Ухвала суду № 37814128, 11.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2948/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника відповідача: Аврама Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства про зобов'язання виконати вимоги від 12 вересня 2013 року №24-21-22/1137,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2013 року державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Сторожницького міжрайонного управління водного господарства про зобов'язання виконати вимоги від 12 вересня 2013 року №24-21-22/1137.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 15 січня 2014 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Чернівецьким окружним адміністративним судом встановлено, що відповідно до п. 2.1.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на I квартал 2013 року ревізійною групою в складі працівників Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства за II півріччя 2010 року, 2011-2012 роки та січень-квітень 2013 року.

За результатами проведеної ревізії Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 04.07.2013 року №24-21-22/108.

За наслідками ревізії, на підставі п.7 ст. 10 Закону України "Про основні засади державного фінансового контролю в Україні" та п.п. 15, 17 п. 6 Положення "Про державну фінансову інспекцію України", позивач направив відповідачеві вимоги від 12.09.2013 року №24-21-22/1137 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Відповідачем не забезпечено виконання вказаних вимог, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з адміністративним позовом до суду позивач не довів правомірність своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року в адміністративній справі №824/2045/13-а за позовом Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства до Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про скасування вимог від 12.09.2013 року №24-21-22/1137 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 12.09.2013 року №24-21-22/1137 в частині щодо повернення зайво нарахованих сум коштів працівникам Управління за період з 01.07.2010 року по 30.04.2013 року - 808911,52 грн., в тому числі за рахунок винних осіб, якими допущено зазначене порушення, до державного бюджету, а також зменшення перерахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 282141,04 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року по справі №824/2045/13-а залишено без змін.

В силу частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 2 цієї норми, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі, не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій в адміністративній справі №824/2045/13 встановлено, що в Колективних договорах та Положеннях про коефіцієнт трудової участі Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства на 2009-2010 роки та 2012-2014 роки, затверджених начальником Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства Лосіком С.І. та головою профкому Ткачуком Б.Ф., крім основного заробітку, премії, вводиться додатковий показник - коефіцієнт трудової участі, по якому розподіляється заробітна плата. В Управлінні кожний місяць ведеться розрахунок кошторисної заробітної плати, а також фактичної, яка складається з посадових тарифних ставок, окладів з надбавками і доплатами. Різниця між кошторисною і фактичною становить додаткову зарплату (переробіток), яка розподіляється між членами колективу в залежності від трудової участі кожного члена в одержанні дохідної частини. Отже, виплата у вигляді коефіцієнту трудової участі по своїй суті є додатковою заробітною платою.

Коефіцієнт трудової участі - це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності, якості праці та відношення до праці.

Відповідно до статті 252-7 Кодексу законів про працю України колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі.

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що умови та розміри оплати праці визначаються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм законодавства генеральної, галузевої угод.

Згідно зі статтею 11 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

До умов колективного договору належать умови, якими встановлюються форми, системи, розміри заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці тощо (стаття 7 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Згідно з пп.3 розділу 3 Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України №44 від 31 березня 1999 року - підходи та методи нарахування заробітної плати робітникам в умовах колективної організації праці мало чим відрізняються від умов оплати при індивідуальній її організації. Особливості полягають у системі розподілу загального колективного заробітку на основі коефіцієнта трудової участі (окрім іншого): розподіляється частина заробітку понад основну тарифну оплату.

Отже, у випадку коли застосовується колективна організація праці, на підприємстві розробляється та затверджується, як додаток до колективного договору, Положення про бригадну організацію та оплату праці, в якому, зокрема, визначається, як саме розподіляється заробітна плата між членами бригади.

При колективній оплаті праці заробіток підраховується на основі загальних результатів праці бригади. Питання забезпечення відповідності оплати праці робітників їх особистому вкладу вирішує трудовий колектив бригади.

Розподіл колективного заробітку між членами бригади провадиться відповідно із присвоєними тарифними розрядами та фактично відпрацьованим часом. З метою більш чіткого обліку індивідуального вкладу кожного робітника в результати колективної праці бригади за рішенням її загальних зборів при розподілі заробітної плати застосовується коефіцієнт трудової участі.

Законодавством надано право підприємствам самостійно встановлювати порядок визначення та застосування коефіцієнту трудової участі у відповідному положенні, затвердженому керівником підприємства за згодою профспілкового комітету або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу.

Величина коефіцієнту трудової участі визначається і встановлюється за поданням бригадира кожному робітнику і затверджується рішенням загальних зборів колективу бригади або рішенням ради бригади, якщо такі повноваження їй делеговані колективом бригади

Відсутність в підзаконних нормативних актах норм, якими передбачено такі виплати, як коефіцієнт трудової участі, не є підставою для заборони суб'єкту господарювання, який фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, застосовувати коефіцієнт трудової участі при оплаті праці за рахунок коштів спеціального фонду, оскільки суб'єктом господарювання дотримані тарифні сітки і не перевищено бюджетні асигнування.

Позивач в ході своєї діяльності при виплаті основної заробітної плати діяв в межах кошторису, а виплата працівникам заробітної плати з урахуванням коефіцієнту трудової участі здійснена на підставі затверджених начальником управління і погоджених профкомом Положень про коефіцієнт трудової участі на відповідні роки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 12.09.2013 року №24-21-22/1137 в частині щодо повернення зайво нарахованих сум коштів працівникам Управління за період з 01.07.2010 року по 30.04.2013 року - 808911,52 грн., в тому числі за рахунок винних осіб, якими допущено зазначене порушення, до державного бюджету, а також зменшення перерахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 282141,04 грн., на підставі яких позивачем заявлено позов, скасовано, то відповідно позовні вимоги державної фінансової інспекції в Чернівецькій області задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної фінансової інспекції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 березня 2014 року .

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Граб Л.С.