Ухвала суду № 37812880, 19.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 р. Справа № 815/7196/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаштрейд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаштрейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002962240 від 02.10.2013 року,- ,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмаштрейд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області , в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002962240 від 02.10.2013 року на суму 4334,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаштрейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002962240 від 02.10.2013 року - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укрмаштрейд» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 13.09.2013 року по 18.09.2013 року на підставі повідомлення від 10.09.2013 року № 185/10/22-4 посадовою особою відповідача згідно із вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78, пп. 75.1.2. п.75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та відповідно до наказу № 641 від 10.09.2013 року, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрмаштрейд» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Тетрабудсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 18.09.2013 року № 1683/15-53-22-4/32271605 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрмаштрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Тетрабудсервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 рік», відповідно до висновку якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення ПДВ рядка 24 Декларації за вересень 2011 року на загальну суму 4334,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002962240 від 02.10.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4334,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ТОВ «Тетрабудсервіс» послуг та товарів, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка товару і надання послуг мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеною усною угодою.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, позивач мав підтвердити правомірність формування податкового кредиту також й "товарністю" господарських операцій з контрагентом, тобто, довести суду, що за цими операціями він дійсно отримував товари (послуги, результати виконаних робіт тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Колегія суддів зазначає, що однією із суттєвіших обставин, яка вказує на відсутність фактичного руху товарів від постачальника до покупця, є відсутність у постачальника фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих до перевірки документів, ТОВ «Укрмаштрейд» по відношенню до ТОВ «Тетрабудсервіс» виступав покупцем товару та покупцем послуг відповідно до рахунків-фактури, видаткових накладних, актів здачі приймання, податкових накладних, згідно яких придбавав: зубчасту полу муфту, механізм тягово-монтажний в/п 3 тн Нп-3 та виконання робіт по переконсервації механізмів тягово-монтажних в/п 1,5 тн Нп 3 м та робіт по організації передпродажних робіт, пов'язаних з реалізацією промислового обладнання, відповідно до договорів: № 59Т від 31.08.2011 року та № 59У від 01.08.2011 року.

В підтвердження товарності операцій ТОВ «Укрмаштерйд» та ТОВ «Тетрабудсервіс», позивач надав суду копії податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних оборотно-сальдових відомостей, актів здачі-приймання, довіреностей та самих договорів.

Апелянтом не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ТОВ «Тетрабудсервіс», для вчинення господарських операцій, за якими виписана податкові накладні, надані позивачем.

Також апелянтом не надано товарно-транспортну документацію на доставку придбаного товару, сертифікатів щодо якості товару, банківських виписок, які б підтверджували оплату за товар, не доведено яким чином були укладені відповідні договори з ТОВ «Тетрабудсервіс» та яким чином позивач отримував від вказаного контрагента податкові та видаткові накладні.

Отже, наведене свідчить, що визначальної умови правомірності формування податкового кредиту у позивача не існувало.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002962240 від 02.10.2013 року на суму 4334,00 грн. прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим вимоги апелянта щодо його скасування є необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаштрейд» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя:

Суддя:

Суддя: