Рішення № 37807751, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25915/13 04.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду

"Житло-сервіс"

про стягнення 81593,97 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Гаркавенко С. В. (дов. № 91/213/11/28-3 від 28.11.2013 року)

Від відповідача Макусь Н. П. (дов. № 1101005-34 від 14.01.2014 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерного товариства "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Вих. № 93/21/10271 від 25.12.2013 року до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення 81593,97 грн., а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25915/13, розгляд справи призначено на 25.02.2014 року.

В судовому засіданні 25.02.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 04.03.2014 року.

В судове засідання 04.03.2014 року представники сторін з'явились, надали усні пояснення по суті справи в яких представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 4540592 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2003 року в частині оплати наданої/поставленої теплової енергії.

Відповідач проти позову заперечує з підстав відсутності з його боку порушень умов договору № 4540592 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2003 року, зокрема заперечує проти тарифів застосованих позивачем при розрахунку заборгованості, проти оплати теплової енергії спожитої мешканцями будинку та зазначає, що при розрахунку ціни позову позивачем були враховані не всі оплати здійснені відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2003 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір № 4540592 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її і оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати в терміни та за тарифами, визначеними у додатку 2 до договору.

Пунктом 2.3.5. договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняти всіх заходів (в. т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до п. 4.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року. При цьому із матеріалів справи вбачається, що термін дії договору було продовжено сторонами до 28.05.2014 року.

Додатком 2 до договору сторони погодили, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 20.06.2002 року № 1245, за кожну відпущену Гігакалорію )1 Гкал/грн..) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 54, 42 грн. При цьому, відповідно до п. 12 зазначеного додатку можливе змінення тарифів в період дії договору.

Згідно п. 9 Додатку 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту оформлену постачальником платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ протягом двох днів з моменту їх отримання).

Пунктом 10 додатку 2 до договору визначено, що споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав з ГІОЦ КМДА договір № 637 02.01.2009 року, і кошти від мешканців за фактичну спожиту ними теплову енергію надходять на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання- доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 - постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

За твердженням позивача, свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.12.2010 року по 01.12.2013 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2013 року становить 73 937, 21 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 4540592 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2003 року є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" також встановлено, що у разі відмови споживача (фізичної або юридичної особи, яка використовує теплову енергію на підставі договору) оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивачем протягом періоду з 01.12.2010 року по 01.12.2013 року включно відповідно до умов договору постачалася відповідачу теплова енергія, що підтверджується обліковими картками, відомостями обліку споживання теплової енергії наявними в матеріалах справи, яка оплачувалась відповідачем не в повному обсязі.

Доказів повної оплати поставленої відповідачу теплової енергії протягом періоду з 01.12.2010 року по 01.12.2013 року матеріали справи не містять. За розрахунком позивача заборгованість відповідача за вказаний період по оплаті поставленої йому теплової енергії складає 73 937, 21 грн.

Строк оплати поставленої теплової енергії у відповідності до договору є таким, що настав.

Доводи відповідача стосовно того що, за умовами договору він зобов'язаний проводити до 25 числа поточного місяця, лише оплату вартості теплової енергії, яка використовується орендарями, і не зобов'язаний сплачувати до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату за теплову енергію спожиту населенням відхиляються судом з огляду на таке. Як встановлено судом, за умовами договору позивач зобов'язаний забезпечити оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, при цьому на відповідача покладено обов'язок прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників. Таким чином, один лише факт укладання відповідачем з ГІОЦ КМДА договору № 637 від 02.09.2009 року не підтверджує належне виконання відповідачем відповідного його зобов'язання за договором, оскільки фактично (враховуючи наявність заборгованості) відповідачем не забезпечено своєчасну оплату за спожиту теплову енергію від населення, що є порушенням умов договору, а отже відповідач має зобов'язання вчинити на користь позивача дії по оплаті наданих послуг.

Заперечення відповідача проти застосування при розрахунку його заборгованості за договором тарифу затвердженого Постановою НКРЕ України від 14.12.2010 року № 1729 відхиляються судом, оскільки застосування позивачем встановлених вказаною постановою тарифів відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору.

Судом встановлено, що нарахування за квітень 2011 року згідно облікової картки позивача становлять 18 621, 05 грн., в той час як при розрахунку заборгованості позивач виходив із того, що нарахована сума за цей місять становить - 24 478, 43 грн. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за період з 01.12.2010 року по 01.12.2013 року за поставлену електроенергію становить 68 079, 83 грн., а не 73 937, 21 грн., як визначено позивачем. Матеріали справи доказів оплати заборгованості в розмірі 68 079, 83 грн. відповідачем не містять.

Доводи відповідача, що позивачем при розрахунку заборгованості за договором не було враховано оплати здійснені відповідачем в червні 2013 року відхиляються судом, оскільки в ході розгляду справи судом було встановлено, що в червні 2013 року відповідач здійснив розрахунки з позивачем за інший період ніж той, стягнення за який є предметом розгляду даної справи.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 68 079, 83 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 68 079, 83 грн. за період з 01.12.2010 року по 01.12.2013 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті поставленої енергії, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача 3 % річних в розмірі 4 816, 21 грн. за загальний період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року та інфляційну складову боргу в розмірі 2 840, 55 грн. за загальний період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог допущено помилку. За розрахунком суду, враховуючи, що основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 079, 83 грн., 3 % річних за загальний період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року, що підлягають стягненню з відповідача складають суму в розмірі 4368, 15 грн. інфляційні нарахування за загальний період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року, що підлягають стягненню з відповідача складають суму в розмірі 2 666, 55 грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача підлягає 68079, 83 грн. основного боргу, 2 666, 55 грн. інфляційних нарахувань та 4 368, 15 грн. 3 % річних.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25-Б; код ЄДРПОУ 31025659; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 68079 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 83 коп. основної заборгованості, 4 368 (чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 15 коп. 3 % річних, 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 1 583 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят три) грн. 87 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.03.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко