Ухвала суду № 37812950, 19.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 р.Справа № 820/13406/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Лакутіна І.В.

представника відповідача Іхненко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. по справі № 820/13406/13-а

за позовом Комунального підприємства "Жилкомсервіс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.12.2013 року:

- №0001142212, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 247017,00 грн.;

- №0001132212, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 549403,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 274702,00 грн. (загальна сума 824105,00грн.)

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.14 року адміністративний позов Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 16 грудня 2013 року №0001132212 та №0001142212.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства "Жилкомсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Грейф" за період з 01.01.2011 року по 01.11.2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 549403,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 49403,34 грн., серпень 2013 року - 500000,00 грн. Також встановлено порушення п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємство завищило витрати за 2011 рік в сумі 247017,0 грн., та завищено збитки за 2011 рік в сумі 247017,0 грн.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 02.12.2013 року за № 1653/20-33-22-01-07/34467793.

16.12.2013 року відповідачем на підставі висновків вищезазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001142212, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 247017,00 грн. та №0001132212, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 549403,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 274702,00 грн. ( загальна сума 824105,00грн.)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 16.12.2013 року №0001142212 та №0001132212 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ "ТД Грейф".

На виконання Договору поставки № 19/8-1 від 19.08.2011 р. (том 1 а.с. 72-74) та додаткової угодои від 19.08.11 р. (том 1 а.с.76) ТОВ «ТД Грейф» у жовтні 2011 р. на умовах попередньої оплати товару поставило позивачу фанеру 4 мм на суму 98 800,00 грн. в тому числі ПДВ, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) (том 1 а.с.75), що підтверджується:

- рахунком-фактурою №19\8-3 від 19.08.2011 р. на суму 98 800,00 грн. (том 1 а.с.77);

- платіжними дорученнями №26244 від 30.08.2011 р. на суму 52 000,00 грн. (том 1 а.с.78) та №26698 від 21.09.2011 р. на суму 46 800,00 грн. (том 1 а.с.79);

- податковою накладною № 14 від 30.08.2011 р. на суму 52 000,00 грн. (сума без ПДВ 43333,33 грн., ПДВ 8 666,67 грн.) (том 1 а.с.80);

- податковою накладною № 11 від 21.09.2011 р. на суму 46 800,00 грн. (сума без ПДВ 39 000,00 грн., ПДВ 7 800,00 грн.) (том 1 а.с.81);

- видатковою накладною № 103 від 13.10.2011 р. на суму 98 800,00 грн., (том 1 а.с.82).

Відповідно до п. 3.3. Договору, поставка здійснювалася транспортом постачальника.

На виконання Договору поставки № 19/8-2 від 19.08.2011 р. (том 1 а.с.83-85) та додаткової угоди від 19.08.11 р. (том 1 а.с.87) ТОВ «ТД Грейф» у жовтні 2011 р. на умовах попередньої оплати товару поставило позивачу плівку 140 мр. на суму 99 100,00 грн. в тому числі ПДВ, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) (том 1 а.с.86), що підтверджується:

- рахунком-фактурою №19\8-2 від 22.08.2011 р. на суму 99 100,00 грн. (том 1 а.с.88);

- платіжним дорученням №26699 від 21.09.2011 р. на суму 99 100,00 грн. (том 1 а.с.89);

- податковою накладною № 12 від 21.09.2011 р. на суму 99 100,00 грн. (сума без ПДВ 82583,33 грн., ПДВ 16 516,67 грн.) (том 1 а.с.90);

- видатковою накладною № 104 від 13.10.2011 р. на суму 99 100,00 грн. (том 1 а.с.91).

Відповідно до п. 3.3. Договору, поставка здійснювалася транспортом постачальника.

На виконання Договору поставки № 19/8-3 від 19.08.2011 р. (том 1 а.с.92-94) та додаткової угоди від 19.08.11 р. (том 1 а.с.96) ТОВ «ТД Грейф» у жовтні 2011 р. на умовах попередньої оплати товару поставило позивачу поліетилен на суму 98 520,00 грн. в тому числі ПДВ, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) (том 1 а.с.95), що підтверджується:

- рахунком-фактурою №03\29 від 29.08.2011 р. на суму 98 520,00 грн. (том 1 а.с.97);

- платіжним дорученням №26245 від 30.08.2011 р. на суму 98 520,00 грн. (том 1 а.с.98);

- податковою накладною № 15 від 30.08.2011 р. на суму 98 520,00 грн. (сума без ПДВ 82 100,00 грн., ПДВ 16 420,00 грн.) (том 1 а.с.99);

- видатковою накладною № 105 від 13.10.2011 р. на суму 98 520,00 грн. (том 1 а.с.100).

Відповідно до п. 3.3. Договору, поставка здійснювалася транспортом постачальника.

Використання отриманих за зазначеними договорами фанери, плівки та поліетилену відбувалося на підставі Наказу директора КП «Жилкомсервіс» №2510-3 від 25.10.2011 р. (том 1 а.с.101) для закриття контурів житлових будинків комунальної власності силами працівників дільниць КП «Жилкомсервіс» в процесі підготовки відповідних будинків до зимового (опалювального) сезону.

Закриття контурів житлових будинків комунальної власності фанерою, плівкою та поліетиленом здійснювалося силами працівників дільниць КП «Жилкомсервіс», для таких робіт Позивач має відповідні трудові ресурси. Так, згідно штатного розкладу (том 1 а.с.102-114) на дільницях КП «Жилкомсервіс» з 01.01.2011 р. працювало 480 працівників.

Отриманий за договорами та відповідними видатковими накладними товар було використано в повному обсязі, про що свідчать Акти списання ТМЦ:

- фанера та плівка використані та списані відповідно до актів №1 від 30.11.2011 р., №3 від 30.11.2011 р., №1 від 30.11.2011 р., №4 від 30.11.2011 р., №7 від 30.11.2011 р.,№10 від 30.11.2011 р., №11 від 30.11.2011 р„ №22 від 30.11.2011 р„ №23 від 31.11.2011 р„ №26 від 31.11.2011 р., №28 від 31.11.2011 р., №30 від 31.11.2011 р., №32 від 31.11.2011 р., №36 від 30.11.2011 р.; №38 від 30.11.2011 р., №40 від 30.11.2011 р., №42 від 30.11.2011 р., №52 від 30.11.2011 р., №54 від 30.11.2011 р., №56 від 30.11.2011 р., №58 від 30.11.2011 р., №60 від 30.11.2011 р., №62 від 30.11.2011 р., №64 від 30.11.2011 р„ №66 від 30.11.2011 р„ №68 від 30.11.2011 р„ №69 від 30.11.2011 р„ №70 від 30.11.2011 р., №72 від 30.11.2011 р., №83 від 31.16.2011 р., №84 від 31.10.2011 р., №86 від 31.10.2011 р., №88 від 31.10.2011 р. (дільниця №8), №88 від 31.10.2011 р. (дільниця №9), №89 від 31.10.2011 р., №90 від 31.10.2011 р., №91 від 31.10.2011 р., №92 від 31.10.2011 р., №93 від 31.10.2011 р., №99 від 30.11.2011 р., №100 від 30.11.2011 р., №101 від 30.11.2011 р., №102 від 30.11.2011 р., №103 від 30.11.2011 р„ №106 від 30.11.2011 р„ №113 від 30.11.2011 р„ №114 від 30.11.2011 р., №115 від 30.11.2011 р., №116 від 30.11.2011 р., №117 від 30.11.2011 р., №118 від 30.11.2011 р„ №202 від 30.12.2011 р., №204 від 30.12.2011 р., №206 від 30.12.2011 р., №210 від 30.12.2011 р., №212 від 30.12.2011 р„ №213 від 30.12.2011 р„ №216 від 30.12.2011 р„ №218 від 30.12.2011 р., №220 від 30.12.2011 р., №235 від 30.12.2011 р., №241 від 30.12.2011 р., №242 від 30.12.2011 р., №245 від 30.12.2011 р„ №247 від 30.11.2011 р. (том 1 а.с.115-210);

- поліетилен використано та списано відповідно до актів №14 від 30.11.2011 р., №15 від 30.11.2011 р„ №16 від 30.11.2011 р„ №17 від 30.11.2011 р., №19 від 31.10.2011 р„ №20 від 31.10.2011 р., №21 від 31.10.2011 р., №33 від 30.11.2011 р„ №34 від 30.11.2011 р„ №73 від 30.11.2011 р., №74 від 30.11.2011 р„ №75 від 30.11.2011 р., №76 від 30.11.2011 р„ №77 від 30.11.2011 р., №78 від 30.11.2011 р„ №80 від 30.11.2011 р.,№81 від 30.11.2011 р„ №82 від 30.11.2011 р., №83 від 30.11.2011 р„ №95 від 31.10.2011 р., №96 від 31.10.2011 р., №97 від 31.10.2011 р„ №98 від 31.10.2011 р„ №104 від 30.11.2011 р„ №105 від 30.11.2011 р., №107 від 30.11.2011 р., №108 від 30.11.2011 р., №109 від 30.11.2011 р., №110 від 30.11.2011 р„ №111 від 30.11.2011 р., №112 від 30.11.2011 р„ №230 від 30.12.2011 р„ №231 від 30.12.2011 р., №232 від 30.12.2011 р„ №233 від 30.12.2011 р., №234 від 30.12.2011 р., №236 від 30.11.2011 р., №237 від 30.12.2011 р., №238 від 30.12.2011 р., №239 від 30.12.2011 р. (том 1 а.с.211-250, том 2 а.с. 1-8).

Комісійним Актом на списання ТМЦ (том 2 а.с.9), затвердженим директором КП «Жилкомсервіс» 31.12.2011 р., було підтверджено використання ТМЦ: плівки в обсязі 10 000,00 м. кв., фанери в обсязі 2 600,00 м. кв., поліетилену в обсязі 10 000,00 м. кв., та прийнято рішення про їх списання з балансу підприємства.

Отже, Позивачем та ТОВ «ТД ГРЕЙФ» було повністю виконано умови договорів поставки № 19/8-1 від 19.08.2011 р., № 19/8-2 від 19.08.2011 р., № 19/8-3 від 19.08.2011 р., а отримані ТМЦ використано, відповідно до їх господарського призначення на виконання статутних цілей Позивача, про що є відповідні документи, складені відповідно до норм чинного законодавства.

Позивачем у встановленому порядку було надано Відповідачеві для проведення перевірки всі необхідні документи, про що свідчать положення Акту.

Відповідач в процесі проведення перевірки, дослідження та аналізу первинної бухгалтерської документації позивача, не виявив будь-яких недоліків у оформленні зазначених документів, відхилень від вимог чинного законодавства в момент укладення чи виконання договорів сторонами.

Порушення податкового законодавства позивачем по цим операціям встановлено відповідачем виключно на підставі висновків акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД ГРЕЙФ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2013 р.» № 16\20-20-22-08\36563291 від 31.10.2013 р., складений Нововодолазькою ОД ПІ (з посиланням на витяг з акту).

Однак, колегія суддів вважає, що зазначений акт Нововодолазької ОДПІ не можна вважати належним доказом порушення податкового законодавства Позивачем, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства ні за формою, ні за змістом.

Крім того, висновок акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД ГРЕЙФ» стосується виключно операцій за серпень 2013 р. та жодним чином не характеризує діяльність контрагента позивача за період серпень-жовтень 2011 року.

Крім того, на виконання Договору підряду №80/07 від 01.07.2013 р. (том 2 а.с. 10-11) ТОВ «ТД Грейф» у серпні 2013 р. виконало роботи з установки металевих дверних блоків в житлових будівлях комунальної власності м. Харкова, відповідно до Додатку №1 (кошторис) (том 2 а.с. 12-250, том 3 а.с.1-89) та Додатку №2 (список адрес та кількість дверних блоків) (том 3 а.с. 90-100) на суму 3 000 000,00 грн. в тому числі ПДВ 500 000,00 грн., що підтверджується:

- дефектним актом «На установку металевих дверних блоків в житлових будівлях комунальної власності м. Харкова» (том 3 а.с. 102-137);

- довідкою про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3) (том 3 а.с. 138);

- актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) №1/80/07 за серпень 2013 р. (том 3 а.с. 139-250, том 4 а.с.1-61);

- платіжним дорученням №36264 від 02.08.2013 р. на суму 3 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн. (том 4 а.с.62);

- податковою накладною №5 від 02.08.2013 р. на суму 3 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн. (том 4 а.с.63);

- комісійними актами установки металоконструкцій за дільницями КП «Жилкомсервіс» №1 від 31.08.2013 р., №3 від 31.08.2013 р., №4 від 31.08.2013 р., №4/1 від 31.08.2013 р., №5 від 31.08.2013 р., №6 від 31.08.2013 р., №7 від 31.10.2013 р., №9 від 31.08.2013 р., №10 від 31.08.2013 р., №10/1 від 31.08.2013 р., №11 від 31.08.2013 р., №11/1 від 31.08.2013 р., №12 від 31.08.2013 р., №12/1 від 31.08.2013 р., №13 від 31.08.2013 р., №13/1 від 31.08.2013 р., №14 від 31.08.2013 р., №15 від 31.08.2013 р., №16 від 31.08.2013 р., №17 від 31.08.2013 р., №17/1 від 31.08.2013 р., №17/2 від 31.08.2013 р., №18 від 31.08.2013 р., №19 від 31.08.2013 р., №19/1 від 31.08.2013 р., №20 від 31.08.2013 р., №21 від 31.08.2013 р., №21/1 від 31.08.2013 р., №21/2 від 31.08.2013 р., №22 від 31.08.2013 р., №23 від 31.08.2013 р., №24 від 31.08.2013 р., №25 від 31.08.2013 р., №26 від 31.08.2013 р., №30 від 31.08.2013 р., №31 від 31.08.2013 р., №32 від 31.08.2013 р., №33 від 31.08.2013 р., №33 від 31.08.2013 р., №34 від 31.08.2013 р., №35 від 31.08.2013 р., №42 від 31.08.2013 р., №42/1 від 31.08.2013 р., №43 від 31.08.2013 р., №43/1 від 31.08.2013 р., №44 від 31.08.2013 р., №45 від 31.08.2013 р., №46 від 31.08.2013 р., №47 від 31.08.2013 р., №50 від 31.08.2013 р., №51 від 31.08.2013 р., №51/1 від 31.08.2013 р., №52 від 31.08.2013 р., №53 від 31.08.2013 р., №54 від 31.08.2013 р., №56 від 31.08.2013 р., №56/1 від 31.08.2013 р., №57 від 31.08.2013 р., №57/1 від 31.08.2013 р., №58 від 31.08.2013 р., №61 від 31.08.2013 р., №64 від 31.08.2013 р., №64/1 від 31.08.2013 р., №65 від 31.08.2013 р., №66 від 31.08.2013 р., №81 від 31.08.2013 р., №81/1 від 31.08.2013 р., №91 від 31.08.2013 р. (том 4 а.с. 64-137).

ТОВ «ТД Грейф» своєчасно та відповідно до умов договору було виконано роботи з установки металевих дверних блоків, а позивачем оплачено зазначені роботи.

ТОВ «ТД Грейф» має відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (серія АВ №559297 від 22.11.2013 р. строк дії по 22.11.2013 р.) (том 4, а.с.146), серед яких зведення окремих металевих конструктивних елементів та встановлення дверей.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період підтверджується передбаченими чинним законодавством документами.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, колегія суддів, виходячи з вищезазначеного, вважає, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Колегія суддів вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Колегія суддів зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Щодо твердження представника відповідача, що позивачем до перевірки не надано доказів перевезення поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне.

Додатковими угодами до договорів поставки №19/8-1, №19/8-2, №19/8-3 від 19.08.2011р., передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом постачальника по районним дільницям позивача по всьому місту Харкову.

Також п. 6 вищевказаних договорів передбачено, що передача товару здійснюється за видатковими накладними, які були надані перевіряючим під час перевірки.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то колегія суддів вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.01.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. по справі № 820/13406/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.03.2014 р.