Рішення № 37820807, 20.03.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22ц/796/1012/14 Головуючий у 1 інстанції -Горкава В.Ю.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.

при секретарі - Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Малого приватного підприємства Каштан-2000» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи ОСОБА_2 та Мале приватне підприємство Каштан-2000» про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі -ПАТ»Дельта Банк») звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1, а в подальшому, в уточненні позовних вимог, і до відповідачів ОСОБА_2 та Малого приватного підприємства «Каштан-2000» (далі - МПП «Каштан-2000»), і просив винести рішення, яким стягнути солідарно з усіх відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 245.906 грн.89 коп. з урахуванням відсотків /а.с.2-5, 72-75/.

Послався на те, що 21.02.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(правонаступником якого є ПАТ »УкрСиббанк»), як кредитором, та ОСОБА_1, як позичальником, укладено кредитний договір за №1133094000, згідно якого банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 186.621 грн. під 13% річних на термін до 23.02.2015 року.

Поручителями за указаним кредитним договором виступили дружина позичальника відповідач ОСОБА_2, відповідно до договору поруки за №181873 від 21.02.2008 року, та МПП»Каштан-2000», відповідно до договору поруки за №181868 від 21.02.2008 року.

8.12.2011 року ПАТ»УкрСиббанк» переуступив позивачу ПАТ»Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу право вимоги за указаними договорами.

Оскільки боржник ОСОБА_1 не виконував договірні зобов»язання щодо погашення кредиту, ПАТ»Дельта Банк» звернувся до суду з даним позовом про дострокове погашення кредиту.

В ході розгляду справи, з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_1 до ПАТ»Дельта Банк», треті особи ОСОБА_2 та МПП «Каштан-2000», і просив визнати неправомірними дії первісного позивача в частині підвищення процентної ставки та просив зобов»язати позивача здійснити перерахування заборгованості по кредиту /а.с.132-137/.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 30 вересня 2013 року первісний позов ПАТ»Дельта Банк» задоволено, а в зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено /а.с.175-178/.

Судовим рішенням ухвалено стягнути солідарно з основного боржника за кредитним договором ОСОБА_1 та його поручителів ОСОБА_2 та МПП «Каштан-2000» на користь ПАТ «Дельта Банк» борг за кредитом, з урахуванням відсотків, у сумі 245.206 грн.89 коп., в тому числі: 161.424 грн.03 коп., як заборгованість по кредиту, та 84.482 грн.86 коп., як заборгованість за відсотками.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 вересня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ»Дельта Банк» та задовольнити зустрічний позов.

Послався на те, що розрахунок заборгованості, наданий суду позивачем, і з яким погодився суд першої інстанції, не відповідає дійсності, оскільки відсутній обсяг заборгованості на момент переходу прав вимоги новому кредитору ПАТ»Дельльта Банк» - 8.12.2011 року, а також заборгованість, на яку послався позивач, не підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, скаржник зазначав, що подвійна відсоткова ставка застосовується згідно п.1.3.1. договору лише у випадку користування кредитними коштами понад встановлений договором термін. Між тим, незважаючи на те, що встановлений договором термін виконання кредитних зобов»язань встановлений до 23.02.2015 року, кредитор в порушення указаних договірних умов, застосував до нього подвійну відсоткову ставку до настання цієї дати.

Також, скаржник послався на те, що, підвищуючи вдвічі відсоткову ставку в період з 19.12.2011 року по 27.12.2012 року, банк, в порушення ч.1 п.5.2. Договору про надання споживчого кредиту, не повідомив позичальника про цю односторонню дію за14 днів.

Справа тричі призначалась до розгляду, про що сторонам надсилались повістки, однак, в судове засідання учасники процесу не з»явились. При цьому, скаржнику ОСОБА_1 повідомлення направлялось за адресою, яку він зазначив у апеляційній скарзі - АДРЕСА_1, однак в судове засідання не з»явився і будь-яких причин неявки до суду - не зазначив, про відкладення розгляду справи не просив.

У зв»язку з цим суд розглядає дії відповідача ОСОБА_1 та інших учасників процесу, як недобросовісне ставлення до своїх обов»язків, а причину неявки до суду, як безпідставною. Оскільки термін розгляду справи є обмеженим процесуальним законом, відповідно до ст.305 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Рішення належить змінити в частині одночасного солідарного стягнення кредитної заборгованості з усіх відповідачів, ухваливши новн рішення, яким стягнути заборгованість солідарно з основного позичальника ОСОБА_1 окремо з кожним із поручителів ОСОБА_2 та МПП»Каштан-2000».

