Рішення № 37813492, 24.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2014 Справа № 920/269/14Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянув матеріали справи № 920/269/14

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп,

про стягнення 5724,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник Сахно Г.І., довіреність № 10-19/17-Д/124 від 02.07.2013 року,

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні, розпочатому 11.03.2014 року о 10 год. 00 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 24.03.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5724,23 грн., в тому числі: двократне перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 5300,36 грн., пеня в сумі 325,35 грн., збитки від інфляції в сумі 32,20 грн., 3 % річних в сумі 66,32 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Відповідач відзиву на позов суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

11.03.2014 року від відповідача надійшли заяви б/н від 07.03.2014 року (вх. № 3197, 3217) про перенесення судового засідання на інший день у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, оскільки відповідачем не отримано позовної заяви.

Також, відповідач у зазначеній заяві повідомила суд, що з 25.01.2013 року припинила свою підприємницьку діяльність і приватним підприємцем не являється. На підтвердження факту припинення підприємницької діяльності відповідач надала суду незасвідчену належним чином копію опису документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності», відповідно до якого державним реєстратором зареєстровано заяву відповідача про припинення підприємницької діяльності.

Згідно статей 17, 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», 24.03.2014 року Господарським судом Сумської області здійснено електронний запит за № 18394573 на формування Спеціального витягу щодо відомостей про стан фізичної особи-підприємця - відповідача.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом за вказаним електронним запитом станом на 24.03.2014 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 25.01.2013 року перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.

Частиною третьою статі 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

В даному випадку державним реєстратором не внесено до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача і станом на момент розгляду справи відповідач є приватним підприємцем, діяльність якого не припинено у встановленому Законом порядку.

21.03.2014 року від відповідача до суду надійшла заява б/н від 20.03.2014 року (вх. № 3812) про перенесення розгляду справи на інший день у зв'язку з її відрядженням до м. Києва з 21.03.2014 року по 26.03.2014 року.

Розглянувши заяву (клопотання) відповідача від 20.03.2014 року про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне:

Ухвалою від 18.02.2014 року про порушення провадження у даній справі та призначення її до розгляду на 11.03.2014 року суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву та докази сплати боргу.

Відповідач не виконав вимог ухвали суду, пославшись на неотримання копії позовної заяви, і просив відкласти розгляд справи та надати можливість ознайомитися з позовною заявою і матеріалами справи.

Суд задовольнив клопотання відповідача, оголосив до 24.03.2014 року перерву в судовому слуханні для надання відповідачеві можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати письмові заперечення (відзив на позов) або докази сплати боргу.

Відповідач ознайомився 11.03.2014 року з матеріалами справи, але до 24.03.2014 року ні відзиву на позовну заяву, ні доказів сплати боргу суду не подав, знову ухилившись від виконання вимог суду.

Натомість відповідач надіслав суду заяву від 20.03.2014 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнав явку відповідача чи його представника в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення відповідача (його представника) в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява (клопотання) відповідача від 20.03.2014 року про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню і відхиляється судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору про постачання електричної енергії № 1082 від 15.11.2010 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про акціонерні товариства») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатків до нього, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно додатку № 1 до даного договору між сторонами погоджено ліміти споживання електричної енергії.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до вказаного договору, відповідач до 05 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на найближчий розрахунковий період у сумі вартості 100 % заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії згідно додатку № 1 зазначеного договору. Остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію має бути проведений протягом 5 днів з дня отримання рахунку, який надається споживачу відповідно до «Акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії».

Факт належного виконання умов укладеного між сторонами договору та додатків до нього позивачем підтверджується актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії, які відповідач щомісяця надавав позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем перевищено обсяги договірної величини споживання електричної енергії, а саме, згідно актів про обсяги переданої відповідачу електроенергії від 04.10.2013 року перевищення договірної величини споживання електричної енергії становить 1637 кВт/год., від 05.04.2013 року - 47 кВт/год., від 05.05.2013 року - 45 кВт/год., від 06.06.2013 року - 4144 кВт/год. У зв'язку з чим загальна сума боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії станом на 29.01.2014 року становить 5300,36 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 4.2.2 договору про постачання електричної енергії № 1082 від 15.11.2010 року, фактично спожита електрична енергія понад встановлену енергопостачальною організацією (позивачем) та узгоджену додатком № 1 доданого договору величину вважається перевищенням та підлягає оплаті споживачем (відповідачем) у двократній вартості.

На підставі договору про постачання електричної енергії № 1082 від 15.11.2010 року та додатків до нього, відповідачеві виписані рахунки для оплати за перевищення договірної величини 22.01.2013 року на суму 1374,43 грн., 13.05.2013 року на суму 41,01 грн., 16.05.2013 року на суму 39,29 грн. та 08.07.2013 року на суму 3845,63 грн. Загальна сума складає 5300,36 грн., які мали бути оплачені протягом п'яти днів з дня їх отримання.

Відповідачем фактично сума боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії не оплачена, що є порушенням пункту 4.2.2 договору, пункту 7 додатку № 4 до договору.

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 до договору, розрахунки за електричну енергію проводиться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

У відповідності до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статей 526, 530, 269 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як підтверджено матеріалами справи (позивачем були надані копії актів про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії від 04.01.2013 року, від 05.04.2013 року, від 05.05.2013 року та від 06.06.2013 року, а також копії відповідних рахунків для оплати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії), на даний час рахунки, виставлені позивачем до сплати, відповідачем несплачені, що порушило права позивача та змусило його звернутись за захистом своїх прав до господарського суду з даним позовом.

Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, у свою чергу, не було подано заперечень вимогам позивача чи доказів погашення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 5300,36 грн. є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем за порушення відповідачем умов укладеного договору були нараховані та заявлені до стягнення 325,35 грн. пені, 3 % річних в сумі 66,32 грн. та інфляційні збитки в сумі 32,20 грн.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині, суд дійшов висновку про їх задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до положень пункту 6 додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії № 1082 від 15.11.2010 року, у разі несвоєчасної оплати обумовлених договором платежів постачальник проводить нарахування споживачу електричної енергії за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника, який вказується у рахунках.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем порушувались терміни оплати, передбачені умовами договору, відповідні рахунки на сплату санкцій були направлені відповідачу, за дані прострочення в оплаті позивачем правомірно були нараховані відповідачеві суми пені у розмірі 325,35 грн., 3 % річних у розмірі 66,32 грн., а також за прострочення платежів було обраховано інфляційні нарахування у розмірі 32,20 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем були подані до суду докази в обґрунтування заявлених ним вимог, в той час як відповідач не подав суду ні заперечень проти позову (відзиву на позовну заяву), ні доказів сплати заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 7; п/р 260323010414 в ОПЕРВ філії Сумське обласне управління № 10018 ВАТ «Ощадбанк», МФО 337568, код 23293513) боргу за двократне перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 5300,36 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 7; п/р 26009275459001 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 337546, код 23293513) пеню в сумі 325,35 грн., інфляційні збитки в 32,20 грн., 3 % річних в сумі 66,32 грн. та витрати по судовому збору в сумі 1827,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.03.2014 року.

Суддя П.І. Левченко