суду від 13.08.2013 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки та сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу починаючи з 29.04.2013 року і до досягнення їх повноліття, а також на утримання ОСОБА_4 в розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з 29.04.2013 року і до досягнення донькою трьох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Виходячи з того, що у відповідача змінився сімейний стан, судова колегія вважає за необхідне, зменшити розмір неустойки з 11976, 87 грн. до 5000,00 грн.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено судом першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.3.ч. 1 ст. 307, п.п.1,4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2013 року - змінити в частині визначення періоду стягнення заборгованості по аліментам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2011 року в сумі 5000,00 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: