Постанова № 37810582, 12.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа№ 910/17812/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

третя особа - 1: не з'явився

від третьої особи -1: не з'явились

третя особа - 2: не з'явився

від третьої особи - 2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р.

у справі № 910/17812/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство

"Гарантія"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна

страхова компанія "Оранта"

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_2 (третя особа-1)

ОСОБА_3 (третя особа-2)

про стягнення 7 230, 70 грн.

В судовому засіданні 12.03.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарантія» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 7 230, 70 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору добровільного страхування транспортного засобу №5-127-005/13.1/12 від 27.02.2012р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. по справі №910/17812/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вина ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) у вчиненні ДТП не доведена, відтак відсутні підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку позивача, судом не прийнято до уваги постанову по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. для розгляду справи №910/17812/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 20.02.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи № 910/12232/13 відкладено на 12.03.2014р., та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р., у зв'язку з участю судді Зеленіна В. О. у розгляді інших справ сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представники сторін, треті особи та їх представники в судове засідання апеляційної інстанції 12.03.2014р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача та від третьої особи -1 надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутність, причини неявки інших учасників процесу суду невідомі.

З огляду на належне повідомлення учасників процесу про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2012р. між ПАТ «СК «Гарантія» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5-127-005/13.1/12, відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням автомобілем Fiat, д.н. НОМЕР_4.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ № 9000096 про ДТП, 29.04.2012р. в с. Ізки Міжгірського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Fiat, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Ford Fiesta, д.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до Звіту №78 з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, складеного 25.12.2012р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (тобто матеріальний збиток), автомобіля Fiat, д.н. НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 7 717,62 грн.

Страховим актом №НТ0267/12 від 02.10.2012р. позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 7 230, 70 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу №5-127-005/13.1/12 від 27.02.2012р., на підставі страхового акту №НТ0267/12 від 02.10.2012р., рахунку фактури СТО №61 від 08.05.2012р., заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 7 230, 70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 960 від 09.10.2012р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 16).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Ford Fiesta, д.н. НОМЕР_5, на момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно Полісу № АА/6907195 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 64). Термін дії полісу з 05.09.2011р. до 04.09.2012р. Тип полісу - 1.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Згідно ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У пункті 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вказано, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Отже, питання щодо вини конкретних осіб у скоєнні ДТП та заподіянні у зв'язку з чим шкоди вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи. При цьому постанови місцевих загальних судів у справах про адміністративні правопорушення з питань щодо певних подій та ким вони вчинені оцінюються господарським судом за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, питання щодо вини конкретних осіб у скоєнні ДТП та заподіянні у зв'язку з чим шкоди вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи. При цьому постанови місцевих загальних судів у справах про адміністративні правопорушення з питань щодо певних подій та ким вони вчинені оцінюються господарським судом за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2013р. у справі №922/651/13-г.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 31.08.2012р. у справі №1319/7907/2012, у якій закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП у відношенні ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, в мотивувальній частині постанови суд фактично дійшов висновку про те, що водій ОСОБА_3 не дотримався вимог п.10.1, п.10.4, п.10.7, п.27.1, п.п.1.1 розд. 34 ПДР України, відповідно його дії, з технічної точки зору, перебували в причинному зв'язку з виникненням ДТП, яка сталася у с.Ізки Міжгірського району Закарпатської області 29.04.2012р. за участю транспортного засобу, застрахованого позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв'язку із вчиненням даної ДТП, відносно ОСОБА_3 не складався, натомість відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.84-85), відповідно до даних з якого 29.04.2012р. о 14.00 год. у с.Ізки Міжгірського району Закарпатської області останній, керуючи автомобілем "Форд", д.н. НОМЕР_3, перетнув суцільну лінію при розвороті.

Отже, вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП підтверджена матеріалами адміністративної справи №1319/7907/2012, а тому шкода, заподіяна внаслідок ДТП, повинна відшкодовуватися власником автомобіля "Форд", д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_3

Відсутність факту притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, не спростовує встановленого судом факту наявності його вини у порушенні Правил дорожнього руху України та спричиненні, у зв'язку з цим, збитків майну інших осіб, зокрема власнику автомобіля Fiat, д.н. НОМЕР_4, застрахованого позивачем.

Відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2 ст. 1166 ЦК України, ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів завдання шкоди ОСОБА_3 внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже ОСОБА_3 має відповідати за шкоду, заподіяну власнику автомобіля Fiat, д.н. НОМЕР_4, зважаючи на те, що зібраними доказами в адміністративній справі підтверджується порушення ним правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження автомобіля, застрахованого позивачем.

Як зазначалось вище, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Ford Fiesta, д.н. НОМЕР_5, на момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно Полісу № АА/6907195, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та франшизу в розмірі 510, 00 грн.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу №5-127-005/13.1/12 від 27.02.2012р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

24.01.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 230, 70 грн. (а.с.32-33), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 6 720, 70 грн. страхового відшкодування в порядку регресу виходячи із розрахунку (7 230, 70 грн. розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 510, 00 грн. франшизи, передбаченої Полісом № АА/6907195 = 6 720, 70 грн.). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані положення чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в позові повністю.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у справі № 910/17812/13 підлягає частковому скасуванню, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у справі № 910/17812/13 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у справі №910/17812/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЗКПО 34046341) 6 720, 70 грн. страхового відшкодування, 1 599, 20 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити."

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЗКПО 34046341) 799, 60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/17812/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 17.03.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Л.Г. Сітайло

А.О. Мальченко