Рішення № 37820375, 20.03.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/21530/13-ц

Провадження № 2/521/2616/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Мирончук Н.В.

при секретарі - Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. 20.02.2014 року уточнив позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено наступне.

13 серпня 2013 року о 17 год. 40 хв. у м. Одесі (Малиновський район), гр.ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2101», д/н - НОМЕР_3, рухаючись по вул. Поїздній, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого навпроти будинку 4-б допустив наїзд на автомобіль марки «Volkswagen Polo»(д/н НОМЕР_1). який зупинився попереду. Автомобіль марки «Volkswagen Polo»(д/н НОМЕР_1), належить позивачу.

Внаслідок ДТП, яка була скоєна з вини гр. ОСОБА_2, автомобіль позивача отримав суттєві механічні пошкодження, які відображені у висновку автотоварознавчого дослідження, проведеного на замовлення Відповідача.

Так, внаслідок вказаного ДТП, позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 15 091,08 грн.

Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «ВАЗ 2101» (д/н - НОМЕР_3) і особою, яка безпосередньо уклала договір страхування є ОСОБА_3

Позивач зазначив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була

застрахована у страховика - СТДЗВ «Гарантія».

Позивач уточнивши свої вимоги, просить стягнути з відповідача майнову шкоду з вирахуванням франшизи - 14 091,08 грн., пеню - 356.33 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., а також, сплачений судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити та справу розглянути за його відсутності.

Відповідач - СТДЗВ «Гарантія» про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

06.02.2014 року до канцелярії суду відповідач подав заперечення на позовну заяву, у якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та виплати йому судового збору, у зв'язку із порушенням правил підсудності, необґрунтованим розміром страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 13 серпня 2013 року о 17 год. 40 хв. у м. Одесі (Малиновський район), гр.ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2101», д/н - НОМЕР_3, рухаючись по вул. Поїздній, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого навпроти будинку 4-б допустив наїзд на автомобіль марки «Volkswagen Polo»(д/н НОМЕР_1). який зупинився.

Вказане ДТП було скоєно з вини водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху, і здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Polo»(д/н НОМЕР_1). що підтверджується постановою суду від 22.08.2013 року, якою накладено на ОСОБА_2 стягнення в дохід держави в розмірі 340 грн.(а.с.15).

В результаті зіткнення автомобілів, був пошкоджений автомобіль позивача.

Згідно Полісу № АС /2235573 від 07.04.2013 року, цивільно-правова відповідальність власником автомобіля «ВАЗ 2101» (д/н - НОМЕР_3) - ОСОБА_3 була застрахована у страховика - СТДЗВ «Гарантія».(а.с.107).

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки і сприяє здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01.07.2004 року, особи, які користуються наземними транспортним засобами зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю, або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Оскільки, відповідно до ст.3 ЗУ №1961-ІУ, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-ІУ обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладений відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

У разі відсутності такої згоди, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком в межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Згідно п.33.1.4 ЗУ №1961-ІУ, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Виконання зазначеного обов'язку водієм транспортного засобу, повинно бути підтверджено документально.

14.08.2013 року позивач звернувся через представництво страховика в м. Одесі - МП «Універсал -ЛТД», з повідомленням про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а.с.16).

Позивачем 14.08.2013 року також відповідачу - СТДЗВ «Гарантія» було направлено згоду на обробку його персональних даних. (а.с. 105).

Позивачем 15.08.2013 року також відповідачу - СТДЗВ «Гарантія» було направлено реквізити банку для зарахування коштів у національній валюті на його картковий рахунок, що не заперечується сторонами. (а.с.98).

Страховик провів огляд транспортного засобу за участі спеціально уповноважених осіб, але не надав розрахунок розміру завданої шкоди позивачу.

Згідно наданого до суду відповідачем, Висновку ТОВ «Автопартнер центр» №03526 від 04.09.2013 року, визначено розмір завданої позивачу майнової шкоди, який становить 15091 грн. 08 коп. - вартість матеріального збитку, із якої - 1000грн. (франшиза). (а.с.113-122).

11 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.(а.с.97).

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами про виплату йому визначеного розміру завданої майнової шкоди, як третя особа за договором страхування, укладеним між ОСОБА_3(власником автомобіля «ВАЗ 2101» (д/н - НОМЕР_3) ), що підтверджується доказами, наданими суду, а саме запитами, та повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.20-21,23-30).

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте, оскільки відповідальність власника транспортного засобу та заподіювача шкоди була застрахована відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року», то відшкодовувати заподіяну шкоду повинен страховик відповідача - Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія».

