Ухвала суду № 37821292, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Київ К/800/33609/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року

у справі № 2а-3383/12/1470 за позовомФермерське господарство «Перлина степу» доБаштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним і скасування рішення про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, -В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Перлина степу» (надалі також - позивач, ФГ «Перлина степу») звернулося до суду з адміністративним позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі також - Відповідач, ДПІ) про скасування с податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2011 року № 0000422301 та від 20 березня 2012 року № 0000102301; визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області від 20 грудня 2011 року №7 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «Перлина Степу» задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Фермерського господарства «Перлина Степу» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року № 0000422301 та від 20 березня 2012 року № 0000102301; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області від 20 грудня 2011 року № 7 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа Баштанською районною державною адміністрацією Миколаївської області 3 листопада 1992 р., з 6 лютого 2009 року перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, як сільськогосподарське підприємство.

Фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 120421 грн. та 10413 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 5 грудня 2011 року № 377/23-20885354 та рішенні про результати розгляду первинної скарги ДПС у Миколаївській області від 7 березня 2012 року №353/10/25-009, про порушення позивачем вимог пунктів 81.1 81.2, 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що виробництво позивачем продукції відбувалось на земельних ділянках, використання яких не ґрунтувалось на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, у зв'язку із чим питома вага продукції, виготовленої на власних землях та землях, договори оренди яких посвідчені у відповідності до вимог законодавства, менша 75%, що виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

20 грудня 2011 року у зв'язку із встановленими порушеннями відповідач прийняв рішення № 7 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з пунктом 81.6 статті 81 Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 81.2 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

При цьому в силу вимог пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з підпунктом «б» 81.15.2 пункту 8с.15 вказаної статті Закону діяльність у сфері сільського господарства включає:

виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація (підпункт «а»);

виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація (підпункт «б»).

Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і статтею 209 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених норм випливає, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75% загального обсягу доходу суб'єкта господарювання. При цьому господарюючий суб'єкт повинен підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва. Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Крім того, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки

У зв'язку із тим, що пункт 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», як і пункт 209.6 статі 209 Податкового кодексу України не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування у залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства,- юридично правильним є висновок суду апеляційної інстанції й про те, що податкові повідомлення-рішення та рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування прийнято відповідачем необґрунтовано.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

М.В. Сірош