Рішення № 37810401, 19.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2014 Справа № 905/518/14

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (83054, Донецька область, місто Донецьк, Київський район, проспект Засядька; код ЄДРПОУ - 00174846)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Донецькій області (83042, місто Донецьк, вулиця Купріна, будинок № 294)

про внесення змін до договору про постачання електричної енергії, -

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Лалова Т.В. (довіреність № 358-14 «Д» від 01.01.2014)

Калитвянська С.О. (довіреність № 10-14 «Д» від 01.01.2014)

Булаєва О.В. (довіреність № 294-14 «Д» від 01.01.2014)

Філя С.М (довіреність № 357-14 «Д» від 01.01.2014)

від відповідача: Пропастін В.М. (довіреність б/н від 21.03.2013)

Кузнєцов І.Б. (довіреність № 17/юр від 03.03.2014)

від третьої особи: Дем'янець С.Г. (посвідчення НОМЕР_1 від 20.10.2009)

С У Т Ь С П О Р У :

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька», в якому просить:

1. Внести зміни до договору про постачання електричної енергії № 56 від 23 січня 2003 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька»;

2. Викласти пункт 5 додатку 5 від 01 червня 2007 року до договору про постачання електричної енергії № 56 від 23 січня 2003 року в наступній редакції:

«За умови наявності у споживача погодженої в установленому порядку аварійної броні, споживач зобов'язаний протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснити платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної броні в наступному розрахунковому періоді на підставі наданого постачальником рахунка.

Сума платежу розраховується постачальником виходячи із тарифів, які діють на день надання споживачу рахунку і обсягу електричної енергії в розмірі 10 236 тис.кВт.год., який є необхідним для покриття аварійної броні протягом розрахункового періоду.

У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної броні, постачальник електричної енергії здійснює перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії.»

3. Виключити з договору про постачання електричної енергії № 56 від 23 січня 2003 року додатком № 5 до договору № 56 від 23 січня 2003 року.

4. Узгоджені величини потужності та добового споживання електричної енергії екологічної броні споживача, зазначені в частині «Підписи» в «Акті екологічної та технологічної броні електропостачання споживача» від 15 травня 2006 року викласти в наступній редакції «потужність - 0 кВт, добове електроспоживання - 0 тис.кВт годин».

5. Виключити з «Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача» від 15 травня 2006 року пункти 2.4 та 4.1, з пункту 3 з таблиці вилучити стовбці 6, 7, 8, 9.

6. Узгоджені величини потужності та добового споживання електричної енергії екологічної броні споживача, зазначені в частині «Підписи» в «Акті екологічної та технологічної броні електропостачання споживача» від 15 травня 2006 року викласти в наступній редакції «потужність - 0 кВт, добове електроспоживання - 0 тис.кВт годин».

7. Викласти абзац перший пункту 6 договору № 56 від 23 січня 2003 року в наступній редакції:

«Враховуючи те, що величини потужності екологічної броні споживача встановлюються на рівні 0 кВт, величина добового споживання енергії екологічної броні споживача встановлено на рівні 0 тис.кВт*год, електропостачання споживача може бути припинено повністю постачальником електричної енергії.»

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 897 від 03 жовтня 2012 року суттєво змінилися обставини, якими сторони керувались при підписанні договору на постачання електроенергії № 56 від 23 січня 2003 року та Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 15 травня 2006 року. При цьому, об'єкти відповідача не включені до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки. Враховуючи зміни в чинному законодавстві щодо регулювання споживання електроенергії в частині використання екологічної броні, позивач вважає за наявними обставини для внесення відповідних змін до договору, укладеного з відповідачем.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані статтями 651, 652 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України, Правилами користування електричною енергією, Законом України «Про електроенергетику» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року № 897.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 січня 2014 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 лютого 2014 року (а.с. 1).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17 лютого 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Донецькій області (а.с. 88).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 56/28 від 23 січня 2003 року в частині виключення узгодженої величини потужності та добового споживання електричної енергії відносно екологічної броні споживача, встановлених згідно Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 15 травня 2006 року - є неможливим; внесення змін відносно встановлення величини потужності екологічної броні на рівні 0 кВт, величини добового споживання електричної енергії екологічної броні споживача на рівні 0 тис. кВт*год та припинення повністю постачання електроенергії споживачу є неприпустимим у зв'язку з запобіганням виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (а.с. 68-69).

28 лютого 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли заперечення на відзив за № 51юр-707/14, в яких публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» зазначає, що доводи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та діючому законодавству з огляду на таке:

- відсутність об'єктів відповідача у Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки є підставою для встановлення екологічної броні на рівні 0 кВт*год;

- складений з порушенням Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 28 листопада 2012 року є недійсним і не може бути прийнятий до уваги (а.с. 90-91).

17 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли пояснення на позовну заяву за № 4/юр, в яких публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька» зазначає, що має складений та затверджений акт екологічної броні, який відповідно до пункту 3.6 Інструкції про порядок складення акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача є легітимним та не може бути змінений чи відмінений без перегляду у встановленому порядку (а.с. 99).