Відповідно до ст.22.ч.1 зазначеного Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст.28 Закону від 01.07.2004 року, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу

Згідно ст.36 ч.1 цього Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик за змістом ст.36 Закону від 01.07.2004 року повинен протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний або прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Проте, за період, встановлений законом для виплати страховиком регламентної виплати - 90 днів, Відповідач добровільно не виплатив позивачу визначеного розміру завданої майнової шкоди.

Відповідно до ст.988 ч.1 п.3 ЦК України, страховик зобов'язаний, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» порушило законодавчі норми та норми договору страхування, не виплатило узгоджену суму страхового відшкодування ОСОБА_1, зменшену на розмір франшизи у встановлені законодавством строки, зібрані по справі докази та вищевказані норми цивільного законодавства дозволяють задовольнити позов в частині стягнення завданої матеріальної шкоди.

Згідно ст.992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року в редакції від 04.02.2013 року у ст.36 ч.5 визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що сума, з якої має нараховуватись пеня відповідачу, повинна становити 14091,08грн..

Проте, виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд не може погодитись з доводами відповідача відносно того, що розмір пені позивачу слід нараховувати за 13 днів прострочення виплати страхового відшкодування, оскільки на час розгляду справи відповідачем не відшкодовано матеріальної шкоди позивачу.

А тому, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог із відшкодування матеріальної шкоди позивачу, як власнику автомобіля марки «Volkswagen Polo»(д/н НОМЕР_1), пошкодженого внаслідок ДТП, визначеної Висновком ТОВ «Автопартнер центр» №03526 від 04.09.2013 року - у розмірі 15 091,08 гривень, з вирахуванням суми франшизи, яка складає 1000 грн, а також пені - 356.33 грн..

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Право на допомогу також закріплено і статтею 27 ЦПК України.

Згідно вимог п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать і витрати на правову допомогу.

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

В обгрунтування вимог про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, позивач надав суду копію договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 на надання правової допомоги від 10 грудня 2013 року, копію квитанції від 10.12.2013 року про перерахування ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_5 -. 2000 грн. за надання правової допомоги, копію Акту про надані послуги ОСОБА_5 та довіреність ОСОБА_1 - ОСОБА_6 представляти його інтереси в судах. (а.с. 11-13, 22, 143).

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Частиною 2 цієї ж статті передбачені права, які має така особа в цивільному процесі: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні.

Проте, ФОП ОСОБА_5 доказів про те, що він є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, до суду не надавав та участі в судових засіданнях за позовом ОСОБА_1 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», не приймав. Також, розрахунок вартості наданих юридичних послуг, у відповідності до зазначених вимог закону про граничний розмір витрат на правову допомогу, з належним його обґрунтуванням, при цьому не було складено.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в п. 11 Постанови №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі (ч.2 ст. 56 ЦПК України).

Таким чином, необхідною умовою допуску особи, яка надає правову допомогу, для участі у справі є волевиявлення особи, яка бере участь у справі та постановлення судом з цього питання ухвали.

Відшкодування витрат на правову допомогу може мати місце лише за наявності цих умов.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 надав довіреність ОСОБА_6 представляти його інтереси в судах (а.с. 22) в якості представника по даній справі і вона брала участь у справі із повноваженнями представника, передбаченими ст. 44 ЦПК України. Ухвала про допуск ОСОБА_6 в якості особи, яка надає правову допомогу, судом не постановлялась, а тому вимога позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн., задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача сплаченого ним судового збору у розмірі 229,40 гривень, суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позову та забезпечення доказів сумарно було сплачено судовий збір у розмірі 351, 21 гривень.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з викладеного, вимога позивача стосовно стягнення з відповідача сплаченого ним судового збору у розмірі 229,40 гривень повинна бути задоволена та вищевказана сума повинна бути стягнута на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 16, 20, 23, 988, 992, 1166, 1188 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11,12, 27, 56, 79, 84, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК Україна, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства із додатковою відповідальністю «Гарантія», код ЄДРПОУ -21130899, місце знаходження: 04070 м. Київ вул. Костянтинівська, буд. 56, оф.13; поштова адреса: 03067 м. Київ бул. І.Лепсе, буд.4 , на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ПІН -НОМЕР_2, майнову шкоду у розмірі 14 091,08 грн.(чотирнадцять тисяч дев'яносто одну гривню 08 копійок).

Стягнути з Страхового товариства із додатковою відповідальністю «Гарантія» код ЄДРПОУ -21130899, місце знаходження:04070 м. Київ вул. Костянтинівська, буд. 56, оф.13; поштова адреса: 03067 м. Київ бул. І.Лепсе, буд.4 , на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ПІН -НОМЕР_2, витрати по сплаті судового збору у розмірі 229, гривень 40 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В.Мирончук