Рішення № 37810346, 24.03.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.14р. Справа № 904/105/14

За позовом Прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рога Дніпропетровської області в інтересах держави

в особі: Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська област

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 4 881 957,98 грн. за договором постачання теплової енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Прокурор: Ягольник Г.В., прокурор відділу прокуратури м. Дніпропетровська, службове посвідчення № 016143 від 12.04.2013 р.

Від позивача-1: не з'явився

Від позивача-2: Цвіркун С.О., довіреність № 12 від 20.12.2013 р.

Від відповідача: Бєловодова М.В., довіреність № б/н від 08.01.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рога Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Криворізької міської ради Дніпропетровської області, в особі: Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" про стягнення 4 884 957,98 грн. за договором постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору постачання теплової енергії № 1329 від 01.02.2008 р. в частині оплати поставленого товару.

Прокурор позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2014р. суддею Назаренко Н.Г. призначено розгляд справи на 28.01.2014 р.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014р. № 81 у зв'язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. 28.01.2014 р. у черговій відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.13р. (протокол від 20.12.13р.) та наказом голови господарського суду Дніпропетровської області № 23-О від 24.12.13р., справу № 904/134/14 передано до розгляду судді Ніколенко М.О.

Ухвалою від 29.01.2014р. справу № 904/105/14 прийнято до провадження суддею Ніколенко М.О. та призначено її розгляд на 10.02.2014р.

На підставі доповідної записки судді Ніколенко М.О. № 904/105/14/4699/14 від 29.01.2014 р. та в зв'язку із поверненням із чергової відпустки судді Назаренко Н.Г., справу № 904/105/14 передано на розгляд судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 31.01.2014р. справу № 904/105/14 прийнято до провадження суддею Назаренко Н.Г. та призначено її розгляд на 10.02.2014р.

Позивач-1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача -2 підтримав позовні вимоги прокурора.

Представник відповідача проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що твердження прокурора про пред'явлення позовної вимоги до відповідача в інтересах держави є необґрунтованим та не заслуговує на увагу. Також відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з нього вартості теплової енергії, постачання якої не передбачено договором та більш того, фактично не спожитої відповідачем, є необґрунтованими та незаконними. Документи на які прокурор посилається як на підстави позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію відповідач вважає безпідставними доказами. Крім того відповідач зазначає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних, які є похідними від безпідставно вказаного позивачами розміру прострочених грошових зобов'язань за договором, є також незаконними та необґрунтованими, та не можуть бути задоволені судом. Також у відзиві на позов вказано, що позивач-2 не може виступати в ролі позивача в господарському процесі, так як з урахуванням вимог ст. 1 ГПК України, ст. 55 ГК України, ст. 91 ЦК України у вказаної особи відсутнє право на звернення до господарського суду.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 10.02.2014р. до 03.03.2014р., 03.03.2014р. розгляд справи відкладався до 24.03.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У судовому засіданні 24.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010р. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач-2) та Комунальним житловим підприємством №8, яке змінило найменування на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №8» (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 1329 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару (далі - договір).

Відповідно до п. 1 Договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару технологічні потреби, а споживач сплачує за отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці 2 у відповідності з встановленим планом теплоспоживання з 01.02.2008р. по 01.02.2009р. (див. таблиці №1 та №2, акт границі розподілу як невід'ємні частини договору). Оплата проводиться з моменту вказаного періоду дії договору. Тариф на момент підписання договору 200,00 грн. 1 Пал Qоm - 228,0 Гкал/год сума по договору - 45 600,00 грн./год. (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку по згоді сторін до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачу.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що споживач проводить передоплату в грошовій формі, у розмірі 75% планового місячного споживання в строк до 20 числа кожного місяця.

Згідно з п.6.1. Договору, цей договір діє з 01.02.2008р. до 01.02.2009р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку буде подано заяви однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У разі заяви однієї з сторін про розірвання договору за один місяць та відсутності заборгованості споживача договір може бути розірваний. У разі наявності заборгованості за споживачем, нарахування по договору припиняються , а договір не розривається до повної оплати заборгованості.

Сторонами були підписані додаткові угоди до № 1329 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 214 від 19.03.2009р. та у березні та грудні 2010р. (а.с. 207-209) про до включення в таблиці № 1 та № 2 додаткових об'єктів.

Тарифи теплової енергії передбачені постановою НКРРКП України № 1844 НКРЕ України від 14.12.2010р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа" та складають 269, 50 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).

Позивач-2 свої зобов'язання за період з 01.01.2011р. по 30.11.2013р. виконав в повному обсязі, що підтверджується виставленими на оплату рахунками - фактури, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.20-51). Рахунки - фактури були отримані відповідачем, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача в реєстрах рахунків (а.с. 52-84).

Проте, відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, що і стало причиною спору.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Крім того, з Акту звіряння взаєморозрахунків підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств вбачається що станом на 30.04.2013р. за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 3 971 206,08 грн. (а.с. 125).

Відповідно до довідки, станом на 04.02.2014р., за відповідачем рахується заборгованість у сумі 4 578 510,82 грн. (а.с. 124).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підтверджується матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню в сумі 4 578 510,82 грн.

Крім основного боргу прокурор просить стягнути з відповідача пеню у сумі 95 534,16 грн. за період з 11.01.2013р. по 18.12.2013р., 3 % річних - 207 913,00 грн. за період з 11.02.2011р. по 18.12.2013р.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що якщо споживач є суб'єктом другого сектору господарювання економіки та не провів оплату за відпущену теплову енергію у строк, встановлений п. 3.1. договору, він несе відповідальність у відповідності з п.п. 4-7 ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 11.11.1996р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Розрахунок пені перевірено судом, він відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача пені в сумі 95 534,16 грн. за період з 11.01.2013р. по 18.12.2013р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

3% річних за період з 11.02.2011р. по 18.12.2013р. включно становлять 207 913,00 грн. та підлягають до стягненню.

Заперечення відповідача щодо того, що прокурор не мав права звертатися до суду з даним позовом суд не приймає на підставі наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян, органів місцевого самоврядування або держави в суді у випадках визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, які вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 ГПК України визначено, що суд порушує справи за позовами заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави або органу місцевого самоврядування.

У відповідності ч. 3 ст. 2 ГПК України, у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому підлягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснити відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява за коментованою статтею є підставою для порушення справи у господарському суді.

Крім того відповідно пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 ГПК України інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до ст. 1 п. 1.1. Статуту КПТМ «Криворіжтепломережа» утворено відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно п. 1.4. Статуту підприємство засноване на власності територіальної громади міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Засновником підприємства та власником його майна є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради.

У зв'язку з несвоєчасним розрахунком споживачів за поставлену теплову енергію комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» позбавлено змоги розрахуватися з постачальниками енергоресурсів. Тому, останні здійснюють претензійно-позовну роботу щодо стягнення з КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних. Дане стягнення пропонується звернути на майно КПТМ «Криворіжтепломережа». Оскільки відповідно до статуту Позивача, Закону України «Про місцеве самоврядування в України», майно Позивача є комунальною власністю, а вирішення питання щодо відчуження цього майна здійснюється органом місцевого самоврядування , то прийняття рішення по справі стосується інтересів виконавчого комітету Криворізької міської ради, як розпорядника комунального майна міста. У такому випадку заподіяна шкода у вигляді несплати споживачем заборгованості з спожиту теплову енергію спричинена і державі.

Інші заперечення Відповідача не підтверджені належними доказами та не приймаються судом.

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 4 578 510,82 грн. - основного боргу, 95 534,16 грн. - пені, 207 913,00 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ціолковського, буд. 7, код ЄДРПОУ 13440031) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03342184) заборгованість за спожиту теплову енергію - 4 578 510,82 грн. (чотири мільйони п'ятсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот десять грн. 82 коп.), пеню - 95 534,16 грн. (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 16 коп.), 3% річних - 207 913,00 грн. (двісті сім тисяч дев'ятсот тринадцять грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ціолковського, буд. 7, код ЄДРПОУ 13440031) в дохід Державного бюджету України в особі Управління Державнї казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/рахунок 31214206783005, МФО 805012, КБКД 22030001; призначення платежу - судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891, пункт 2.1.) судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 25.03.2014р.