Встановлено, що, відповідно до угоди від 21.02.2008 року за №1133094000 Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(правонаступником якого є ПАТ »УкрСиббанк») надано ОСОБА_1 споживчий кредит для придбання автомобіля у сумі 186.621 грн. під 13% річних на термін до 23.02.2015 року /а.с.76-84/.

Відповідно до графіку платежів, який є додатком до кредитної угоди, погашення кредиту повинно відбуватись рівними частинами кожного місяця /а.с.85-87/.

Таким чином, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ »УкрСиббанк») та ОСОБА_1 виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України, полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення указаних кредитних зобов»язань ОСОБА_2 та МПП «Каштан-2000», згідно до договорів поруки, відповідно, за №181873 від 21.02.2008 року, та за №181868 від 21.02.2008 року, поручились перед Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ »УкрСиббанк») за виконання ОСОБА_1м його кредитних зобов»язань /а.с.88-89, 90-91/.

Встановлено, що договір поруки за №181868 від 21.02.2008 року від імені поручителя МПП «Каштан-2000» підписав основний позичальник за кредитним договором ОСОБА_1, як директор МПП «Каштан-2000».

Згідно пунктів 1.1. указаних договорів поруки поручителі зобов»язались солідарно з основним боржником відповідати перед банком за всіма кредитними зобов»язаннями передбаченими кредитним договором за №1133094000, від 21.02.2008 року, що виникли на підставі цього договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Із зазначеного слідує, що між ОСОБА_2, МПП «Каштан-2000» та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ »УкрСиббанк»), виникли договірні відносини поруки, в силу яких, відповідно до ст.553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 8.12.2011 року між ПАТ»УкрСиббанк» та ПАТ»Дельта Банк», на підставі п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, укладено договір про відступлення прав вимог за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених цим договором ПАТ»УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ»Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними, договорами, внаслідок чого ПАТ»Дельта Банк» замінив ПАТ»УкрСиббанк», як кредитора, у вище зазначених кредитних правовідносинах, про що позичальник ОСОБА_1 був належним чином повідомлений рекомендованою поштою /а.с.101-102,103, 97-98/.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки боржник ОСОБА_1 не виконував договірні зобов»язання щодо погашення кредиту, станом на 27.12.2012 року, за ним утворилась заборгованість, що становить: борг за кредитом у сумі 245.206 грн.89 коп., в тому числі: 161.424 грн.03 коп., як заборгованість по кредиту, та 84.482 грн.86 коп., як заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання)

Розрахунок боргу, з яким погодився і суд першої інстанції позивачем виконаний правильно /а.с.94/.

Оскільки боржником, починаючи з 19.12.2011 року припинилась сплата чергових платежів на погашення кредиту, починаючи з указаної дати, банком вдвічі підвищена відсоткова ставка з 13% до 26% річних, що ґрунтується на умовах кредитного договору, зокрема: пунктом 1.3.1. кредитної угоди передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін Банк автоматично нараховує проценти за прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної у цьому пункті (13%). Нарахування вище вказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме, з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у Договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Тобто, із аналізу указаної договірної норми слідує, що банк вправі автоматично, в односторонньому порядку вдвічі підвищити відсоткову ставку з наступного дня після виникнення простроченої суми основного боргу, а саме несплати чи неповної сплати платежу, встановленого у Договорі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку, починаючи з 19.12.2011 року йдеться про підвищену відсоткову ставкув тому числі і за порушення термінів сплати поочної заборгованості по кредиту.

При цьому, строки внесення платежів та їх розміри передбачені сторонамиу графіку погашення боргу /а.с.17/.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що в даному випадку, відповідно до договірних умов, не вимагається обов»язкового повідомлення про це позичальника. Тобто, сторони в цій частині обмежились договірними умовами.

Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, заборгованість у позичальника ОСОБА_1 виникла, починаючи з 19.12.2011 року, тому Банком правомірно, саме з цієї дати, відповідно до п.1.3.1. кредитної угоди, підвищена вдвічі відсоткова ставка по кредиту з 13% до 26% річних.