18 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли пояснення за № 51юр-895/14, в яких публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» зазначає, що:

- на теперішній час існують підстави для перегляду акту екологічної, аварійної та технологічної броні та внесення змін до договору;

- перелік споживачів по Донецькій області від 2009 року не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2052, а оновлений перелік на момент подання цієї позовної заяви не складений, а тому відсутні підстави для встановлення відповідачу екологічної броні на іншому рівні ніж « 0» (а.с. 103-104).

19 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли пояснення за № 15-17/517, в яких Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Донецькій області зазначає, що не сьогодні екологічна броня електропостачання може бути встановлена лише на ті об'єкти споживачів, які згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року № 897 внесені до Переліків споживачів електроенергії та їх обладнання, погоджених Міненерговугілля та затверджених обласними державними адміністраціями (а.с. 112).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Представник третьої особи в судове засідання надав пояснення, аналогічні викладеним письмово.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Правовідносини у сфері електроенергетики регулюються, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі по тексту - ПКЕЕ).

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що електрична енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу

Згідно положень статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 275 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Частинами першою та другою статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

23 січня 2003 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі по тексту - позивач або постачальник) та орендним підприємством «Шахта імені О.Ф. Засядька», правонаступником якого є публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (далі по тексту - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 56/28 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами (а.с. 9-14).

За умовами Договору відповідач (споживач) зобов'язується: дотримуватися режиму споживання електричної енергії, узгодженого згідно з умовами розділу 5 цього Договору та додатком № 13 «Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу»; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додаткку № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» (пункти 2.2.1, 2.2.2 Договору).

У свою чергу позивач (постачальник) зобов'язується постачати електроенергію, як різновид товарної продукції в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (пункт 2.1.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.5 Договору).

Доказів припинення дії Договору сторонами не надано.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами додатково до Договору укладено, зокрема додаток № 5 «Порядок розрахунків» від 01 червня 2007 року (а.с. 15-18).

На виконання наказу Мінпаливенерго України від 19 січня 2004 року № 26 «Про порядок складення акта екологічної, аварійної та технологічної броні електроспоживання споживача», керуючись Порядком складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2052 (далі по тексту - Порядок № 2052), сторонами складений Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електроспоживання споживача від 15 травня 2006 року (а.с. 19-23).

Згідно з пунктом 5.6 ПКЕЕ акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача є невід'ємною частиною договору про постачання електроенергії.

03 жовтня 2012 року постановою Кабінету Міністрів України № 897 внесено зміни до Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2052.

З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 897 від 03 жовтня 2012 року, Перелік споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання (далі по тексту - Перелік) втратив чинність.

Оскільки новий Перелік не затверджено, тобто підприємство відповідача не належить до переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, на такій підставі позивач вважає наявними обставини для внесення змін до договору про постачання електричної енергії, укладеного з відповідачем.

26 грудня 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» направило публічному акціонерному товариству «Шахта імені О.Ф. Засядька» лист за № 270 з пропозицією щодо підписання додаткової угоди № 24 від 26 грудня 2013 року до Договору про зміну його умов у зв'язку із зміною діючого законодавства щодо встановлення екологічної броні (а.с. 47-51).

У відповідь на вищезазначений лист, відповідач 15 січня 2014 року листом за № 6/31 повідомив про те, що додаткова угода № 24 від 26 грудня 2013 року не може бути підписана зі сторони публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» з певних підстав (а.с. 52).

Оскільки відповідач відмовився від підписання додаткової угоди до Договору, тобто між сторонами залишились неврегульовані питання та розбіжності, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, яким просить внести відповідні зміни до укладеного з відповідачем договору в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Екологічна броня електропостачання споживача - мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім населення), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (абзац 30 статті 1 Закону України «Про електроенергетику», абзац 23 підпункту 1.2 пункту 1 ПКЕЕ).

За змістом частини шостої статті 20 Закону України «Про електроенергетику», екологічна броня електропостачання споживача встановлюється з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання споживачам.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електроенергетику» одним із принципів державної політики державної політики в електроенергетиці є забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, додержання єдиних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпечення раціонального споживання палива і енергетики.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники погоджують з відповідним споживачем величину екологічної броні електропостачання, яка має бути затверджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. У разі недосягнення згоди між споживачем та енергопостачальником щодо величини екологічної броні електропостачання остаточне рішення приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електро-споживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, в разі несплати коштів за електричну енергію на рівні екологічної броні постачальник не має права припинити постачання, а споживач не має обов'язку самостійно припинити споживання електричної енергії. Іншими словами, постачальник повинен постачати електричну енергію навіть у випадках відсутності плати за таке постачання.

Частиною дев'ятою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

Аналогічні норми містять ПКЕЕ.

Так, відповідно до пункту 7.2 ПКЕЕ у разі, якщо споживач має погоджену технологічну, аварійну та екологічну броню, обмеження постачання електричної енергії має бути виконано не нижче зарезервованого рівня аварійної броні, а за відсутності оплати за обсяг електричної енергії, що необхідний для забезпечення аварійної броні, не нижче рівня екологічної броні.

Згідно з пунктом 7.9 ПКЕЕ споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачання та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

Підпунктом 3 пункту 10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої.

З врахуванням вищенаведеного, господарський суд зазначає, що вимога надійного і безперебійного постачання електричної енергії на рівні екологічної броні є законодавчо визначеним обов'язком енергопостачальника.

Чинним законодавством встановлено порядок фінансування екологічної броні електропостачання.

Так, частиною сьомою статті 20 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що фінансування екологічної броні електропостачання при несплаті або неповній оплаті за спожиту електроенергію споживачами, що мають таку броню, здійснюється з державного або місцевих бюджетів та відповідних джерел доходів цих споживачів (зупинення дії цієї норми Верховною Радою України визнане неконституційним згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники мають право на відшкодування несплаченої споживачем частини вартості електричної енергії, що постачається йому на рівні екологічної броні електропостачання, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Акт екологічної броні складається відповідно до Інструкції про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 19 січня 2004 року № 26 (далі по тексту - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача - документ установленої форми, складений відповідно до вимог цієї Інструкції, у якому зазначені загальні відомості про споживача, перелік струмоприймачів, віднесених до екологічної, аварійної та технологічної броні, визначені їх навантаження, добове електроспоживання та враховано час, необхідний для завершення технологічного процесу (циклу виробництва).

Спірні питання, що виникають між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) під час визначення та встановлення величин екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, оформлюються протоколом розбіжностей та в десятиденний термін подаються для розгляду до територіального підрозділу Держенергонагляду (пункт 3.8 Інструкції).

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції термін дії акта не обмежується. Визначені в Акті величини екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання не можуть бути змінені без перегляду Акта в установленому порядку.

Навіть незважаючи на наведене, підписання акту екологічної броні між сторонами не ставиться в залежність від внесення чи невнесення відповідача до переліку споживачів та їх обладнання, до якого має бути встановлена екологічна броня, оскільки навіть відсутність відповідача у такому переліку не виключає можливість встановлення для нього екологічної броні.

Приписами пункту 6 Порядку № 2052 встановлено, що внесення змін до затверджених переліків здійснюється за поданням територіальних органів Держенергонагляду до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій на підставі звернень споживачів або енергопостачальників у разі появи в регіонах нових споживачів та їх обладнання, обмеження чи припинення електропостачання якого може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, або зміни характеру виробництва у споживачів електроенергії, включених до переліку.

Посилання позивача на те, що з втратою чинності попередньої редакції постанови Кабінету Міністрів України та внесенням змін до Порядку № 2052, відповідача автоматично повинно бути виключено із переліку підприємств, для яких має бути встановлена екологічна броня, оскільки його у встановленому порядку не включено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, господарським судом відхиляються з огляду на те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року № 897, зокрема, зобов'язано облдержадміністрації затвердити у місячний строк відповідні переліки споживачів та їх обладнання, для яких має бути встановлена екологічна броня електропостачання. Вказаний перелік на час розгляду справи не затверджений.

Позивачем не доведено, що станом на час розгляду справи у відповідача змінився характер виробництва та відсутні в наявності об'єкти, повне відключення яких від електричних мереж може призвести до негативних екологічних та техногенних наслідків, тобто повне відключення відповідача від електропостачання ніяким чином не вплине на навколишнє природне середовище та безпеку людей, що знаходяться біля його об'єктів.

При цьому, діючим законодавством передбачений певний порядок зміни та розірвання господарських договорів.

В силу статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Приписами частини четвертої статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарським судом встановлено, що між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії № 56/28 від 23 січня 2003 року. Учасники спірних правовідносин за власним розсудом вступили у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого господарювання, і тим самим вибрали ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та обов'язки.

Отже, при укладенні Договору, та беручи на себе певні зобов'язання, сторони погодили відповідні умови, а в даному випадку, заява позивача свідчить про незгоду з раніше досягнутими домовленостями, що не може бути підставою для внесення змін до Договору, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.13 ПКЕЕ укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина четверта статті 188 ГК України).

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Крім того, зміна договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком зміни договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежить від волі сторін. При наявності істотної зміни обставин, зміна договору за рішенням суду допускається лише як виняток.

Крім наявності всіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, також необхідна ще одна з двох: розірвання договору суперечить суспільним інтересам або тягне для сторін (чи однієї із них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Пунктом 9.5 укладеного між сторонами договору передбачено, зокрема, що останній вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано або переглянуто і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством, згідно з яким одна із сторін повинна повідомити іншу про припинення дії або перегляд договору за термін не менше 1 місяця.

Позивач не скористався правом передбаченим пунктом 9.5 Договору, не розірвав діючий на теперішній час договір для укладання договору на наступний період з урахуванням змін у законодавстві, які діють на теперішній час.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини другої статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності усієї сукупності умов, передбачених статтею 652 ЦК України для внесення змін до спірного договору за рішенням суду, не доведено істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору чи істотного порушення відповідачем договору або інших умов, які спричинили б необхідність внесення змін до нього в односторонньому або судовому порядку.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 березня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова