Постанова № 37813626, 20.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року № 813/8316/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.,

за участю представника позивача Мудрака Р.Б., представника відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000722210/6098 від 25.10.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000722210/6098 від 25.10.2013 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснила, що оскаржуване в даній справі рішення є цілком законним та обґрунтованим, здійсненим відповідно до чинного законодавства, отже просила суд відмовити в задоволенні позивних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області згідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти обчислення та своєчасності сплати податку на прибуток за 2012 рік.

В акті зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.140.1 ст.140, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 р. №0000722210/6098, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 751 564,50 грн, в тому числі основний платіж в розмірі 501 043,00 грн., штрафні ( фінансові ) санкції в розмірі 250 521,50 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Нові технології ТВП», ТзОВ «Центр правової безпеки «Альфа», ПП «Львівелектросервіс», ТзОВ «Гланс», ТзОВ «Золочівагробуд» суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією и законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського суду України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У числі обов»язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статтей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначаються особливості формування витрат платника податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом, між позивачем та ТзОВ «Нові Технології ТВП» укладено договір підряду від 18.06.2012 року, відповідно до умов якого підрядник (ТзОВ «Нові технології ТВП») зобов»язується за завданням замовника (позивача), виконати ряд робіт по благоустрою території, а замовник зобов»язується розрахуватись з підрядником протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Нові технології ТВП» на підставі акту від 08.11.2012 р. №4723/22-1/35921869 «Про неможливість проведення зустрічної звірки «Нові технології ТВП» щодо підтвердження господарських відносин за період травень, червень, липень 2012 р.

Суд встановив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. №2а-9946/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013 р. у справі №3847/13, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТПВ»; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо відображення акта № 4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТПВ» щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». А тому, суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 08.11.2012 р. №4723/22-1/35921869 «Про неможливість проведення зустрічної звірки «Нові технології ТВП» щодо підтвердження господарських відносин за період травень, червень, липень 2012 р».

На підтверження реальності здійснення господарських операцій позивач надав такі копії документів: договір підряду №1/06/12 від 18.06.2012 року, локальний кошторис №7-1-1, підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №7-1-1, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису №7-1-1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт № 29/06-16 за червень 2012 року,підсумкову відомість ресурсів за червень 2012 р, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, акти №1, №2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року,підсумкові відомісті ресурсів за серпень 2012 р, податкові накладні № 514, 515, 554, платіжні доручення № 47, 60.

Згідно договору про надання юридичних послуг №15 від 13.11.2012 р, укладеного між ТзОВ «ХоСаРо» з ТзОВ «Центр правової безпеки «АЛЬФА», замовник (позивач) дає виконавцю (ТзОВ «Центр правової безпеки «АЛЬФА») замовлення, а виконавець зобов»язується відповідно до замовлення замовника надати йому платні юридичні послуги, а замовник зобов»язується оплачувати послуги виконавцю в порядку та на умовах, визначених договором. В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2012 року на загальну суму 3000 грн.

Між позивачем та ПП «Львівелектросервіс» укладено договір 27 липня 2012 року №490, відповідно до умов якого підрядник (ПП «Львівелектросервіс») зобов»язується власними силами виконати електромонтажні роботи, а замовник (позивач) зобов»язується прийняти роботи та оплатити їх.

На підтверження реальності здійснення господарських операцій з ПП«Львівелектросервіс» позивач надав такі копії документів: протокол угоди про договірну ціну на виконання робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року,розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1/а, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-3, акт №1-1 вартості змонтованого устаткування за серпень 2012 року, платіжні доручення № 122, 179, 261, 310, 358, податкові накладні №38,25,28.

Між позивачем та ТзОВ «Золочівагробуд» укладено договір про надання послуг №18 від 02 квітня 2012 року, відповідно до умов якого виконавець (ТзОВ «Золочівагробуд») за завданням замовника (позивача) надає замовнику такі послуги: послуги ескаватора, автокрана,автомашини, а замовник оплачує надані послуги виконавцю на умовах та в порядку, визначених договором.

На підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ «Золочівагробуд» позивач надав такі копії документів: планові калькуляції за січень 2012 року, планові калькуляції за червень 2012 року, акт приймання-передачі наданих послуг №13 від 24.05.2012 р,акт приймання-передачі наданих послуг №22 від 20.07.2012 р, акт приймання-передачі наданих послуг №23 від 31.07.2012 року, акт приймання-передачі наданих послуг №26 від 23.08.2012 р,податкові накладні №0000002, 4,7,2, платіжні доручення №14, 174, 297, 298, шляхові листи №14, 13, 10,11,12, подоржні листи № 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49.

Між позивачем та ТзОВ «Гланс» укладено договір про надання послуг по сушінню пиломатеріалів №06/02/2012, відповідно до умов якого виконавець (ТзОВ «Гланс») надає замовнику (позивачу) послуги по сушінню пиломатеріалів,а замовник оплачує надані послуги протягом семи днів з дня аовідомлення виконавцем про закінчення технологічного процесу сушки.

На підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ «Гланс» позивач надав такі копії документів: акт приймання-передачі матеріалів від 14.03.2012 року, акт №25/06/12-01 приймання-передачі матеріалів, акт №30/07/12-01 приймання-передачі матеріалів, акт №21/08/12-01 приймання-передачі матеріалів, акт №14/09/12-01 приймання-передачі матеріалів, акт №28/09/12-01 приймання-передачі матеріалів, акт №ГС-22/06/12-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт №ГС-10/07/12-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт №ГС-20/08/12-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт №ГС-13/09/12-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт №ГС-16/11/12-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт №ГС-29/10/12-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг),платіжні доручення №13, 33, 50, 94, 111, 113, 141, 161, 157,162, податкові накладні №23, 32, 34, 47,51, 55, 67, 76, 81.

Відповідачем не доведено безпідставність включення до витрат за 2012 рік вартість будівельних робіт виконаних ТзОВ «Нові технології ТПВ» та вартість наданих юридичних послуг ТзОВ «Центр правової безпеки «АЛЬФА», витрати на електромонтажні роботи, проведені ПП «Львівелектросервіс», послуги сушіння пиломатеріалів, надані ТзОВ «Гланс», послуги автотранспорту надані ТзОВ «Золочівагробуд», оскільки всі первинні документи та господарські операції оформлені належним чином та у відповідності до вимог законодавства.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення до витрат процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Метою кредитування згідно додаткового договору №6 від 28.01.2011 р та №7 від 31.10.2011 р. до договору №2007-85/DC від 22.08.2007 р., кредитного договору №KU019115 від 28.12.2012 р-погашення заборгованості, яка виникла із зобов»язань, передбачених договором №2007-84/DC від 22.08.2007 р та договором №9/44/100908 від 10.09.2008р. Метою кредитування згідно договору №2007-84/DC від 22.08.2007 р- проведення ремонтно-будівельних робіт належного позивачу об»єкта нерухомості та погашення векселів, а договору №9/44/100908 від 10.09.2008р.-фінансування будівельно-монтажних робіт приміщень належної позивачу будівлі.

Посилання відповідача на те, що зазначені витрати слід було відобразити у складі собівартості кваліфікаційних активів, то такий висновок податкового органу суперечить нормам Податкового кодексу України та Положенню бухгалтерського обліку 32 «Фінансові активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р №414.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, вищенаведеними нормами ПК України прямо визначено,що витрати, пов»язані з нарахуванням процентів за будь-якими кредитами, включаються для цілей податкового обліку до складу витрат. Винятком є лише фінансові витрати, включені до собівартості кваліфікаційних активів. Включення фінансових витрат до будь-яких інших, окрім кваліфікаційних активів, нормами ПК України не передбачено.

Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 31 включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу називається капіталізацією фінансових витрат. П.4 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 31 передбачено,що фінансові витрати визнаються:

- суб»єктами малого підприємства-юридичними особами, представництвами іноземних суб»єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ),-витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов»язаннями);

- іншими юридичними особами-витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов»язаннями), крім фінансових витрат , які капітулізуються.

Отже, здійснення капіталізації фінансових витрат, тобто їх включення до собівартості кваліфікаційних активів, є обов»язковим та можливим і правомірним лише для юридичних осіб, які не є суб»єктами малого підприємництва. Для юридичних осіб-суб»єктів малого підприємництва фінансові витрати визнаються витратами звітного періоду.

Оскільки, ТзОВ «ХоСаРо» є суб»єктом малого підприємництва, то витрати зі сплати відсотків за отриманим кредитом мають визнаватися витратами звітного періоду, тобто не повинні включатися до собівартості кваліфікайних активів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутнє порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.140.1 ст.140, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України,а податковий орган помилково дійшов висновку про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в сумі 751 564,50 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 244 115 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 143 002 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 113 926 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0000722210/6098 є протиправним та таким, що належить скасувати.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0000722210/6098 прийняте ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст.4 Закону України «Про судовий збір» за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4588,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 458,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.11.2013 року № 165.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 458,80 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000722210/6098 від 25.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» (вул. Промислова,50/52, м.Львів, ЄДРПОУ 20794249) 458,80 (чотириста п»ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2014 року.

Суддя Гулкевич І.З.