Рішення № 37820495, 19.03.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/653/14-ц

Провадження № 2/265/851/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовною заявою до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що вона є власником автомобіля «Хюндай» н/з НОМЕР_3. 28 вересня 2013 року водій ОСОБА_3, керуючи автобусом «Богдан» н/з НОМЕР_2, по вул. Олімпійській в м. Маріуполі порушив правила дорожнього руху, спричинивши ДТП, із завданням матеріальної шкоди автомобілю позивачки. Постановою суду від 18 жовтня 2013 року ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивачки зазнав ушкоджень. За висновком автотоварознавчої експертизи вартість матеріальної шкоди завданої позивачці складає 32565,76 грн. Позивачкою було сплачено вартість проведеної експертизи в сумі 700 грн. Також позивачка була вимушена нести витрати на транспортування пошкодженого автомобіля, внаслідок чого витратила 850 грн. Автобус «Богдан», яким керував ОСОБА_3, належить на праві власності ОСОБА_2, якою було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільців транспортних засобів на вказаний автобус. Вказує, що відповідачка добровільно сплатила позивачці 500 грн. франшизи за цим договором. Внаслідок настання страхового випадку ПрАТ «Європейський страховий союз» повинен був сплатити позивачці вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Хюндай» н/з НОМЕР_3 в сумі 32065,72 грн., витрати позивачки на проведення експертного дослідження в сумі 700 грн., транспортні витрати на загальну суму 850 грн., чого страховиком не було виконано. Внаслідок неправомірних дій з боку відповідачів позивачка була змушена нести незаплановані витрати по найму транспортних засобів, бо за родом своєї діяльності вона використовувала свій автомобіль для роботи. Внаслідок цього вона змушена була сплатити 350 грн. за послуги таксі. На тій підставі, що відповідачі добровільно не відшкодували їй завдану ДТП шкоду, вона була змушена витратити на надання їй правової допомоги 3000 грн.ё за подання позову до суду - 243,60 грн. разом із комісією банку в розмірі 3 грн. Окрім цього вона протягом усього часу після ДТП відчуває стрес, нервується з приводу того, що їй не було виплачено у передбачені законом строки страхові виплати, відповідачі уникають відповідальності за завдану їй шкоду, що призвело до її моральних страждань, які вона оцінює в розмірі 3000 грн. На підставі переліченого просила суд стягнути з ПрАТ «Європейський страховий союз» завдану її автомобілю матеріальну шкоду в сумі 33615,72 грн., стягнути солідарно з усіх відповідачів судові витрати в сумі 3596,60 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 змінила заявлені раніше нею позовні вимоги, внаслідок чого просила суд стягнути з ПрАТ «Європейський страховий союз» завдану її автомобілю матеріальну шкоду в сумі 27602,61 грн., стягнути з ОСОБА_2 різницю від вартості відновлюваного ремонту та страховою виплатою на суму 6513,15 грн., стягнути солідарно з усіх відповідачів судові витрати в сумі 3932,75 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

У судовому засіданні позивачка та її представник, який діє на підставі договору, ОСОБА_4, на задоволенні змінених позовних вимог наполягали, надавши суду пояснення аналогічні тим, що викладеному позові, при цьому ОСОБА_1 вказувала, що їй досі не було відшкодовано завдану ДТП шкоду відповідачами. Зазначала при цьому, що її автомобіль у теперішній час відремонтовано, однак в неї немає документів, які б цей факт підтверджували, бо ремонт робився приватним шляхом. Додавала, що протиправними діями ОСОБА_3 їй було завдано страждань, бо був порушений її звичайний уклад життя. Вона й досі відчуває незручності, бо ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_2 не відшкодували їй шкоду, спричинену ще у вересні 2013 року внаслідок ДТП.

Представник ПрАТ «Європейський страховий союз», який діє на підставі довіреності, до судового засідання не з'явився, надавши заяву з проханням вирішити спір у відсутність представника страховика на підставі письмових заперечень, за якими, визнаючи позов частково, представник відповідача вказував на наступні обставини. Так з позивачкою було узгоджено розмір страхового відшкодування внаслідок проведеного дослідження ушкодженого транспортного засобу, витрати на яке поніс відповідач. При цьому у страховика є 90 днів для проведення виплат узгодженої суми страхового відшкодування з дня отримання заяви про страхове відшкодування, яка була подана ОСОБА_1 12 грудня 2013 року. Також вказував, що розрахунок страхового відшкодування здійснювався на підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 1 жовтня 2013 року, огляду пошкодженого автомобіля проведеного за участі позивачки 7 жовтня 2013 року та висновку суб'єкта оціночної діяльності, ОСОБА_5, від 22 жовтня 2013 року щодо розміру матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Хюндай» н/з НОМЕР_3 та заяви на виплату узгодженого страхового відшкодування від ОСОБА_1 Відповідно до висновку експерта від 22 жовтня 2013 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, належного позивачці, становить 32702,61 грн. Тому підстави для прийняття рішення щодо відшкодування витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, замовленого ОСОБА_1, відсутні. Зазначав також, що до розміру страхового відшкодування ОСОБА_1 страховиком було включено відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу в сумі 500 грн., тому витрати позивачки на таксі в сумі 350 грн. не підлягають задоволенню. Відповідно до переліченого зазначав, що страховик та позивач дійшли згоди щодо виплати страхового відшкодування у сумі 25662,09 грн., з відрахуванням франшизи в розмірі 500 грн., та щодо виплати витрат на евакуацію автомобіля в сумі 500 грн., бо документального підтвердження проведення позивачкою відновлювального ремонту страховику надано не було, тому визнають заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 лише у зазначеному обсязі. При цьому представник відповідача не заперечував проти виплати позивачці також витрат ОСОБА_1 на додаткове транспортування її транспортного засобу в сумі 350 грн.

Відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до суду не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Від ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява з проханням вирішити спір у відсутність вказаного відповідача за присутності його представника, ОСОБА_6 ОСОБА_3 при цьому вказував, що не визнає заявлені до нього позовні вимоги ОСОБА_1, які просив відхилити, бо він не несе відповідальності за завдану ДТП шкоду.

Представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_6, надав суду письмові заперечення в інтересах ОСОБА_2, де вказував, що відповідальність ОСОБА_2 застрахована страховиком, а завдана ДТП матеріальна шкода не перевищує ліміту відповідальності, встановленого договором страхування. При цьому ОСОБА_2 добровільно сплатила ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 500 грн. Оскільки позивачкою не було доведено існування відповідальності ОСОБА_2 по сплаті матеріальної шкоди, та не було доведено завдання її діями моральної шкоди ОСОБА_1, то вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат та моральної шкоди в сумі 3000 грн. також не ґрунтуються на законі.

Представник відповідачів, ОСОБА_6, в судовому засіданні не погоджуючись з заявленими вимогами, вказував, що позивачкою не було підтверджено факт проведення ремонту її транспортного засобу жодними доказами. Нею була проведення повторна оцінка пошкодження її транспортного засобу без участі інших учасників процесу. При цьому не можна прийняти витрати позивачки по проведенню оцінки матеріальної шкоди автомобіля в сумі 700 грн., сплачені ФОП ОСОБА_7. При цьому вказував, що ОСОБА_1 не довела завдання їй діями ОСОБА_3 моральної шкоди. Враховуючи, що позивачка не довела свої позовні вимоги, які не ґрунтуються на законі, то просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд, вислухавши учасників процесу, що з'явились, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Згідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом рішення - Закон), потерпілими за цим законом є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.

На підставі ч. 4 ст. 1 Закону особи, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. При цьому володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно ч. 7 ст. 1 Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

За ч. 1 ст. 2 Закону відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. При цьому у вказаній нормі зазначено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми саме Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону страховою сумою є грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 грн. на одного потерпілого.

На підставі ч. 1 ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За ч. 1 ст. 22 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є, крім іншого, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Автомобіль «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3 згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 (а. с. 39).

Відповідно до постанови від 18 жовтня 2013 року, яка набрала законної сили, Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя ОСОБА_3 був визнаний винним в спричиненні ДТП, що сталось 28 вересня 2013 року в м. Маріуполі по вул. Олімпійській між транспортним засобом «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_1, та транспортним засобом «Богдан» н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого відповідача було притягнуто до відповідальності за порушення ст. 124 КУпАП до адміністративного стягнення в вигляді штрафу у розмірі 340 (а. с. 3).

Враховуючи перелічене суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо необхідності застосування положень ст. 1190 ЦК, за якою особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, бо постановою суду від 18 жовтня 2013 року було визнано винним у завданні матеріальної шкоди автомобілю позивачки лише ОСОБА_3 внаслідок порушення ним правил дорожнього руху України.

Згідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 6 серпня 2013 року, який був укладений між ПрАТ «Європейський стразовий союз» та ОСОБА_2 на строк з 6 серпня 2013 року по 7 лютого 2014 року, вбачається, що був застрахований транспортний засіб «Богдан» н/з НОМЕР_2, встановлено ліміт відповідальності у розмірі 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну одної потеплілої особи, та розмір франшизи в сумі 500 грн. (а. с. 4).

За ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, є шкодою, пов'язаною, крім іншого, з пошкодженням транспортного засобу та з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Відповідно до ст. 29 Закону в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На підставі ст. 34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик зобов'язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, яке приймається в зв'язку із визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.

За ч. 2 ст. 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. При цьому якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. А доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

На підставі дослідження № 613 від 18 жовтня 2013 року, проведеного Суб'єктом оціночної діяльності, ОСОБА_7, було визначено матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1, як власнику автомобіля «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3, в результаті ДТП, що сталось 28 вересня 2013 року, на підставі якого вартість відновлюваного ремонту КТС з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу дорівнює разом з ПДВ суму 32565,76 грн. При цьому у огляді транспортного засобу «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3 участь приймала лише ОСОБА_1, за відсутності іншого учасника ДТП та представників страховика, які не повідомлялись про проведення такого огляду (а. с. 19-42).

Витрати ОСОБА_1 на послуги ФОП ОСОБА_7 в сумі 700 грн. підтверджуються квитанцією від 18 жовтня 2013 року (а. с. 13).

В свою чергу відповідно до дослідження № 521/13 від 22 жовтня 2013 року, проведеного Суб'єктом оціночної діяльності, ОСОБА_5, на підставі заявки страховика від 1 жовтня 2013 року, було визначено матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1, як власнику автомобіля «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3, в результаті ДТП, що сталось 28 вересня 2013 року, за яким вбачається, що вартість відновлюваного ремонту КТС з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає разом з ПДВ суму 32702,61 грн. (а. с. 61-86).

Згідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Однак матеріалами справи було встановлено, що розмір завданої ДТП від 28 вересня 2013 року матеріальної шкоди автомобілю ОСОБА_1 не перевищив суми страхового відшкодування, встановленого висновком експерта, тому посилання на вказані норми позивачки безпідставні.

Відповідно до листа-узгодження розміру страхового відшкодування від 12 грудня 2013 року, адресованого ОСОБА_1 страховиком, ПрАТ «Європейський стразовий союз», вбачається, що сума збитків внаслідок ДТП від 28 вересня 2013 року складає разом з витратами на евакуацію транспортного засобу в сумі 500 грн. загальний розмір 33202,61 грн., що також підтверджується відповіддю страховика від 14 лютого 2014 року на заяву позивачки. В урахуванням цього сума страхового відшкодування за відрахуванням суми податку на додану вартість в розмірі 6540,52 грн. та суми франшизи в розмірі 500 грн. складатиме згідно вказаного листа 25662,09 грн. При цьому у листі відмічено, що доплата на суму ПДВ буде проведена страховиком за умови надання оригіналів документів на підтвердження проведення ремонтно-відновлюваних робіт та сплати таких послуг. У вказаному листі ОСОБА_1 погодилась із розміром та порядком виплати страхового відшкодування, надавши реквізити для переведення коштів на свій рахунок. Вказане також підтверджується заявою позивачки про виплату їй страхового відшкодування від 12 грудня 2013 року на суму 25662,09 грн. (а. с. 57, 58, 59-60).

Суд при цьому зауважує, що представниками ПрАТ «Європейський страховий союз» було у вказаних листах помилково вказана сума страхового відшкодування в розмірі 25662,09 грн. замість 26162,09 грн., бо помилка виявляється з огляду на проведений розрахунок зазначеної суми, де представниками відповідача не було враховано суму витрат позивачки на евакуацію її автомобіля (500 грн.). Таким чином сума страхового відшкодування у листі-узгодженні повинна бути вказана в розмірі, який дорівнює 26162,09 грн. (32702,61 грн. + 500 грн. - 6540,52 грн. - 500 грн. = 26162,09 грн.), що підтверджується матеріалами справи.

На підставі встановлених обставин суд дійшов того, що представники ПрАТ «Європейський страховий союз» діяли у межах, визначених Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи, що протягом встановленого законом строку представниками відповідача було визначено причини настання страхового випадку та розмір заподіяних збитків, який був узгоджений письмово із позивачкою.

Таким чином, оскільки 12 грудня 2013 року між ОСОБА_1 була погоджена зі страховиком сума страхового відшкодування, то посилання позивачки на експертне дослідження ФОП ОСОБА_7 щодо встановленого ним розміру заподіяної позивачці шкоди, яке було проведено за відсутності іншого учасника ДТП та представника страховика, судом не може бути узято до уваги для визначення суми матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП від 28 вересня 2013 року.

Внаслідок переліченого суд вбачає, що підстав не довіряти узгодженому 12 грудня 2013 року розрахунку страховика та позивачки немає, тому приймає його як доведений розмір завданої матеріальної шкоди ОСОБА_1 внаслідок ДТП від 28 вересня 2013 року. Тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь сум витрат в розмірі 700 грн. на дослідження експерта ФОП ОСОБА_7, не підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється із зменшенням розміру матеріальної шкоди на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Оскільки в передбачені законом строки для проведення страхових виплат за ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик такі виплати не здійснив на користь ОСОБА_1, тобто до 12 березня 2014 року, то заявлені вимоги ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в сумі 26052,61 грн. з ПрАТ «Європейський страховий союз» підлягають частковому задоволенню, в доведеному розмірі 25662,09 грн.

Натомість у судовому засіданні не було надано позивачкою доказів проведення ремонту належного їй транспортного засобу, витрат на такий ремонт, тому заявлені нею вимоги до ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки суми податку на додану вартість в розмірі 6513,15 грн. не підлягають задоволенню, бо цей розмір не був підтверджений під час розгляду справи. При цьому вказані вимоги були заявлені не до належного відповідача, яким у такому разі при доведеності вимог виступатиме ПрАТ «Європейський страховий союз», бо така доплата здійснюється саме страховиком на підставі документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

В судовому засіданні також були дослідженні оригінали квитанцій про сплату 5 жовтня 2013 року ОСОБА_1 за перевезення транспортного засобу «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_8 350 грн., про сплату позивачкою за послуги евакуатора 28 вересня 2013 року ФОП ОСОБА_9 500 грн., та про сплату ОСОБА_1 на користь ПП ОСОБА_10 25 жовтня 2013 року 350 грн. за транспортні пасажирські перевезення (а. с. 12, 13).

З урахуванням визнання представником ПрАТ «Європейський стразовий союз» заявлених вимог ОСОБА_1 щодо стягнення витрат позивачки на евакуацію транспортного засобу «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3 з місця ДТП та його перевезення для проведення експертного дослідження та ремонту на загальну суму 850 грн. (500 грн. + 350 грн.), що безпосередньо підтверджується доказами по справі, то суд вважає за можливе в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

При цьому суд не вбачає законних підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 350 грн. за пасажирські перевезення, бо в судовому засіданні не було доведено належність таких витрат до предмету доказування за заявленими позовними вимогами.

Тому внаслідок неналежності зазначеного доказу для підтвердження вимог ОСОБА_1, суд вважає необхідним відмовити у стягненні 350 грн. з відповідачів, враховуючи також, що ці витрати не входять до судових витрат за змістом ст. 79 ЦПК України.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачена відповідальність страхувальника, за цією справою ОСОБА_2, за відшкодування моральної шкоди внаслідок пошкодження майна третіх осіб застрахованим транспортним засобом.

Суд також відзначає, що за відсутності невиконаних зобов'язань матеріального характеру перед ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що сталась 28 вересня 2013 року, та за відсутності відповідальності ОСОБА_2 з огляду на встановлені обставини справи перед позивачкою, заявлені до ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, бо позивачкою не було доведено в суді, що відповідачка будь-якими діями завдала страждань ОСОБА_1

На підставі ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

За ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На підставі ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За п. 6 Постанови № 4 від 1 березня 2013 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_3 заявленої суми моральної шкоди, суд виходить з того, що безпосередньо протиправними діями водія «Богдан» н/з НОМЕР_2 було завдано пошкодження автомобілю позивачки, яка протягом тривалого проміжку часу відчувала переживання з приводу ДТП, в якому вона, перебуваючи за кермом «Хюндай Гетц» н/з НОМЕР_3, безпосередньо приймала участь.

Судом також до уваги береться факт того, що ОСОБА_1 є фізичною-особою підприємцем, є платником єдиного податку, що підтверджується матеріалами справи, яка внаслідок ДТП змушена була перелаштовувати свій життєвий уклад та графік роботи з огляду на ДТП, винуватцем якого був ОСОБА_3 (а. с. 5-7).

Посилання ж ОСОБА_3 на те, що він не повинен відповідати за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду суд не приймає, бо в судовому засіданні не було підтверджено факт працевлаштування ОСОБА_3 у ОСОБА_2 або його перебування під час спричинення ДТП у трудових відносинах, тому ці посилання відповідача є недоведеними.

Напроти, у судовому засіданні, було доведено факт завдання ОСОБА_1 психологічних страждань внаслідок протиправних дій відповідача, ОСОБА_3, винного у ДТП, яке сталось 28 вересня 2013 року, внаслідок якого було пошкоджено майно позивачки.

Враховуючи наведені доводи суд вважає можливим задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 частково, вважаючи співрозмірною суму відшкодування позивачки, яка складатиме 1500 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких відноситься судовий збір та за п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу.

На підставі ч. 1 ст. 84 ЦПК України витратами на правову допомогу є витрати, пов'язанні з оплатою правової допомоги адвоката або іншого спеціаліста в галузі права, які надають послуги в порядку, встановленому законом відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України.

За ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підставі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» який визначає граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З урахуванням того, що розмір мінімальної заробітної плати встановлено Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в розмірі 1218 грн., то розмір компенсації витрат на правову допомогу у вказаній справі не може перевищувати 487,20 грн. за 1 годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З довідки від 20 січня 2014 року вбачається, що позивачем було сплачено 3000 грн. адвокату ОСОБА_4 за договором від 20 січня 2014 року про надання юридичної допомоги за представлення інтересів ОСОБА_1 у суді (а. с. 14, 15, 16).

Однак суду не було надано відповідних квитанцій про зарахування цих коштів на відповідний рахунок, або відомостей про сплату адвокатом з отриманих коштів податків.

Також не було надано суду розрахунку вчинення адвокатом дій поза межами судового засідання або в суді на зазначену суму. При цьому з матеріалів справи вбачається, що фактично адвокат ОСОБА_4 представляв інтереси позивачки як її представник у судовому засіданні.

Наведе вказує, що законних підстав для відшкодування ОСОБА_1 сплаченої суми в розмірі 3000 грн., у суду немає.

Також не підлягає задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів суми комісії в розмірі 3 грн. сплаченою нею при оплаті судового збору для подачу позовної заяві до суду банку, бо сума комісії не включається до розміру судового збору, тому не підлягає відшкодуванню позивачці.

При цьому ОСОБА_1 при поданні до суду позову сплатила судовий збір в розмірі 243,60 грн. за вимоги немайнового характеру, а також - судовий збір за вимоги майнового характеру на суму 336,15 грн.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1, відповідно до частки задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з ОСОБА_3 витрати по сплаті позивачкою судового збору в сумі 243,60 грн., а також підлягає стягненню на її користь з ПрАТ «Європейський страховий союз» витрати по сплаті судового збору в сумі 265,12 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», ЄДРПОУ: 33552636, розташованого в м. Києві по вул. Дашавській 25 офіс 89, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_5, зареєстрованої в АДРЕСА_1, суму страхового відшкодування в розмірі 25662,09 грн., витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 850 грн., а всього - 26512 (двадцять шість тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_6, зареєстрованого в АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_5, зареєстрованої в АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 265,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя