Рішення № 37820222, 11.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/54/14 11.03.14

За позовом Дочірнього підприємства «Житомирський молочний завод»

до Публічного акціонерного товариства «Піреус БАНК МКБ»

Третя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору 1) Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої

служби України

2) Приватний нотаріус ОСОБА_1

про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають

виконанню та закриття виконавчих проваджень

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін :

від позивача: Десятников К.І. (дов.б/н від 10.02.2014 року)

від відповідача: Сабадаш І.В. (дов. №691/юр від 13.01.2014 року)

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 не з'явився

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні 11.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Житомирський молочний завод» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Піреус БАНК МКБ» (далі по тексту - відповідач) про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню та закриття виконавчих проваджень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/54/14, розгляд справи призначено на 18.02.2014 року та за клопотанням позивача, викладеним у позовній заяві залучено до участі у справі на підставі ст. 27 ГПК України, зазначених у позовній заяві третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.03.2014 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неявкою представника позивача в судове засідання, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.03.2014 року представники третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представники сторін в судове засідання з'явились.

В судовому засіданні 11.03.2014 року представником позивача надано усні пояснення по суті справи та наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача подано усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні подану позивачем 21.01.2014 року заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

її недоведеність, необґрунтованість та неадекватність заходів, які просить вжити позивач предмету заявлених позовних вимог.

Так, позивач у поданій заяві про вжиття заходів до забезпечення позову просить суд зупинити стягнення згідно оскаржуваних виконавчих написів нотаріуса ОСОБА_1. При цьому, судом встановлено, що щодо оскаржуваних виконавчих написів відкрито виконавче провадження № 41273196 та № 41273321, яке знаходиться на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як встановлено, ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд, виходячи з наведених норм, приходить до висновку, що позивачем взагалі не надано ніяких доказів, які підтверджують фактичні обставини, з якими пов`язується неможливість виконання рішення суду, а отже суд вважає, що заява не підтверджена певними засобами доказування, а також є неадекватним заходом забезпечення позову з урахуванням того, що виконавча служба діє в межах повноважень встановлених Законом України "Про виконавче провадження" та доказів вжиття нею заходів по реалізації майна матеріали справи не містять.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2011 року між Дочірнім підприємством «Молочний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд», правонаступником якого є Дочірнє підприємство «Житомирський молочний завод» (Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Піреус БАНК МКБ» (Банк) було укладено Кредитний договір №WCLoan/03545 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно п.1.1 Кредитного договору, Банк відкрив Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом в сумі 3 740 000 (три мільйони сімсот сорок тисяч) доларів США (Кредит) на строк до 04.03.2011 року по 03.03.2015 року; відновлювальну відкличну кредитну лінію з максимальним лімітом в сумі 24 000 000 (двадцять чотири мільйони) гривен (Кредит-2) на строк з 04.03.2011 року по 03 березня 2013 року; не відновлювальну відкличну кредитну лінію з максимальним лімітом в сумі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень (Кредит-3) на строк з 04.03.2011 року по 03.03.2015 року.

З метою забезпечення виконання Позичальником умов Кредитного договору, 10 березня 2011 між Банком (Іпотекодержатель) та ДП «Житомирський молочний завод» (Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки №WCLoan/03545/S1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального ОСОБА_1 за реєстровим №1380 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до п.2.1 Договору іпотеки, Боржник передав в іпотеку комплекс, який находиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 45, загальною площею 9 346, 1 кв. м.; прохідної, літ. В, загальною площею 101,8 кв.м.; Будівлі зі спорудами/ механічні майстерні/ літ. Г, загальною площею 1 076,8 кв.м.; Котельні, літ. Д, загальною площею 862, 3 кв.м.; Овочесховища, літ. М, загальною площею 42,1 кв.м.; Каналізаційної станції, літ. К, загальною площею 139, 6 кв.м; Каналізаційної станції, літ. Л, загальною площею 66, 7 кв.м; Насосної, літ. М, загальною площею 66, 3 кв.м.; Станції перекачки конденсату, літ. Р, загальною площею 4,3 кв.м.; Адмінбудинку літ. А, загальною площею 2 231,1 кв.м.

З метою забезпечення виконання Позичальником умов Кредитного договору, 10 березня 2011 між Банком та ДП «Житомирський молочний завод» (Боржник) було укладено Договір застави №WCLoan/03545/S2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального ОСОБА_1 за реєстровим №1379.

Відповідно до Договору застави №WCLoan/03545/S2 від 10.03.2011 року, Боржник передав в заставу обладнання у кількості 2 282 одиниці, перелік якого зазначений в заставному описі, що є додатком №1 до договору застави.

Згідно з п.6.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем будь-яких умов Кредитного договору та/або цього Договору, а також в інших випадках, передбачених цим Договором та/або Кредитним договором та/або законодавством України. У цьому випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання/ виправлення порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти (тридцятиденний) строк від дня направлення встановленому в п.3.3.12 цього Договору, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення Іпотекодержатель з наступного після закінчення зазначеного терміну дня набуває право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю Сторін про задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно умов п.п.6.2.2. п.6.2 цього Договору (застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя), якщо інше не встановлено законом. Крім випадків, передбачених законом, право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, визначених цим договором належить Іпотекодержателю.

У відповідності з п.6.2 Договору застави №WCLoan/03545/S2 Заставодержатель вправі звернути стягнення на Предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави перед іншими Заставодавця в таких випадках: (1) у разі, якщо в момент настання терміну виконання будь-яких зобов'язань за Кредитним договором вони на будуть виконані у повному обсязі; (2) у разі невиконання вимог Заставодержателя про дострокове виконання Кредитного договору, зробленої на підставі закону, Кредитного договору, чи цього Договору; (3) незалежно від настання строку виконання Кредитного договору у випадку припинення (шляхом реорганізації або ліквідації) діяльності Заставодавця/ боржника за Кредитним договором; (4) незалежно від настання строку виконання Кредитного договору у випадку будь-якого порушення умов Кредитного договору; (5) незалежно від настання строку виконання Кредитного договору у випадку будь-якого порушення Заставодавцем умов цього Договору; (6) незалежно від настання строку виконання Кредитного договору, коли іншою особою розпочату процедуру звернення стягнення на Предмет застави; (7) незалежно від настання строку виконання Кредитного договору у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом Заставодавця/ боржника за Кредитним договором; (8) в інших випадках, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором та/або чинним законодавством України.

Згідно з п.6.2 Договору застави №WCLoan/03545/S2 від 10.03.2011 року звернення стягнення на Предмет застави здійснюється на вибір Заставодержателя: (1) за рішенням суду; (2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; (3) згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог Заставодержателя, згідно умов цього договору. Право вибору способу задоволення вимог Заставодержателя, визначених цим Договором, належить Заставодержателю.

13.02.2013р. Банком на адресу Позичальника рекомендованим листом, в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку», була направлена письмова вимога про усунення порушень за Кредитним договором за вих. №253/2-ІІІ від 13.02.2013р., яка була отримана позичальником 18.02.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 242).

03.12.2013р. на підставі заяви Банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3309 про звернення стягнення на нерухоме майно ДП «Житомирський молочний завод» комплекс, який находиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 45 (сорок п'ять), загальною площею 9 346, 1 кв. м.; прохідної, літ. В, загальною площею 101,8 кв.м.; Будівлі зі спорудами/ механічні майстерні/ літ. Г, загальною площею 1 076,8 кв.м.; Котельні, літ. Д, загальною площею 862, 3 кв.м.; Овочесховища, літ. М, загальною площею 42,1 кв.м.; Каналізаційної станції, літ. К, загальною площею 139, 6 кв.м; Каналізаційної станції, літ. Л, загальною площею 66, 7 кв.м; Насосної, літ. М, загальною площею 66, 3 кв.м.; Станції перекачки конденсату, літ. Р, загальною площею 4,3 кв.м.; Адмінбудинку літ. А, загальною площею 2 231,1 кв.м.

03.12.2013р. на підставі заяви Банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3310 про звернення стягнення на предмет застави - виробниче обладнання, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 45 (сорок п'ять).

Із виконавчих написів нотаріуса вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного іпотечного та заставного майна, нотаріус запропонував задовольнити вимоги Банку у розмірі 4 089 506 (чотири мільйона вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шість доларів США) 18 центів та 47 343 305 (сорок сім мільйонів триста сорок три тисячі триста п'ять гривень) 19 копійок.

Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.12.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП №№41273196, 41273321 з виконання виконавчих написів, вчинених 03.12.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 3309 та № 3310.

Спір у справі виник у зв'язку із невідповідністю, на думку позивача, вчинених третьою особою виконавчих написів чинному законодавству України, а тому є підстави для визнання їх такими, що не підлягають виконанню.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як на підставу для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню позивач вказує на те, що вимоги за оспорюваними виконавчими написами не є безспірними, що свідчить про порушення нотаріусом приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 6.1 Договору іпотеки та пунктами 6.1-6.2 Договору застави визначено, що Банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Із матеріалів справи вбачається, що 14.02.2013 р. на адресу Позивача було направлено вимогу №253/2-ІІІ від 13.02.2013 р. про усунення порушення (в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» та ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Таким чином, в силу положень Кредитного договору №WCLoan/03545 від 04.03.2011р., Договір іпотеки №WCLoan/03545/S1 від 10.03.2011р., Договору застави №WCLoan/03545/S2 від 10.03.2011р. у Позичальника виник обов'язок в строк до 18.03.2013 р. повернути суму кредиту та несплачені проценти позивачу.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту виконання ним зобов'язань за Кредитним договором у визначений строк.

Порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2368/5 від 31.12.2008р. та 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до Розділу 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р., встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до п. 1 вказаного переліку нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Заявою №2071/11-ІІІ від 20.11.2013 р. Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з вимогою вчинити виконавчий напис, до якої було додано документи на підтвердження законності та безспірності вимог до Товариства, а саме: копію Кредитного договору; оригінал Договору іпотеки; оригінал Договору застави, Копія письмової вимоги про усунення порушення; виписки по особовому рахунку позивача; меморіальні ордери, що підтверджують надання коштів за Кредитним договором; копія статуту Банку, копія довідки з ЄДРПОУ, довідка про відсутність спорів у судах.

Відповідно до приписів частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом роз'яснень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Державною податковою службою України № 7912/6115-1415 від 07.05.2012, Міністерством фінансів України № 31-08410-07-10/10026 від 20.04.2012, Національним банком України № 25-113/2713-13993 від 21.11.2011, виписка з особового рахунку клієнта може бути первинним документом, який підтверджує сплату клієнтом коштів за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку. Саме ці документи й підтверджують факт безспірності вимог банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.08.2012 р. у справі № 5020-1702/2011, від 15.11.2011 р. у справі № 6/493, від 19.12.2011 р. у справі № 5015/2147/11.

Таким чином, враховуючи викладені положення норм чинного законодавства України, суд зазначає, що під час вчинення оскаржуваних виконавчих написів приватному нотаріусу Київському міському нотаріальному округу ОСОБА_1 було надано всі передбачені документи на підтвердження безспірності заборгованості Банку.

Відповідно до п. 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р., при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

При цьому, ні Закон України «Про нотаріат», ні Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса України не покладають на нотаріуса обов'язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження наданих документів та інших документів, не передбачених переліком.

Тобто, при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а виключно в межах свої повноважень перевіряє наявність документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.89 Закону України «Про нотаріат у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Таким чином позивачем не доведено, що спірний напис вчинено за відсутності відповідних документів, доказів оплати грошових коштів за Кредитним договором позивачем не надано, наявність заборгованості не спростовано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний виконавчий напис був вчинений третьою особою правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України, Договору іпотеки та Договору застави, а тому в задоволенні позову Дочірнє підприємство «Житомирський молочний завод» про визнання виконавчих написів №3309 та №3310, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 03.12.2013 р. такими, що не підлягає виконанню, необхідно відмовити.

Крім того, в порушенням вимог ст.ст. 33, 34 43 ГПК України, суд зазначає, що позивачем не доведено те, що сума стягнення є спірною та не надав підтвердження наявності судового спору щодо розміру заборгованості.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача. При цьому, суд зазначає п. 3 ухвали суду від 10.01.2014 року та п. 2 ухвали суду від 18.02.2014 року суд зобов`язував позивача у справі доплатити судовий збір за розгляд другої немайнової вимоги, що відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" та п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Житомирський молочний завод» відмовити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський молочний завод» на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19.03.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко