Вирок № 37809193, 21.03.2014, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

21.03.2014

справа № 64299832013к

провадження № 1кп6421022014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Ольховського Є.Б.,

за участю секретарів - Ященко Є.І., Лисиченко С.М.

сторін кримінального провадження: прокурора - Криворучко В.В., представника потерпілого - ОСОБА_1, обвинуваченого - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, працює приватним підприємцем, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчинені злочину передбаченого ст. 388 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 достовірно знаючи, що автомобіль «СITROEN» модель СЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківської області ОСОБА_3 з 31.05.2012 року перебуває під описом та арештом з метою забезпечення примусового стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, грошових коштів на користь ПАТ «Ощадбанк», за виконавчим листом № 2-1934/11 Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2012 року, на суму 120943,42 грн. і будучи попередженим в акті опису й арешту майна від 31.05.2012 року, серії ВП № 31873225 про кримінальну відповідальність за незаконні дії з майном, підданим опису і на яке накладено арешт, 31.05.2012 року знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях 46, добровільно отримав автомобіль «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, під розпис на відповідальне зберігання.

Далі, в період часу з 31.05.12 року по 01.03.13 рік, точна дата в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_2 умисно, маючі намір на приховування заарештованого і описаного майна з мотивів приховування зазначеного автомобіля від арешту і подальшої реалізації, діючи в своїх особистих інтересах, достовірно знаючи, що автомобіль повинен зберігатися за адресою: АДРЕСА_1 відповідно акту опису та арешт майна, вивіз його з місця зберігання в неустановлене місце, та до теперішнього часу приховує його, тобто розпорядився зазначеним майном на свій розсуд, вчинивши незаконну дію з майном, на яке накладено арешт і яке описано.

Таким чином, ОСОБА_2 діючи умисно, всупереч встановленому обмеження щодо зазначеного майна, приховав його, що призвело до його фактичної відсутності і неможливості використання для виконання зобов'язання за рішенням суду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 388 ч.1 КК України визнав частково, пояснивши, що в 2011році його теща, ОСОБА_6 дізналася від свого знайомого, ОСОБА_4 про те, що він бажає продати автомобіль марки «СITROEN», модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 10 000 доларів США. Оскільки теща, ОСОБА_6 мала намір купити автомобіль його жінці,ОСОБА_8 то вона виявила бажання придбати зазначений автомобіль. Через деякий час, на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4 і запропонував купити у нього автомобіль. При цьому зазначив, що автомобіль « чистий», але знаходиться в кредиті, і за кошти , які він отримає від продажу автомобіля, він має намір погасити кредит. Після цього ОСОБА_2 поїхав до ДАЇ де дізнався, що за автомобілем марки «СITROEN», модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 числяться штрафи за порушення правил дорожнього руху, у зв*язку з чим на нього накладено арешт,більше ніякий заборон не було, автомобіль не був оголошений в розшуку. В подальшому ним зазначені штрафи були сплачені. Пізніше він домовився з ОСОБА_4 зустрітися в кафе «Катрін», де в його присутності, присутності тещі, ОСОБА_6, жінки та двох юристів ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 автомобіль марки «СITROEN», модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, ключі від нього та технічний паспорт, а в замін теща передала ОСОБА_4 гроші, завдаток за зазначений автомобіль, у розмірі п*яти тисяч доларів США, про що ОСОБА_4 написав розписку. Крім того вони домовилися з ОСОБА_4 про те, що після того , як він погасить кредит,його теща передасть остаточну суму коштів у розмірі п*яти тисяч доларів США.

В кінці травня 2012 року по вул. Петровського в м. Харкові, коли він їхав разом з жінкою та друзями на машині марки «СITROEN», модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, його жінку, яка керувала зазначеним автомобілем зупинили співробітники ДАІ, які повідомили про те, що зазначений автомобіль знаходиться в розшуку. Оскільки його жінка була вагітна, а він в цей день споживав алкогольні напої, вони в супроводі працівника ДАІ завезли жінку до дому, а потім відвезли автомобіль на штрафну площадку. Після цього він зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що автомобіль знаходиться в розшуку і його поставили на штрафну площадку. ОСОБА_4 через деякий час передзвонив і казав,що врегулював дане питанні і йому зателефонує працівник виконавчої служби. Наступного дня йому зателефонував працівник юстиції і повідомив, що необхідно заплати штраф у розмірі одної тисячі доларів США, і після цього він може забрати автомобіль. В цей же день, він приїхав на штрафну площадку, заплатив штраф в зазначеній сумі і забрав автомобіль. При цьому ОСОБА_2 зазначив, що йому працівник юстиції повідомив, що арешт з зазначеного автомобіля знятий і для того, щоб його забрати йому необхідно підписати документи, саме які документи він підписував він не знає, оскільки їх не читав. Крім того ОСОБА_2 зазначив, що після того, як його теща дала завдаток за зазначений автомобіль, він давав одному з юристів ОСОБА_4 дві тисячі доларів США для вирішення питання, щодо переоформлення права власності на автомобіль. Після того, як він забрав машину з штрафної площадки, він зателефонував зазначеному юристу, але юрист тривалий час не брав слухавку і більше не виходив на зв*язок. В червні 2012 року, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив , що його юристи не виконують своїх зобов*язань, у зв*язку з чим, він має намір повернути йому автомобіль і забрати завдаток, який теща давала за нього. На що ОСОБА_4 дав згоду, забрав автомобіль, ключі від нього та технічний паспорт і обіцяв повернути гроші в розмірі завдатку, які до сіх пор не повернув. Де на даний час знаходиться автомобіль, йому не відомо. Не визнав повністю цивільний позов, заявлений представником потерпілого, оскільки шкоди Ощадбанку він не завдав і на його думку належним відповідачем повинен бути ОСОБА_4

Допитані в судовому засіданні за клопотанням сторін кримінального провадження свідки пояснили:

- свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що в 2011 році, точну дату він не пам'ятає, він передав ОСОБА_2 в користування автомобіль марки «СITROEN», модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 за п'ять тисяч доларів США, які він в подальшому вніс в рахунок погашення кредиту. Передача автомобіля з документами відбувалася в кафе «Катрин» за участю ОСОБА_2, його жінки ОСОБА_8, тещі ОСОБА_6 та двох юристів. В присутності зазначених осіб, ОСОБА_2 передав йому грошові кошти у розмірі п'яти тисяч доларів США ,а він передав йому автомобіль з ключами і технічним паспортом на нього, та написав розписку про отримання грошових коштів в зазначені сумі. Крім того ОСОБА_4 зазначив, що при передачі зазначеного автомобіля він неодноразово говорив ОСОБА_2 про те, що автомобіль був куплений за рахунок кредитних коштів і умови кредитного договору на час передачі автомобіля ним не були виконанні. Через деякий час після передачі автомобіля йому зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що його зупинили два працівника ДАІ і повідомили, що автомобіль знаходиться в розшуку, у зв*язку з чим його забрали і поставила на штрафну площадку. Прохав йому допомоги в вирішенні зазначеного питання. Наступного дня йому знову зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що автомобіль він забрав з штрафної площадки. Більше він його не бачив, і де на даний час знаходиться автомобіль йому не відомо;

- свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що він працює провідним спеціалістом по роботі з активами АТ «Ощадбанк». В його обов*язки входить перевіряти один раз в три місяці майно,що знаходиться під заставою. В серпні місяці 2013 року йому передали кредитну справу ОСОБА_4, відповідно до матеріалів якої автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився під заставою банку. Відповідно до акту арешту та опису майна зазначений автомобіль був арештований, описаний та переданий на зберігання ОСОБА_2 Для перевірки майна, що перебуває під заставою співробітники банку виїхали за адресою, що була зазначена в акті арешту та опису майна, але автомобіля марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, за адресою не було. Де знаходиться на даний час автомобіль, йому не відомо;

- свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що він працює юристом на приватній фірмі. В 2012 році чи в 2011 році, точну дату та рік він не пам*ятає, до нього звернувся за юридичною консультацією ОСОБА_4 щодо продажу кредитного автомобіля. Через деякий час ОСОБА_4 знову зателефонував йому і попрохав бути присутнім та надати у разі необхідності юридичну консультацію при продажі автомобіля, який знаходився в кредиті, на що він дав згоду. Через деякий час він зустрівся з ОСОБА_4, ОСОБА_2, його жінкою, ОСОБА_8 та його тещею, ОСОБА_6 в кафе «Катрин», яке знаходиться в районі «Холодна гора». В ході розмови він зазначеним особам роз*яснив, що на даний час автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, куплений за кредитні кошти, які ОСОБА_4 не погашені. В його присутності, ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 у якості задатку за автомобіль грошові кошти в розмірі п*яти тисяч доларів США, а ОСОБА_4 передав йому автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ключі та технічний паспорт на нього. Факт передачі грошей був засвідчений розпискою, яку дав ОСОБА_4 Крім того між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була домовленість про те, що грошові кошти в розмірі п'яти тисяч доларів США ОСОБА_4 вносить в якості платежу за частину кредиту, а іншу частину кредиту ОСОБА_2 платить самостійно. Після повного погашення кредиту ОСОБА_2 визнає за собою право власності на зазначений автомобіль через суд. Крім того ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначив, що він попереджував ОСОБА_4 про те, що він не має права відчужувати зазначений автомобіль, оскільки він знаходиться під заставою у банку. Участі в вирішенні питання щодо зняття з-під арешту автомобіля, він не приймав;

- свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_2 є чоловіком її доньки, ОСОБА_8 В 2011 році їй зателефонував знайомий ОСОБА_4 та запропонував їй придбати автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який йому належав на праві власності. Ціна автомобілю складала в розмірі 10000,00 доларів США. Вона дала згоду за умовами, що вона спочатку дає п'ять тисяч доларів США, а потім коли автомобіль буде переоформлений, передасть йому іншу частину суми. Наступного дня вона разом донькою та зятем, ОСОБА_2 зустрілися з ОСОБА_4 в кафе «Катрин», яке знаходиться в районі «Холодна гора». Разом з ОСОБА_4 були два юриста, одного він представив як працівника банку і спеціаліста по продажу та переоформлення автомобілів, які знаходяться в кредиті. Після того,як обвинувачений ОСОБА_2 подивився автомобіль, він передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі п'яти тисяч доларів США, а ОСОБА_4 передав йому ключі від автомобіля марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та технічний паспорт на нього. На її вимоги ОСОБА_4 написав розписку про те, що отримав грошові кошти в розмірі п'яти тисяч.

Юристи, які були присутні при передачі грошових коштів та зазначеного автомобіля, повинні були займатися питанням, щодо звільнення машини з-під арешту, та переоформлення права власності. За їх послуги зять заплатив грошові кошти в розмірі 2500,00 доларів США. Через деякий час, ввечері їй зателефонував зять та повідомив, що автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який вони придбали у ОСОБА_4 знаходиться в розшуку, у зв*язку з чим працівники ДАІ поставили його на штрафну площадку. Після цього ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 і повідомив про те, що машина стоїть на штрафній площадці. На що ОСОБА_4 відповів, що машина знаходиться під арештом, оскільки маються не сплачені штрафи за порушення правил дорожнього руху. Щоб вони не хвилювалися,зазначене питання вирішать його юристи. Через деякий час знову зателефонував ОСОБА_4 і повідомив про те, що питання зняття з-під арешту автомобіля він вирішив, вони можуть приїжджати та забрати його, але виконавчій службі необхідно сплатити штраф у розмірі одної тисячі доларів США. На що вона дала згоду. ОСОБА_2 приїхав на штрафну площадку, сплатив штраф у розмірі одної тисячі доларів США та забрав автомобіль. Юристи ОСОБА_4, які обіцяли вирішити питання не виходили на зв*язок. Через деякий час, один із юристів зателефонував обвинуваченому та сказав, що необхідні ще гроші для переоформлення машини. На що ОСОБА_2 дав відмову і потребував повернути гроші. Потім ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 і сказав, що хоче йому повернути машину. Після їх зустрічі зять повернув ОСОБА_4 машину з ключами та технічним паспортом на неї, а ОСОБА_4 пообіцяв повернути грошові кошти в розмірі п'яти тисяч доларів США протягом двох або трьох неділь. В домовлений строк ОСОБА_4 грошові кошти не повернув і перестав відповідати на телефонні дзвінки;

- свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_2 В листопаді 2011 року вони з обвинуваченим ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_4 автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що останні написав розписку. ОСОБА_4 їм пояснив, що зазначений автомобіль був куплений за кредитні кошти, які ним банку не повернуті. Грошові кошти, які він отримає за продажу автомобіля, він сплатить в рахунок погашення кредиту. Після цього машина буде переоформлена на неї. Те , що машина була під арештом та знаходилася в розшуку, їм не було відомо. Через деякий час, після того, як вони дали завдаток за зазначений автомобіль, її зупинили працівник ДАІ і повідомили, що машина марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться в розшуку, після чого машину забрали та поставили на штрафну площадку. Як було потім з*ясовано, що за автомобілем марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 числяться штрафи, у зв*язку з чим на неї був накладений арешт. Обвинувачений ОСОБА_2 заплатив державному виконавцю штраф в розмірі одної тисячі доларів США , після цього забрав машину з штрафної площадки. Про те, що машина знаходиться під арештом та передана йому на зберігання під розписку, обвинувачений не знав;

- свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив що він працює державним виконавцем та, за мінуванням часу, не пам'ятає обставини своєї бесіди з ОСОБА_2 під час складання акту опису та арешту автомобілю «СITROEN», однак підтвердив наявність свого підпису на зазначеному акті та спростував отримання від ОСОБА_2 будь-яких коштів за передачу останньому зазначеного автомобілю;

- свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив що працював державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо здійснення стягнення з ОСОБА_4 на користь «Ощадбанк» суми заборгованості. Під час здійснення виконавчого провадження було накладено арешт на автомобіль «СITROEN», що належав ОСОБА_4, і, задля здійснення примусової його реалізації, він виїжджав за адресою зберігання автомобілю до ОСОБА_2, однак ні автомобілю ні самого ОСОБА_2 там не знайшов.

Відповідно до вимог ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Згідно до положень ст. 92 КПК України обов'язок доказування провини обвинувачених покладається на слідчого та прокурора. На обґрунтування обвинувачення прокурором було суду надано кримінальне провадження і заявлено клопотання про огляд в судовому засіданні в якості доказів провини обвинувачених протоколів слідчих дій, інших процесуальних документів зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування та висновків експертів, після дослідження яких, суд дійшов висновку, що незважаючи на часткове визнання вини винуватість ОСОБА_2 у скоєнні вказаного вище діянні знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується сукупністю наступних досліджених в судовому засіданні доказів:

- поясненнями представника потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що 17.06.2013 року начальником ХОУ АТ «Ощадбанк» ОСОБА_14 на його ім.*я була видана довіреність, відповідно до якої він має право представляти інтереси зазначеної організації та користуватися правами передбачені діючим законодавством. 11.09.2007 року між ОСОБА_4 та АТ «Ощадбанк» був укладений кредитний договір № 2093, відповідно до умов якого ОСОБА_4 були передані грошові кошти для придбання транспортного засобу марки «СITROEN», модель СЗ. В якості забезпечення кредитних зобов*язань, 11.09.2007 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір застави майна, відповідно до якого предметом заяви є транспортний засіб марки «СITROEN» модель СЗ. В зв*язку з тим, що ОСОБА_4 в порушення умов кредитного договору перестав вносити щомісячні платежі по кредиту, АТ «Ощадбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_4 28.11.2011 року заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова зазначені позовні вимоги АТ «Ощадбанк» були задоволені в повному обсязі. 27.03.2012 року, на виконання зазначеного рішення суду було відкрито виконавче провадження в ході якого, 31.05.2012 року співробітниками виконавчої служби автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 був описаний та арештований, відповідно до акту. Після чого зазначений автомобіль був переданий на зберігання ОСОБА_2 Співробітниками банку були проведені заходи щодо перевірки зберігання майна банку, що перебуває під заставою, а саме автомобіля марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1,але за місцем стоянки, що був зазначений в акті опису і арешту майна, автомобіль був відсутній. Де автомобіль знаходиться на даний час банку не відомо;

- вищезазначеними поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8;

- протоколом відібрання зразків від 02.10.2013 року відповідно до якого старший слідчий СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області капітан міліції ОСОБА_15 у приміщенні каб.№56 СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області при штучному освітленні з дотриманням вимог ст.ст.40,104,223,242,245 КПК України відібрала у ОСОБА_2 експериментальні зразки підписів для проведення судово-почеркознавчої експертизи на 5 аркушах;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09.10.2013 року;

- описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 09.10.2013 р.;

- актом опису й арешту майна від 31.05.2012 року, серії ВП № 31873225 відповідно до якого ОСОБА_2 будучи попередженим про кримінальну відповідальність за незаконні дії з майном, підданим опису і на яке накладено арешт, 31.05.2012 року добровільно отримав автомобіль марки «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, під розпис на відповідальне зберігання;

- протоколом огляду предмету (акту опису й арешту майна від 31.05.2012 року, серії ВП № 31873225) від 22.10.2012 року;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 22.10.2013 року, відповідно до якої акт опису й арешту майна від 31.05.2012 року, серії ВП № 31873225 був визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні № 12013220510002686 та долучений до матеріалів зазначеного кримінального провадження;

- висновком експерта судово - почеркознавчої експертизи № 357 від 21.10.2013 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_2 під текстом «Інші особи, що були залучені до проведення виконавчих дій:» в акті опису та арешту майна від 31.05.2012 року серії ВП № 31873225 виконаний ОСОБА_2. Підпис від імені ОСОБА_2 під текстом « Про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном,на яке накладено арешт або яке описано, чи порушення обмеження права користування таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, попереджений,про що розписуюсь особисто» в акті опису та арешту майна від 31.05.2012 серії ВП № 31873225 виконаний ОСОБА_2.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого в частині не обізнаності про ті документи що він підписував у кабінеті державного виконавця ОСОБА_3, оскільки вони спростовуються зібраними по справі допустимими доказами, що наведені вище, сукупність яких дозволяє зробити висновок про доведеність пред'явленого обвинувачення. Доводи обвинуваченого суд вважає такими, що мають за мету спосіб захисту щоб уникнути покарання за вчинення злочину.

Таким чином, допитавши представника потерпілого, обвинуваченого, свідків, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст. 388 КК України, оскільки він вчинив приховування заарештованого і описаного майна, яке йому було ввірене.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не був засуджений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, працює приватним підприємцем, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_2, суд не вбачає.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у межах санкції статті 388 ч.1 КК України у вигляді штрафу в доход держави.

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Розподілити процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Під час судового провадження представником потерпілого було заявлено до ОСОБА_2 цивільний позов на суму 68650 грн. Свої позовні вимоги представник ПАТ «Ощадбанк» обґрунтував тим що в наслідок дій ОСОБА_2 вони були позбавлені можливості, за рахунок звернення стягнення на заставний автомобіль, відшкодувати свої збитки щодо невиконання ОСОБА_4 своїх кредитних забов*язань.

На думку суду позов задоволенню не підлягає за наступним:

власником автомобілю «СITROEN» модель СЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_4 згідно до правовстановлюючих документів на нього. ОСОБА_2 стороною кредитних правовідносин, що виникли між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 11.09.2007 року - не був. Не був він і стороною заставних правовідносин за договором між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 від 11.09.07 року. Згідно до п.п. 3.3.6 Договору застави № 2677 від 11.09.2007 року ОСОБА_4 забов*язався перед ПАТ «Ощадбанк» відшкодувати в повному обсязі збитки, які виникли у Заставодержателя у зв'язку з невиконанням Застави за цим договором.

Таким чином суд вважає ОСОБА_2 неналежним відповідачем за цивільним позовом ПАТ «Ощадбанк» оскільки належним відповідачем є ОСОБА_4 діями якого банку завдані фінансові збитки. На думку суду до правовідносин між ОСОБА_2 та ПАТ «Ощадбанк» не можна застосовувати загальні підстави відшкодування завданої шкоди передбачені положеннями статті 1166 ЦК України, оскільки неможливість відшкодування завданої банку шкоди в зв'язку з відсутність заставного майна - пов'язані з невиконанням положень договору застави № 2677 стороною якого ОСОБА_2 не є. До спірних правовідносин повинно бути застосовано положення параграфу 6 глави 49 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України, за яким призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. в доход держави.

Речовий доказ: акт опису й арешту майна від 31.05.2013 року, серії ВП № 31873225 долучений до матеріалів даного кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 40 коп.

В задоволенні позову ПАТ «Ощадбанк» - відмовити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не обирався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Є.Б. Ольховський