Ухвала суду № 37816749, 04.03.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8601/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/490/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 27

УХВАЛА

04 березня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Собини О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року про забезпечення позову

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів депозитного вкладу за договором строкового банківського вкладу фізичних осіб, відсотків за ним, пені за несвоєчасне повернення вкладу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Кредитпромбанк» та Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» на суму заявленого позову - 417996 грн. 17 коп.

Вказану ухвалу судді відповідачі оскаржили в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять ухвалу судді скасувати та зупинити виконання оскаржуваної ухвали судді.

В доводах апеляційної скарги ПАТ «Кредитпромбанк» зазначається, що позивачем не надано доказів про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, в оскаржуваній ухвалі відсутнє відповідне обґрунтування вжиття такого виду забезпечення позову, як накладення арешту. Також відповідач посилається на те, що накладення арешту на майно та грошові кошти завдасть шкоди його господарській діяльності.

У своїй апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» посилається на те, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено доказів того, що цей банк має будь-яке відношення до правовідносин, що склалися між позивачем та ПАТ «Кредитпромбанк» з приводу укладеного між ними договору банківського вкладу. Крім того, позивачем не надано доказів того, що ПАТ «Кредитпромбанк» на даний час перебуває в стадії ліквідації, а ПАТ «Дельта Банк» є його правонаступником.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Кредитпромбанк» необхідно відхилити, а апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», в якому просила стягнути з відповідачів на свою користь суму зробленого нею вкладу за договором строкового банківського вкладу у розмірі 300000 грн., заборгованість за процентами стосовно користування вкладом за договором строкового банківського вкладу в сумі 56082,17 грн., пеню за прострочку щодо видачі вкладу за договором строкового банківського вкладу в сумі 1650 грн., пеню за прострочку з приводу видачі процентів, що мають бути нараховані на вклад в сумі 264 грн., а також моральну шкоду в сумі 60000 грн., а всього на загальну суму 417996,17 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, договори про строковий банківський вклад «Класичний» укладались у 2010, 2011 та 2012 роках між нею та ПАТ «Кредитпромбанк» (а.с.7-8, 9, 12-13, 16-17, 21-23, 30-32).

Крім того, згідно наданого ПАТ «Кредитпромбанк» витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 січня 2014 року станом на вказану дату відсутні відомості про перебування зазначеної юридичної особи у процесі банкрутства, санації, а також відомості про перебування у процесі припинення (а.с.56-59).

Таким чином, на думку колегії суддів, безпідставним є вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову до відповідача ПАТ «Дельта Банк», оскільки суд наклав арешт на грошові кошти та майно, якими вказаний відповідач не має відповідати перед позивачем, в той час як договори строкового банківського вкладу були укладені між позивачем та ПАТ «Кредитпромбанк», що суперечить вимогам п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Дельта Банк» ґрунтуються на законі.

Посилання позивача на переписку з відповідачами, з чого ніби то слідує, що ПАТ «Дельта Банк» також має відповідати перед позивачем, не заслуговують на увагу колегії суддів, так як вони є лише припущеннями, не містять конкретних доказів і свідчать про укладений між вказаними банками договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, а не за договором депозитного вкладу.

В той же час, не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги ПАТ «Кредитпромбанк» про те, що оскаржуваною ухвалою судді буде завдано шкоди його господарській діяльності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в рамках забезпечення позову суд наклав арешт не на всі грошові кошти цього відповідача, зокрема, виходячи з даних про розмір його статутного капіталу в сумі 2635938340 грн. (а.с.56-59), а тільки на суму 417996 грн. 17 коп., тобто в межах позовних вимог, що ніяким чином не може негативно вплинути на господарську діяльність цього відповідача, а може тільки сприяти виконанню рішення суду щодо заявлених вимог.

Отже, враховуючи обставини того, що між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ПАТ «Кредитпромбанк» дійсно виник спір щодо вирішення питання про повернення депозитного вкладу, однак приймаючи до уваги поведінку цього відповідача стосовно своєчасного повернення грошових коштів, колегія суддів вважає, що існує обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходу забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, тому накладення судом першої інстанції арешту на майно та грошові кошти цього відповідача є правильним.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ПАТ «Дельта Банк» з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає його апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а ухвала суду від 31 січня 2014 року в зазначеній частині підлягає скасуванню з постановленням нової, якою слід відмовити позивачу в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ПАТ «Дельта Банк».

Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції з дотриманням вимог закону постановлено ухвалу в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ПАТ «Кредитпромбанк», у зв'язку з чим апеляційну скаргу цього відповідача необхідно відхилити, а ухвалу суду від 31 січня 2014 року в зазначеній частині необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 314 ч.1 п.6, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» скасувати і постановити нову, якою відмовити ОСОБА_3 в забезпеченні позову в зазначеній частині.

В іншій оскаржуваній частині ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -