Постанова № 37813641, 24.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 року Справа № 810/5779/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_1до про Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у висвітленні в акті перевірки від 11.09.2013 № 789/17-2/2749415537/131 висновків про нікчемність правочинів позивача, укладених з його контрагентами, та внесенні даних акта перевірки до інформаційних баз, що використовуються податковим органом.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача вилучити з інформаційних баз, що використовуються контролюючим органом, інформацію про результати перевірки позивача, оформленої наведеним вище актом.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем за результатами проведення документальної невиїзної позапланової перевірки безпідставно та за відсутності визначених законом повноважень встановлено нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, що у свою чергу вплинуло на відомості про діяльність позивача та його податкові зобов`язання в інформаційних базах, що використовуються податковим органом.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податковий орган та його посадові особи, уповноважені на проведення контролюючого заходу, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 24.01.2014, позивач та представник відповідача не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Судом встановлено, що у серпні - вересні 2013 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 22.07.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.09.2013 № 789/17-2/2749415537/131, в якому зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у формуванні у період з 01.01.2010 по 22.07.2013 податкових зобов`язань та податкового кредиту за правочинами з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг), які не створили жодних юридичних наслідків, ними обумовлених.

Як встановлено судом, податкове повідомлення - рішення про зменшення/збільшення суми податкового зобов`язання, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість за наведений вище період податковим органом за результатами перевірки не виносилось.

У свою чергу, позивач наголошує на недотриманні відповідачем у ході перевірки та під час фіксації її наслідків шляхом складання акту від 11.09.2013 № 789/17-2/2749415537/131 основних засад податкового контролю та вчиненні ним дій, що виходять за межі його компетенції.

Так, позивач вважає, що відповідачем безпідставно та за відсутності визначених законом повноважень встановлено нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, що призвело до внесення вказаних висновків до інформаційних баз, що використовуються податковим органом, та подальшого відображення у цих базах неправдивої інформації про господарську діяльність позивача та його податкові зобов`язання, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно з приписами статті 72 цього Кодексу, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, у тому числі, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах.

Цією ж статтею передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи доходів і зборів функцій та завдань.

В силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами контролюючих органів відповідних висновків під час проведення перевірок.

Так, отримана від платників податків податкова інформація використовується та опрацьовується контролюючим органом, зокрема, під час проведення документальних перевірок.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

Пунктом 1 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, визначено, що акт документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

У висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів.

З матеріалів адміністративної справи, зокрема, акта перевірки від 11.09.2013 № 789/17-2/2749415537/131 вбачається, що у ході контролюючого заходу відповідачем на підставі поданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 декларацій і документів первинної податкової та бухгалтерської звітності здійснено дослідження господарських операцій позивача з його контрагентами - постачальниками і покупцями товарів (робіт, послуг), за наслідками яких позивачем сформовано податкове зобов`язання та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 22.07.2013.

За результатами контролюючого заходу посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області поставлено під сумнів господарські операції позивача з його контрагентами, зокрема, щодо товарності операцій та наявності наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що вказані правочини здійснено позивачем без мети настання реальних правових наслідків, ними обумовлених.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області не нараховувалось, податкові повідомлення - рішення не виносились. Будь - яких коригувань податкових зобов`язань позивача за період, що перевірявся, в обліковій картці не проведено.

Зазначені обставини представниками сторін спростовані не були.

Однак, не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 11.09.2013 № 789/17-2/2749415537/131, позивач вирішив оскаржити в суді дії відповідача щодо їх відображення в акті.

Суд вважає за необхідне зазначити, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі під час вчинення ним дій або допущення бездіяльності, що створюють відповідні юридичні наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі «влади - підпорядкування». Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави у відповідних правовідносинах.

Воля суб`єкта владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях) та діях, які є обов'язковими до виконання суб`єктами, яким вони адресовані.

У свою чергу, висновок, що викладений в акті перевірки, є умовиводом посадової особи контролюючого органу стосовно дотримання платником податків вимог податкового та іншого законодавства, який в подальшому може стати підставою для нарахування податковим органом податкового зобов`язання шляхом винесення податкового повідомлення - рішення та/або звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Висновок податкового органу про вчинення суб`єктом господарювання правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, може бути відображено в акті перевірки у разі, якщо посадова особа податкового органу за своїм внутрішнім переконанням вважає, що має місце умисел суб`єкта господарювання вчиняти правочини без мети настання реальних правових наслідків, намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків тощо.

Жодних обставин, які не дозволяють податковому органу оцінювати діяльність суб`єкта господарювання на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно - правовим актам, чинним законодавством України не передбачено.

Разом з тим, наведений вище висновок посадової особи податкового органу не робить правочин автоматично недійсним (нікчемним) та не покладає на суб`єкта господарювання жодних безумовних обов`язків, у тому числі, зі сплати податкових зобов`язань до бюджету.

Обґрунтованість такого висновку та оцінка його на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом під час розгляду справ про оскарження податкових повідомлень - рішень або стягнення нарахованого податкового зобов`язання (коштів, отриманих за нікчемним правочином), якщо в основу спору покладено такий висновок.

Частиною третьою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можуть бути задоволені судом у разі, якщо активна поведінка такого суб'єкта впливає на реалізацію прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що дії відповідача щодо виконання функціонального обов`язку, пов`язаного з висвітленням в акті перевірки висновків стосовно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов'язки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, у зв`язку з чим вимоги про визнання таких дій протиправними задоволенню не підлягають.

Твердження позивача про те, що вказані вище висновки можуть потягнути за собою негативні наслідки для нього у майбутньому, судом до уваги не приймаються з огляду на приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки право на звернення до суду виникає у позивача у разі порушення його прав, свобод чи інтересів, у зв'язку з чим вимоги на майбутнє не можуть бути предметом розгляду у суді.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури контролюючого органу, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів тощо.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно - перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», яка складається з чотирьох підсистем, у тому числі підсистеми «Податковий аудит», яка створена з метою вдосконалення податкового контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, та виявлення платників, які мінімізують свої податкові зобов'язання.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам контролюючого органу на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно - перевірочної роботи.

Таким чином, відображена у вказаних системах податкова інформація використовується податковим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Вказані форма та підстави податкового контролю повністю узгоджуються з приписами пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, якими контролюючому органу надано право звертатися до платника податків із письмовим запитом про подання інформації, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, та у разі неподання платником таких відомостей протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту - проводити документальні позапланові перевірки.

Пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відтак, самі по собі дії відповідача щодо внесення до автоматизованих інформаційних баз податкового органу відомостей щодо проведення Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, у ході якої контролюючим органом зроблено висновок про здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правочинів без мети настання реальних правових наслідків, ними обумовлених, не впливає на права позивача у сфері податкових відносин, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання таких дії протиправними задоволенню не підлягають.

Вимога позивача про зобов`язання відповідача вилучити з інформаційних баз, що використовуються податковим органом, інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом від 11.09.2013 № 789/17-2/2749415537/131, є похідною від наведеної вище позовної вимоги, а тому відмова у задоволенні первинної вимоги є підставою для відмови у задоволенні і похідної від неї вимоги.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.