Постанова № 37812655, 25.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р. Справа №805/3152/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:50

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бойка М.І,

секретаря судового засідання Яценка І.А.

за участі:

представника позивача Козлової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови від 26.02.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В

Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 від 26.02.2014 року та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу був направлений виконавчий лист від 26.12.2013 року № 805/16857/13-а виданий Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з ПАТ «Селидівсьий завод залізобетонних виробів» заборгованості в розмірі 14628,07 грн.

Постановою відповідача від 26.02.20104 року позивачу було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 незаконною та просить її скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені в позові, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, до суду надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовну, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

Суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідач, Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, здійснює покладені на нього державою обов'язки.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Крім того, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, а саме: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів, 5) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Підставою звернення позивача до суду стала спірна постанови відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 від 26.02.2014 року (а.с.4), з якої вбачається, що відповідачем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з перебуванням боржника в стані припинення з 25.01.2013 року за рішенням засновників.

Судом встановлено, що відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців внесено запис від 28.01.2014 року про рішення засновників про початок проведення ліквідаційної процедури.

Частиної 1 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Так, статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частинами 1, 6 ст. 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання ліквідується:за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом

Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання передбачений статтею 60 Господарського кодексу України. Так, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом доходів і зборів, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Судом встановлено, що при винесенні Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 від 26.02.2014 року відповідач керувався п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи. У разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, при винесенні спірної Постанови відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 від 26.02.2014 року, останній відмовив позивачу у прийняття до провадження виконавчого листа № 805/16857/13-а з порушенням вимог статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд зазначає, що розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Тому, рішення засновників ПАТ «Селидівсьий завод залізобетонних виробів» у розумінні чинного законодавства не є початком проведення ліквідаційної процедури у розумінні діючого законодавства не є порядком відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 від 26.02.2014 року та зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист від 26.12.2013 року № 805/16857/13-а для примусового стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» у сумі 14 628,07 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наведене суд виходить із загальних засад права та у відповідності до ч. 3 ст.2 КАС України перевіряє, чи вчинені дії відповідача: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови від 26.02.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 26.02.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42302225 з примусового стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» за виконавчим листом від 26.12.2013 року № 805/16857/13-а у сумі 14 628,07 грн.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції прийняти виконавчий лист від 26.01.2013 року № 805/16857/13-а про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» у сумі 14 628,07 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 25 березня 2014 року у присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений та підписаний 31 березня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бойко М.І.