Постанова № 37807871, 18.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа № 920/41/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3631С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 22.10.2013 року у справі № 920/41/13

за позовом Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта”, м. Суми,

до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання частин договору недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просив визнати недійсними частини укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року, а саме: розділ ІІ зміни № 3 та розділ ІІ зміни 4 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Клопотанням (вх.1385 від 29.01.2013 року) позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд резолютивну частину позовної заяви вважати викладеною в наступній редакції: “Визнати недійсним договір оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року (в редакції, викладеній у зміні № 2 від 08.04.2008 року), який укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ “Укрпошта”; судові витрати покласти на Управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.02.2013 року в задоволенні клопотання про викладення резолютивної частини позовної заяви в іншій редакції було відмовлено. В задоволенні позову – відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2013 року у справі № 920/41/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 року касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта” задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року та рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2013 року у справі № 920/41/13 скасовано, і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

До початку нового розгляду справи по суті позивачем були повторно змінені позовні вимоги. Так, відповідно до заяви (вх. 13900 від 04.10.2013 року) позивач просив залишити їх в первісній редакції, а саме: визнати недійсними частини договору оренди ФМ-361 від 30.01.1998 року (в редакції, викладеній у зміні № 2 від 08.04.2008 року), а саме: розділ ІІ зміни № 3 від 31.12.2009 року до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року, укладеного між Управлінням майна комунальної власності та УДППЗ “Укрпошта” та розділ ІІ зміни № 4 від 01.04.2011 року до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року, укладеного між Управлінням майна комунальної власності та УДППЗ “Укрпошта”; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідачем до господарського суду Сумської області була подана заява (вх. 13508 від 26.09.2013 року) про застосування строку позовної давності, оскільки, на його думку, позивачем був пропущений встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк для звернення з відповідною позовною вимогою до суду.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про застосування позовної давності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.10.2013 року у справі №920/41/13 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено. Визнано недійсними частини договору оренди ФМ-361 від 30.01.1998 року (в редакції, викладеній у зміні № 2 від 08.04.2008 року), а саме: розділ ІІ зміни № 3 від 31.12.2009 року до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ “Укрпошта”; розділ ІІ зміни № 4 від 01.04.2011 року до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ “Укрпошта”. Стягнуто з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради на користь Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта” 1073,00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій з урахуванням додаткових пояснень (від 12.02.2014 року вх. 1232), просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.10.2013 року у справі №920/41/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Зокрема зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги, те, що строк в межах якого позивач міг звернутися до господарського суду з вимогою про захист свого права сплив, тобто позов позивачем подано з пропущенням строку позовної давності.

Крім того, апелянт заперечує факт здійснення позивачем в орендованому приміщенні розповсюдження періодичних друкованих видань, у зв’язку з цим наполягає на тому, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення мав встановити не тільки ту обставину, що позивач відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджується пільги – норми державної підтримки, а й визначити, наскільки позивач, як підприємство зв’язку, здійснює розповсюдження періодичних видань, редакцій державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими - колективами, саме під час використання нежитлового приміщення, переданого в оренду.

Також зазначає, що Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» в редакції, що діяла на момент укладення договору, не передбачала пільги по сплаті орендної плати для підприємств зв’язку, що розповсюджують періодичні видання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.01.2013 року, запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (від 13.01.2014 року вх.187) зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 22.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свою позицію обґрунтовує тим, що УДППЗ “Укрпошта” є державним підприємством зв’язку, а також, що ним здійснюється розповсюдження періодичних видань, редакцій державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими - колективами, а тому розмір орендної плати для УДППЗ “Укрпошта” повинен бути встановлений як для бюджетної організації відповідно до вимог ЗУ “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” і згідно з Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішеннями Сумської міської ради від 27.09.2006 р. № 182-МР та від 23.06.2010 року № 3964-МР становить 0,08 грн. за місяць (в рік – 1 гривня).

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні, яке відбулося 13.01.2014 року колегією суддів оголошено перерву до 22.01.2014 року.

Позивачем через канцелярію суду надано заяву (вх. 484 від 20.01.2014 року) про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме, Положення про відділення поштового зв’язку (ВПЗ) Сумської дирекції (як головної структурної одиниці) Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта", які долучаються колегією суддів до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 22.01.2014 року відкладено розгляд справи на 12.02.2014 року. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача та відповідача в судове засідання 12.02.2014 року не з"явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

12.02.2014 року відповідач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. 1232) в яких, окрім іншого, просить розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.01.1998 року між Управлінням комунального майна та приватизації виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів (орендодавець, правонаступником якого є відповідач) та Сумським поштамтом (орендар, УДППЗ “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта”) укладено договір № ФМ-361, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 44 кв. м., розміщене на 1-му поверсі у буд. № 45 по вул. Карбишева у м. Суми, надане відповідачу для розміщення 18 відділення поштового зв’язку.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції зі змінами № 2 від 08.04.2008 року) орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що розмір орендної плати визначається на підставі розрахунку розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна, який є додатком № 3 до зміни № 2 до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року.

31.12.2009 року та 01.04.2011 року за домовленістю сторін були внесені зміни в зазначений розрахунок і викладені в новій редакції у вигляді змін №3 та №4 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року.

Згідно розділу II зміни № 3 від 31.12.2009 року до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 31.01.1998 року, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку “Укрпошта”, базова ставка орендної плати за використання 1 кв. м. нерухомого майна, встановлена рішенням Сумської міської ради від 20.09.2006 року №169-МР, становить 5,00 грн., а згідно розділу ІІ зміни № 4 від 01.04.2011 року - 8,50 грн.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що позивач є підприємством зв’язку, який здійснює розповсюдження періодичних видань, а тому органи влади та місцевого самоврядування мають встановлювати для нього орендну плату в порядку розмірах встановленої для бюджетних організацій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Позивач просить визнати недійсними наступні частини укладеного з відповідачем договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року, а саме: розділ II зміни № 3 та розділ II зміни №4 (розрахунок місячної орендної плати за оренду нерухомого майна).

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо порядку зміни договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

У ст. 638 ЦК України зазначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно зі ст. 10 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” умова договору щодо орендної плати та її індексації є істотною.

Відповідно до ч. 2. ст. 10 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Враховуючи вищевикладені норми, колегія суддів зазначає, що тільки за наявності в договорі оренди такої істотної умови, як орендна плата, договір оренди може вважатись укладеним.

Зі Зміни № 2 від 08.04.2008 року до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року (а. с. 20-22 т.1), яка є невід’ємною частиною оспорюваного додатку №3 (розрахунок розміру місячної орендної плати) та розділ II Зміни № 3 та Зміни № 4 до даного розрахунку, вбачається, що сторони погодили фактично повністю в новій редакції всі істотні умови раніше укладеного договору оренди, в тому числі відносно розміру орендної плати.

Таким чином, Зміна № 2 до Договору оренди № ФМ -126 від 30.01.1998 року фактично є викладенням Договору в новій редакції, тобто за своєю суттю є правочином, оскільки включає в себе погоджені сторонами істотні умови, що є відмінними від раніше закріплених умов, зокрема щодо питань орендної плати.

У ст. 654 Цивільного кодексу України зазначено, що зміни до договору повинні вчинятися у тій самій формі, яка визначена для договорів певного виду чинним на час погодження сторонами умов правочину законодавством.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на день укладення Зміни № 2 від 08.04.2008 року до договору та Зміни № 3 до розрахунку орендної плати від 31.12.2009 року та Зміни №4 до розрахунку орендної плати від 01.04.2011 року), визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає також державній реєстрації.

Згідно зі ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

У ст. 640 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, якщо сторони бажали внести зміни до договору оренди № ФМ -361 від 30.01.1998 року, який був укладений за правилами Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, та у разі, якщо нові відносини між ними містили ознаки, закріплені у ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України, то вони мали дотримуватися вимог останнього щодо обов’язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

У п.8 роз’яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що згідно зі ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно зі ст. ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі №5021/1329/12 від 23.04.2013 року.

Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи вважає, що спірні правочини не є укладеними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що Зміни № 2 від 08.04.2008 року до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 року (а. с. 20-22 т.1) були засвідчені нотаріально та зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 22.10.2013 року у справі № 920/41/13 прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 р. у справі №920/41/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Постанова складена 17.02.2014 року

Головуючий суддя Россолов В.В.

суддя Ільїн О.В.

суддя Тихий П.В.