Постанова № 37812750, 19.03.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 р.

м. Херсон

Справа № 821/4507/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Акцепт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова група «Акцепт»” (далі – позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі – відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0005752200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки в якому встановлено заниження податку на додану вартість у зв'язку з формуванням податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Аляска Трейд» та ПП «Амат -М». За твердженням податкового органу укладені між позивачем і даними підприємствами правочини містять ознаки фіктивності, а господарські операції є безтоварними. Також, відповідно до акту від 07.06.2013 року №960/22.209/31956369 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Аляска Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року», в якому зазначається, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Аляска Трейд» та його контрагентами відсутня, звіркою ТОВ «Аляска Трейд» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків у лютому 2013 року. Позивач вважає, що наявність даного акту не може бути підставою для ствердження щодо відсутності реального здійснення господарських операцій ТОВ «ТГ «Акцепт» та ТОВ «Аляска Трейд» та безпідставності формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Аляска Трейд». Вважає висновки акту перевірки від 15.08.2013 року №429/21-03-22-05/37744549 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгова група «Акцепт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом – постачальником ТОВ «Аляска Трейд» за період лютий 2013 року та їх відображення у податковій звітності» необґрунтованими, оскільки правомірність формування позивачем податкового кредиту, внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «Аляска Трейд», підтверджена первинними документами, які були надані до перевірки. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати податкове повідомлення – рішення від 22.08.2013 року №0005752200.

Представник позивача подав суду заяву в якій просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача подав суду заяву в якій просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження без його участі. Крім того, подав письмові заперечення на адміністративний позов з яких вбачається, що проти позову заперечує з підстав викладених в таких запереченнях.

Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аляска Трейд» у лютому 2013 року укладено усний договір купівлі – продажу, відповідно до якого позивач придбав в ТОВ «Аляска Трейд» морожений хек в кількості 74988 кг. та морожений блувайтінг в кількості 28500 кг.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні первинні документи, а саме: видаткові накладні від 28.02.2013 року № 504 на загальну суму 348425,06 грн. у т.ч. ПДВ 38070,84 грн., № 505 на загальну суму 317558,04 грн. у т.ч. ПДВ 52926,34 грн., № 506 на загальну суму 326427,00 грн. у т.ч. ПДВ 326427,50 грн., № 507 на загальну суму 258678,00 грн. у т.ч. ПДВ 43113,00 грн., № 508 на загальну суму 258678,00 грн. у т.ч. ПДВ 43113,84 грн., № 509 на загальну суму 334059,00 грн. у т.ч. ПДВ 55676,50 грн., № 510 на загальну суму 604200,00 грн. у т.ч. ПДВ 100700,00 грн., № 511 на загальну суму 310764,00 грн. у т.ч. ПДВ 51794,00 грн.; податкові накладні від 28.02.2013 року № 504 на загальну суму 348425,06 грн. у т.ч. ПДВ 38070,84 грн., № 505 на загальну суму 317558,04 грн. у т.ч. ПДВ 52926,34 грн., № 506 на загальну суму 326427,00 грн. у т.ч. ПДВ 326427,50 грн., № 507 на загальну суму 258678,00 грн. у т.ч. ПДВ 43113,00 грн., № 508 на загальну суму 258678,00 грн. у т.ч. ПДВ 43113,84 грн., № 509 на загальну суму 334059,00 грн. у т.ч. ПДВ 55676,50 грн.,№ 510 на загальну суму 604200,00 грн. у т.ч. ПДВ 100700,00 грн., № 511 на загальну суму 310764,00 грн. у т.ч. ПДВ 51794,00 грн. (а.с. 49-64).

Оплата за поставлений товар підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи платіжними дорученнями: від 06.12.2013 року №288 на загальну суму 665983,10 грн., у т. ч. ПДВ 110997,18 грн.; від 10.12.2013 року №289 на загальну суму 517356,00 грн., у т. ч. ПДВ 86226,00 грн., від 13.12.2013 року №290 на загальну суму 938259,00 грн., у т. ч. ПДВ 156376,50 грн., від 20.12.2013 року №304 на загальну суму 310764,00 грн., у т. ч. ПДВ 51794,00 грн., від 23.12.2013 року №312 на загальну суму 326427,00 грн., у т. ч. ПДВ 54404,50 грн. ( а.с. 67-71).

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ТОВ «Аляска Трейд» товар було передано на комісію ПП «Амат –М», відповідно до умов договору комісії на продаж продукції від 04.03.2013 року №4/03-13, що підтверджується актом приймання – передачі від 05.03.2013 року. (а.с. 72-75).

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору комісії, місце передачі майна – склад комітента (ТОВ «ТГ « Акцепт»), який знаходиться в м. Херсоні по вул.. 40 років Жовтня,138, транспортування здійснюється транспортом та за рахунок Комісіонера (ПП «Амат – М».

Як вбачається з письмових пояснень позивача, що на час підписання договору комісії товар знаходився на складі ТОВ «Аляска Трейд» тому з метою уникнення додаткових витрат на транспортування, відвантаження товару на адресу ПП «Амат –М» здійснювалось зі складу ТОВ «Аляска Трейд», що підтверджується товарно – транспортними накладними:№ 224 від 05.03.2013 року, №225 від 05.03.2013 року, №228 від 25.03.2013 року. (а.с.76-78).

Також, судом встановлено, що у період з 09.08.2013 року по 13.08.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом – постачальником ТОВ «Аляска Трейд» за період лютий 2013 року та їх відображенням у податковій звітності. За результатами перевірки складено акт №429/21-03-22-05/37744549 від 15.08.2013 року. ( а.с. 6- 22).

З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 459798,00 грн.

Також, з наведеного акта вбачається, що таких висновків податковий орган дійшов з наступних обставин.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ТОВ “Торгова група «Акцепт»” мало взаємовідносини з фіктивним постачальником, а саме ТОВ «Аляска Трейд» та ПП «Амат – М».

До ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС надійшов від ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС акт від 07.06.2013 року №960/22.2.09/31956369 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Аляска Трейд», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01..02.2013 року по 28.02.2013 року. (а.с. 36 – 43).

Таким чином, встановлено, що договір укладений між ТОВ “Торгова група «Акцепт»” та ТОВ «Аляска Трейд» в лютому 2013 року має нереальний характер, і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ «Аляска Трейд» та позивачем в лютому 2013 не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі Акта перевірки позивача відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005752200 від 22.08.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 574747, 50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 459798, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 114949, 50 грн. (а.с. 23).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість прийняте податковим органом у зв'язку з формуванням податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Аляска Трейд», які податковий орган вважає не реальними. Крім того, податковий орган вказує на те, що господарські операції з ТОВ «Аляска Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків та є безтоварними.

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому суд вважає, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Однак, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності господарської операції, за результатом здійснення якої податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення. У зв'язку з цим, судом 03.03.2013 року було витребувано у Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції в м. Херсоні інформацію стосовно реєстрації речових прав на нерухоме майно ТОВ «Аляска Трейд» та ПП «Амат – М».

На виконання вищенаведеного запиту, Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції в м. Херсоні було направлено на адресу суду інформаційні довідки №19187935 та №19186166 з яких вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Таким чином, суд вважає, що у ТОВ «Аляска Трейд» та ПП «Амат-М» були відсутні технічні можливості та трудові ресурси для здійснення господарської операції з позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим висновок податкового органу про те, що фактичного здійснення господарської операції не могло відбутися, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, збільшення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

Відносно твердження позивача щодо наявності у підприємства видаткових і податкових накладних, які є підставою для формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи докази у їх взаємозв'язку, а також зважаючи на викладені обставини відсутності дійсного економічного змісту в договорі, укладеному між позивачем і ТОВ «Аляска Трейд», суд дійшов висновку, що внаслідок укладення даного договору позивач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниженя податку на додану вартість.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Законом України від 19.09.2013 року 590-VІІ внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, зокрема і до Закону України "Про судовий збір". Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Оскільки, позивачем при подачі позовної заяви сплачено 459, 00 грн. судового збору, а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, і доказів понесення ним інших витрат пов'язаних з розглядом справи суду не надано, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору 4413, 00 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Акцепт» (код ЄДРПОУ 37744549) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4413,00 грн. (Чотири тисячи чотириста тринадцять гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3