Ухвала суду № 37806750, 20.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 13414/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка» до Державної податкової інспекції м. Львова, Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) в м. Львові, Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 16.09.2010 року № 0001912320/0/22034/23-2 форми «Р» про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 495287 грн., в тому числі 359457 грн. основного платежу та 138830 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 2.11.2010 року № 0001912320/1/22034/23-2 форми «Р» про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 495287 грн., в тому числі 359457 грн. основного платежу та 138830 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 28.10.2010 року № 26312/10/25-0 про результати розгляду первинної скарги;

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Львові від 18.11.2010 року № 22254/10/25-005/102 про залишення повторної скарги без розгляду;

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 13.09.2010 року № 21588/23-2 про розгляд заперечення до акту перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/0 від 16.09.2010 року.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/1 від 2.11.2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Личаківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дотримав норм матеріального та процесуального права та не врахував, що позивач не спростував висновків акту перевірки на дату проведення перевірки, зокрема, не спростував порушення ним вимог п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, пп. 7.7.5 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме того, що підприємство завищило податковий кредит за квітень 2010 року в сумі 139966,80 грн., за червень 2010 року в сумі 159491,31 грн. та 60 000 грн.

Відповідно за наслідками встановлених актом перевірки порушень ДПІ в Личаківському районі м. Львова обґрунтовано винесено податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 року № 0001912320/0/22034/23-2 форми «Р» про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 495287 грн., в тому числі 359457 грн. основного платежу та 138830 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що 1.09.2010 року відповідачем складено акт № 468/23-2/25230066 про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Укрспецтехніка» з питань взаєморозрахунків з ПП «Фудстаф» та ТзОВ «Полімерград» за квітень 2010 року та червень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., ст. 7, пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7, пп. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит всього в сумі 359458,11 грн.

В акті перевірки відповідач зазначив, що відповідно до наявної в ДПІ інформації бази даних АІС «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» податкові декларації по податку на додану вартість ПП «Фудстаф» за квітень 2010 року подано з нульовими показниками, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту не заповненні (декларація № 99462 від 25.05.2010 року з відміткою недійсна), декларація по податку на додану вартість за червень 2010 року не подано. Декларація по податку на прибуток за І кв. 2010 року та за І півріччя 2010 року до ДПІ у Приморському районі м. Одеса не подавались. Основні фонди на підприємстві відсутні.

Відповідно до наявної в відповідача інформації бази даних АІС «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» податкова декларація по податку на додану вартість ТОВ «Полімерград» за червень 2010 року (декларація № 40851 від 19.07.2010 року) зазначена з відміткою недійсна. Основні фонди на підприємстві відсутні.

16.09.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001912320/0 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0001912320/0/ форми «Р» від 16.09.2010 року, позивач подав на нього скаргу до ДПІ в Личаківському районі м. Львова.

28.10.2010 року відповідачем прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення -рішення № 0001912320/0 залишено без змін, а скаргу ТзОВ «Укрспецтехніка» - без задоволення.

2.11.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001912320/1 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями ДПІ у Личаківському районі м. Львова, ТзОВ «Укрспецтехніка» подало повторну скаргу до ДПІ в м. Львові.

18.11.2010 року ДПІ у м. Львові прийнято рішення про залишення повторної скарги без розгляду у зв'язку з порушенням строку подання.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість за квітень та червень 2010 року, що підтверджено належними доказами у справі та не спростовано відповідачем.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі у відповідній редакції) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За положеннями пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження обґрунтованості включення до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість за квітень та червень 2010 року, позивачем надано копії відповіді ТзОВ «Полімерград» про те, що податкові зобов'язання по відповідним поставкам товару ТзОВ «Укрспецтехніка» сформовані у повному обсязі за період травень, червень 2010 року, відповіді ПП «Фудстаф» № 73 від 2.09.2010 року про те, що за період квітень-червень 2010 року обсяг поставки був включений в податкові зобов'язання у Декларації з податку на додану вартість відповідно у квітні, травні та червні. Також надані копії договору поставки №07/05-09 від 12.05.2009 року укладеного між ТзОВ «Полімерград» та ТзОВ «Укрспецтехніка» на поставку товарів, товарно-транспортних накладних. Позивачем надані копії розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень-червень 2010 року, копії податкових накладних за квітень-червень 2010 року, копію договору від 16.04.2010 року укладеного між ТзОВ «Укрспецтехніка» та ПП «Фудстаф» на поставку товарів.

За таких обставин, висновки відповідача щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року є безпідставними, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Та обставина, що контрагенти позивача ТзОВ «Фудстаф» та ТзОВ «Полімерград» не задекларували свої податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з позивачем за вказаний період не є правовою підставою для визнання законними висновків податкового органу, оскільки закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування ПДВ від податкового стану та фактичної сплати податку контрагентами платника податку. Негативні наслідки у випадку несплати податку настають тільки для контрагента, а така несплата не є підставою для позбавлення права позивача як добросовісного платника податку на податковий кредит.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/0 від 16.09.2010 року та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/1 від 2.11.2010 року, та вважає, що такі підлягають скасуванню.

Щодо решти позовних вимог, то позивач на задоволенні таких не наполягав.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законну постанову про часткове задоволення позову, підстав для скасування якої не має.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року в справі № 2а-10958/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський