Рішення № 37813413, 13.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25724/13 13.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Премьєр Лізинг";

про стягнення заборгованості у розмірі 59 332 178,22 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Легостаєва Л. І., представник, довіреність № 4 від 23.01.2014 р.;

Від відповідача: Лоєнко К. Ю., представник, довіреність № 10/01-01 від 10.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/25724/13, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

У справі 28.01.2014 року та 06.02.2014 року оголошувалися перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 55 623 560,00 грн. заборгованості за договором поставки ( у тому числі 34 355 720.00 грн. за поставлений товар) 2 582 702,94 грн. неустойки за неналежне виконання зобов'язання, 1 125 915,25 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми та 68 820,00 грн. судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов договору поставки відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати вантажних на піввагонів.

Відповідач у наданому відзиві на позов, а представник відповідача у судових засіданнях вимоги позивача заперечує, просить господарський суд відмовити у позовній заяві в повному обсязі.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує наявністю у договорі пункту 1.3, відповідно до якого предмет договору поставляється Товариству з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» для подальшої передачі його у фінансовий лізинг лізингоодержувачам, - Державному підприємству «Дарницький вагоноремонтний завод» та Державному підприємству «Укрспецвагон».

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається також на пункт 12.3 договору, яким встановлено, що предмет договору поставляється для подальшого його передання у фінансовий лізинг лізингоодержувачу.

Як підсумовує відповідач, Публічне акціонерне товариство «Дизельний завод», підписавши договір поставки надало згоду, що товар купується відповідачем з метою передачі його у фінансовий лізинг конкретним лізингоодержувачам.

Оскільки договір поставки №15/02/003-2013 від 15.02.2013 року має ознаки як договору поставки, так і договору лізингу, лізингодавець (відповідач) не позбавлений права інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені кошти.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, додані до справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Дизельний завод» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» (покупець) 15.02.2013 року був укладений договір поставки №15/02/003-2013 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити й прийняти придатні для експлуатації на залізничних коліях 1520 мм. та мають можливість виходу на 1435 мм., вантажні напіввагони моделі 12-9790, виготовленні згідно ТУ У У 35.2-00190957-042:2008, які відповідають технічним вимогам зазначеним у додатку №2 до цього договору (пункт 1.1. договору).

Предмет договору поставляється для подальшої передачі його в фінансовий лізинг лізингоодержувачем Державному підприємству «Дарницький вагоноремонтний завод» та Державному підприємству «Укрспецвагон» (пункт 1.3. договору). Кількість, ціна, строк (періодичність) поставки кожної партії вагонів, обсяг поставок (в штуках) та інші суттєві умови поставки, які не визначені цим договором, узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях (пункт 2.1. договору).

Строк поставки вагонів зазначається в специфікаціях (додатках доданого договору), які є невід'ємною частиною договору. Прийом-передача вагонів оформляється підписаними сторонами актами прийому-передачі на кожну поставлену партію вагонів. Датою переходу права власності на вагони є дата поставки вагонів. При цьому, датою поставки вагонів вважається дата підписання акта прийому-передачі (пункт 3.33 та 3.4. договору).

Загальна сума договору складає суму усіх його специфікацій (пункт 4.1. договору).

Покупець здійснює оплату за вагони згідно специфікацій, доданих до договору.

Покупець здійснює оплату за вагони шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, передбачених в специфікації до даного договору.

У випадку несвоєчасного здійснення оплати згідно специфікації, строки поставки вагонів збільшуються відповідно строку затримки проведення оплати.

Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець не несе відповідальності у разі несвоєчасного перерахування грошей постачальнику фінансовими установами (банками) (пункт 5.1.-5.4. договору).

Додатком 1 до договору сторони підписали специфікацію №1 від 15.02.2013 року, якою передбачено загальну кількість вагонів - 320 шт.,ціну одного вагону - 700 000,00 грн. з ПДВ, загальну вартість товару - 224 000 000,00 грн. з ПДВ, а також умови оплати за поставлений товар.

Пунктом другим специфікації було передбачено наступний порядок оплати:

1-й платіж - попередня оплата в сумі 53 729 280,00 грн. здійснюється не пізніше 27.02.2013 року;

2-й платіж - попередня оплата в сумі 35 819 520,00 грн. здійснюється не пізніше 08.03.2013 року;

3-й платіж - доплата (з розрахунку 279 840,00 грн. з ПДВ за 1 напіввагон) здійснюється за кожну готову до відвантаження партію вагонів не пізніше 2 банківських днів з дати підписання акту прийому - передачі партії вагонів;

4-й платіж - остаточний розрахунок (з розрахунку 140 320,00 грн. з ПДВ за 1 напіввагон) здійснюється за фактично відвантажену партію вагонів протягом 60 календарних днів з дати підписання акту приймання - передачі партії вагонів.

На виконання умов договору станом на 18.12.2013 року позивачем було виготовлено та передано відповідача за актами прийому - передачі 244 вогони загальною вартістю 170 800 000,00 грн.

За умовами укладеного договору на користь позивача має бути сплачено грошова сума у розмірі 192 067 840,00 грн., замість цього відповідачем сплачено 136 444 280,00 грн.

Відповідно як зазначає позивач у справі, сума недоплати на користь стягувача складає 55 623 560,00 грн., у тому числі 34 355 720,00 грн. за фактично поставлений товар.

Позивачем, за неналежне виконання своїх зобов'язань по договору щодо виконання умов оплати товару, нараховано неустойку у розмірі 2 582 702,97грн. та 1 125 915,25 грн. у якості трьох відсотків річних від прострочених сум.

За вказаних обставин господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошової суми.

При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

Як визначено частиною першою статті 712 ЦК України, за договорами поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистих, сімейних, домашніх або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки № 15/02/003-2013 від 15.02.2013 р. містить у собі пункт 1.3., відповідно до якого предмет договору поставляється для подальшої передачі його в фінансовий лізинг Державному підприємству «Дарницький вагоноремонтний завод»та Державному підприємству «Укрспецвагон», а також пункт 12.3. згідно з яким предмет договору поставляється для подальшої передачі його у фінансовий лізинг лізингоодержувачу.

Наявність означених пунктів у договорі поставки свідчить про те, що даний договір містить ознаки договору поставки та договору фінансового лізингу (змішаний договір).

Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовується у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Визначення фінансового лізингу визначено в статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», згідно з якою фінансовий лізинг - це вид цивільно - правових відносин, що виникають з договору лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на строк не менш як один рік за встановлену плату (лізингові платежі).

Визначення поняття договору фінансового лізингу міститься у статті 806 ЦК України та у статті 292 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередної домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг) , або майно, спеціально придбане лізингоодержувачем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Виходячи зі змісту вказаної норми ТОВ "Прем'єр Лізинг" є лізингодавцем за договором непрямого фінансового лізингу, саме про наявність якго йдеться у договорі поставки № 15/02/003-2013. Тобто, товар спеціально купується лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов.

Відповідно до статті другої Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що вин6икають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм(оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей , що встановлюються цим Законом.

Згідно статті четвертої Закону України «Про фінансовий лізинг», суб'єктами лізингу є також продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу, а також інші юридичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Господарським судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є двосторонньою угодою, оскільки сторонами за нею виступають постачальник та покупець.

Господарський суд акцентує також увагу на тому, що даний договір має елементи (пункти) договору непрямого фінансового лізингу.

Таким чином позивач, уклавши договір поставки з відповідачем, надав згоду на те, що напіввагони купуються відповідачем з метою передачі їх у фінансовий лізинг визначеним у договорі лізингоодержувачем.

Для виконання свого основного обов'язку за договором фінансового лізингу - придбання лізингового майна у визначеного продавця (постачальника) у власність та передачі його в лізинг лізингоодержувачу, лізингодавець, який не володіє вільними грошовими коштами, повинен вступати в договірні відносини з третімі особами для отримання позикових коштів на забезпечення виконання зобов'язань, які виникають з договору поставки.

Частина перша статті десятою Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає право лізингодавця інвестували на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти.

11 червня 2013 року ТОВ «Прем'єр Лізинг» направило лист ПАТ «Дизельний завод», яким повідомило, що ТОВ «Прем'єр лізинг» як лізингодавець за договором фінансового лізингу має право залучити не власні кошти на придбання предмета лізингу у постачальника, а позикові кошти відповідно до договору позики з третьою особою. В листі вказувалось, що покупець - ТОВ «Прем'єр Лізинг» буде перераховувати грошові кошти відповідно до умов договору поставки №15/02/003-2013, при умові надходження коштів від третьої особи, за укладеними договорами позики.

Для виконання умов договору поставки № 15/02/003-2013, скориставшись своїм правом на використання позичкових коштів, передбаченим частиною першою статті десятої Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» 11 жовтня 2013 року уклало договір про надання позики № TRL-11/10-2013 з нерезидентом компанії «Tronmal Participation Limited».

Однак, позикодавець не виконав умови договору позики № TRL-11/10-2013 від 11 жовтня 2013 року, шляхом відмови від передання грошових коштів позичальнику, Товариству з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг».

Доказом підтвердження відмови позикодавця - компанії «Tronmal Participation Limited» від виконання умов договору позики № TRL-11/10-2013 від 11 жовтня 2013 року, тобто надання грошових коштів є лист Головного управління Національного Банку України по місту Києву та Київської області № 09-202/545 від 13 січня 2014 року про аналювання реєстрації договору про надання позики TRL-11/10-2013 11 жовтня 2013 року у зв'язку з відмовою нерезидента-кредитора надати позику.

Цивільно - правова відповідальність може мати місце при наявності складу правопорушення.

Підставами для цивільно - правової відповідальності є :

-наявність майнової шкоди (у грошовому виразі - майнових збитків);

-протиправність поведінки (дія чи бездіяльність);

-вина;

-причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою.

Тільки сукупність зазначених умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності. За відсутністю однієї або кількох умов відповідальності вона не може бути застосована.

Відповідно до статті 614 ЦК України, особа , яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Обов'язок щодо виконання зобов'язання, шляхом оплати за поставлений товар виникає у ТОВ «Прем'єр Лізинг» лише при двох умовах, це строк відповідно до графіку здійснення оплат за умовами договору поставки та наявність залучених позикових коштів від третьої особи за договорами позики.

Оскільки ПАТ «Дизельний завод» був обізнаний про залежність виконання умов договору поставки від договору фінансового лізингу та був обізнаний про залучення позикових коштів, відсутність перерахування яких ставить неможливим виконання договору поставки, то в діях ТОВ «Прем'єр Лізинг» відсутня вина, як підстава настання цивільно - правової відповідальності.

Окрім того, позивач просить стягнути з ТОВ «Прем'єр Лізинг» неустойку у розмірі 2 582 702, 97 грн. Відповідно з позовної заяви випливає, що пеню нараховував позивач відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, проте зазначена норма не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором, або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, є правомірним застосовування розміру неустойки, встановлені ч. 6 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Така ж позиція викладена в постанові ВГСУ від 22.08.2013 року у справі №910/2589/13.

Обрахування пені позивачем у відсотках, визначених обліковою ставкою НБУ, на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України також є незаконним, оскільки дана норма не визначає розмір штрафних санкцій, а лише встановлює порядок їх обчислення (постанова ВГСУ від 16.04.2013 року №26/093-12).

Правова норма п. 1.6 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17 грудня 2013 р., наголошує на тому, що у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або не зазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Враховуючи, що у тексті договору поставки сторони згоди про застосування такого виду відповідальності як сплата неустойки не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому йшлося б про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення грошових зобов'язань, позивачем не вказаний. Отже, вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Прем'єр Лізинг» 2 582 702,97 грн. пені задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та договору.

Також позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 1 125 915,25 грн. у якості трьох відсотків річних з простроченої суми.

Враховуючи ту обставину, що у відповідача відсутня цивільно-правова відповідальність, що було зазначено вище, три відсотки річних з простроченої суми також з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 12.03.2014 р.