Ухвала суду № 37821332, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ К/800/31086/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі № 2а-3881/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго"

до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області

Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго» (надалі також - позивач, ТОВ «Південенерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0007121502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2012 року на 268 960 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 року № 0007121502.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2012 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 268960,00 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24 квітня 2012 року №163/150-24951326, про порушення позивачем вимог пунктів 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки останнім не враховано у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року результати камеральної перевірки, оформлені актом від 20 квітня 2012 року №147/153-24951326.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту перевірки від 20 квітня 2012 року №147/153-24951326. За результатами розгляду вказаного адміністративного позову судовим рішенням у справі № 2а-3882/12/2170, яке набрало законної сили, вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Згідно з пунктом у 204.4 статті 200 Податкового кодексу України платник податків має право відносити до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту від'ємне значення з ПДВ поточного податкового періоду, сформованого з урахуванням такого значення попередніх податкових періодів у разі, коли сума цього значення не перекрита поточним зобов'язанням з ПДВ або не підлягає включенню до складу бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до вимог підпункту 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 № 1492 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13 листопада 2013 року № 944) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності платник має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для зменшення позивачу залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, показники рядка 21.3 декларації з податку на додану вартість позивачем визначені відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідач не мав підстав для зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І.О. Бухтіярова

М.В. Сірош