Оскільки указане підвищення відсоткової ставки передбачено кредитним договором, з яким погодились поручителі при укладанні договорів поруки, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що тим самим банком не була незаконно підвищена відповідальність позичальника та поручителів за кредитним договором, а тому правомірно стягнув всю нараховану кредитну заборгованість солідарно з основного боржника та його поручителів.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 послався на п.5.2. кредитної угоди, згідно якої банк зобов»заний був за 14 днів повідомити боржника про підвищення відсоткової ставки.

Між тим, колегія суддів вважає, що пунктами 1.3.1. та 5.2. кредитної угоди врегульовані різні ситуації, за яких може змінюватись відсоткова ставка, а тому доводи скаржника в цій частині є некоректними.

Так, п.1.3.1. є спеціальним пунктом, яким передбачений автоматичний (тобто, без повідомлення позичальника про підвищення) розмір підвищення відсоткової ставки за конкретне порушення позичальником своїх обов»язків - несплата чергового платежу, з моменту порушення терміну цієї несплати яким позивач і скористався при підвищенні вдвічі процентної ставки.

Між тим, п.5.2. кредитної угоди врегульоване питання зміни процентної ставки без посилання на конкретне порушення позичальником своїх обов»язків, без посилання на розмір, на який підвищується відсоткова ставка, та зазначений порядок зміни цієї відсоткової ставки, який є відмінний від порядку, передбаченим п.1.3.1., що використаний кредитором при підвищенні відсоткової ставки.

У зв»язку з цим, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на порушення кредитором п.5.2., як на підставу задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки основний позичальник ОСОБА_1 не виконував своїх договірних зобов»язань, банк, з дотриманням вимог ч.4 ст.559 ЦК України та з урахуванням роз»яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року надіслав основному позичальнику, який одночасно є представником поручителя МПП»Каштан-2000», та поручителю ОСОБА_2 19.10.2012 року листи про необхідність погашення заборгованості по кредиту /а.с.6,95/.

Однак указані листи залишені відповідачами без реагування, а до погашення кредиту та відсотків позичальник так і не приступав, починаючи з 19.12.2011 року.

Згідно пунктів 6.1.2. та 1.2.2. Банк вправі визнати термін повернення кредиту таким що настав, тобто, зменшити цей термін, у разі порушення позичальником графіку повернення кредиту.

Тим самим, з моменту надіслання боржникам указаних листів, Банк встановив новий термін користування кредитом.

Не погоджуючись з сумою заборгованості, яку висунув банк у позовній заяві, відповідачі своїх розрахунків заборгованості по кредиту суду не надали.

Про застосування строку позовної давності сторони вимог не заявляли.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на Закон України «Про захист прав споживачів» суд розглядає як безпідставні, оскільки, як з»ясовано судом, порушень позичальника та його поручителів з боку кредитора не допущено.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позов, суд правомірно послався на ст.526 ЦК України, згідно до якої зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Між тим, дійшовши висновку про зміну рішення та ухвалення нового рішення, колегія суддів враховує, що одночасне солідарне стягнення з обох поручителів та основного боржника є неправомірним, оскільки між поручителями відсутні спільні солідарні зобов»язання перед кредитором, а тому заборгованість належить стягнути солідарно з ОСОБА_1 окремо з кожним із поручителів ОСОБА_2 та МПП«Каштан-2000».

В решті рішення, як ухвалене на повно з»ясованих обставинах належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307,308,314ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 вересня 2013 року змінити, ухваливши нове рішення наступного змісту.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020 заборгованість за кредитним договором №11303094000 від 21.02.2008 року в розмірі 245.906 (двісті сорок п»ять тис.дев»ятсот шість) грн. 89 коп., в тому числі 161.424 грн.03 коп., як заборгованість за тілом кредиту; 84.482 грн.86 коп., як заборгованість за відсотками.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Малого приватного підприємства «Каштан-2000», код ЄДРПОУ 3067837 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020 заборгованість за кредитним договором №11303094000 від 21.02.2008 року в розмірі 245.906 (двісті сорок п»ять тис.дев»ятсот шість) грн. 89 коп., в тому числі 161.424 грн.03 коп., як заборгованість за тілом кредиту; 84.482 грн.86 коп., як заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, Малого приватного підприємства "Каштан-2000", код ЄДРПОУ 3067837 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", код ЄДРПОУ 34047020 судовий збір у розмірі 2.459(дві тис. чотириста п"ятдесят дев"ять) грн.07 коп. в рівних частинах з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішеннянабирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді