Рішення № 37819846, 18.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25663/13

18.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛІК БУД"

про стягнення 394 694,57 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі по тексту – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованого Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛІК БУД" (далі по тексту – відповідач) про стягнення заборгованості та в розмірі 394 694,57 грн. за договорами купівлі-продажу з відтермінуванням платежу № 22, 32, 41 та 57, з яких 378 785,58грн. основної заборгованості, 15 908,99 грн. 3% річних, а також про стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25663/13, розгляд справи призначено на 25.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів, в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 18.03.2014 року, в зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

11.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано додаткові пояснення по справі та документи по справі.

В судове засідання 18.03.2014 року представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача йог зобов’язань за договорами купівлі-продажу з відтермінуванням платежу № 22, 32, 41 та 57 від 24.06.2011 року, 31.08.2011 року, 12.12.2011 року та 21.05.2012 року відповідно, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився.

Враховуючи те, що не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Позивач впродовж 2011 – 2012 років систематично поставляв відповідачу товар, обумовлений у відповідних видаткових накладних. За твердженням позивача поставка товару здійснювалась у відповідності до договорів купівлі-продажу з відтермінуванням платежу № 22, 32, 41 та 57 від 24.06.2011 року, 31.08.2011 року, 12.12.2011 року та 21.05.2012 року відповідно.

За твердженням позивача відповідачем систематично здійснювалось придбання та оплата товарів, і частина товарів на суму 378 785, 58 грн. оплачена не була, що підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 15.05.2013 року. Зазначений акт не містить посилань на договори укладені між сторонами, проте містить посилання на кожну окрему видаткову накладній, по якій здійснювалась поставка товару.

Позивачем надані в матеріали справи копії видаткових накладних за період з 25.05.2012 року по 27.06.2012 року на загальну суму 383 161, 62 грн., по яким відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 378 785, 58 грн.

Із наданих копій видаткових накладних вбачається, що поставка товарів відповідачу позивачем по ним здійснювалась на підставі договорів № 839 від 05.05.2012 року, № 01310 від 01.06.2012 року, № 01438 від 11.06.2012 року, № 01645 від 25.06.2012 року. Матеріали справи копій зазначених договорів не містять.

Відповідно до матеріалів справи покупець гарантував оплату придбаного товару листом від 08.10.2012 року № 65/10.

Доказів оплати відповідачем заборгованості в розмірі 378 785, 58 грн. матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Оскільки судом встановлено, що поставка товару за видатковими накладними, якими позивач обґрунтовує свої вимоги здійснена не на підставі тих договорів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а копій договорів, на підставі яких була здійснена поставка матеріали справи не містять, та враховуючи, що фактична поставка товару підтверджена матеріалами справи, суд вирішуючи спір по справі виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товарів оформлені видатковими накладними та довіреностями (був укладений договір у спрощений спосіб), без погодження строків оплати поставленого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи твердження позивача щодо суми заборгованості та обставини справи, суд дійшов висновку, що товар поставлений позивачем відповідачу в період з 25.05.2012 року по 27.06.2012 року на загальну суму 383 161, 62 грн. по видатковим накладним копії яких наявні в матеріалах справи, був частково оплачений відповідачем на суму 4 376, 04 грн. (383 161, 62 – 378 785, 58).

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення по справі складає 378 785, 58 грн. (383 161, 62 - 4 376, 04), доказів сплати якої матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договору (спрощеного) виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 378 785, 58 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 378 785, 58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 378 785, 58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 15 908, 99 грн. за загальний період з 31.07.2012 року по 23.12.2013 року задовольняються судом повністю, на підставі нижченаведеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Підсумовуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають повному задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 378 785, 58 грн. основного боргу, 15 908, 99 грн. 3 % річних.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛІК БУД" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код ЄДРПОУ 33693145; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 11; код ЄДРПОУ 32490244) 378 785 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн. 58 коп. основної заборгованості, 15 908 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот вісім) грн. 99 коп. 3 % річних та 7 893 (сім тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 89 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.03.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко