Постанова № 37806247, 04.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 804/85/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до закритого акціонерного товариства "Завод електро-газового обладнання" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014р. державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до закритого акціонерного товариства "Завод електро-газового обладнання" та просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 583467,60грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та має борг з податку по орендній платі з юридичних осіб в сумі 583467,60грн. за декларацією №1441 від 06.02.2012р., №1300007100 від 12.04.2013р. за грудень 2012р. та січень-вересень 2013р., який несплачений відповідачем. Позивачем вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача були надіслані податкові вимоги №1/2143 від 02.11.2009р. та №2/2546 від 04.12.2009р. Однак, відповідачем не було сплачено вказану суму податкового боргу,а тому позивач просить стягнути в судовому порядку, посилаючись на ст.ст. 16, 20, 59, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 10.01.2014р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.01.2014р., однак в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача, про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи відкладався на 07.02.2014р., 25.02.2014р. та на 04.03.2014р.

Ухвалою суду від 28.01.2014р. виправлено описку у вступній та описовій частині ухвали суду від 10.01.2014р., в якій зазначено вірним найменування відповідача - закрите акціонерне товариство «Завод електро-газового обладнання».

Позивач 28.01.2014р. надав до канцелярії суду заяву, в якій просить розглянути справу у письмовому провадженні та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.ст. 35,38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, закрите акціонерне товариство "Завод електро-газового обладнання" зареєстровано як юридична особа за адресою: 49057, Дніпропетровська область, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, буд.160 перебуває на обліку як платник орендної плати за земельні ділянки в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ та матеріалами справи.

06.02.2012р. відповідачем до органу державної податкової служби була подана податкова декларація №1441 в якій сума грошового зобов'язання складає 700161,12грн., з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2012 р. в розмірі 58346,76 грн., за якою відповідач не виконав зобов'язання за грудень 2012р., таким чином сума заборгованості складає 58346,76 грн.

Також, 12.04.2013 р. відповідачем до органу державної податкової служби була подана податкова декларація №1300007100 від 12.04.2013р. з плати за землю за 2013р. на загальну суму 700161,12грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по вересень 2013 р. в розмірі 58346,76 грн., в якій сума невиконаного грошового зобов'язання складає 525120,84грн.

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання:

- за податковою декларацією №1300007100 від 12.04.2013р. за січень 2013р. - у строк до 01.02.2013р., отже податковий борг виник з 02.02.2013р.; за лютий 2013 р. - у строк до 30.03.2013 р., отже, податковий борг виник з 31.03.2013 р.; за березень 2013 р. - у строк до 30.04.2013р., отже, податковий борг виник з 03.05.2013 р.; за квітень 2013 р. - у строк до 30.05.2013 р., отже, податковий борг виник з 31.05.2013р.; за травень 2013р. - у строк до 30.06.2013р., отже, податковий борг виник з 01.06.2013р.; за червень 2013р. - у строк до 30.07.2013р., отже, податковий борг виник з 31.07.2013р. ; за липень 2013р.- у строк до 30.08.2013р., отже, податковий борг виник з 31.08.2014р.; за серпень 2013р. - у строк до 30.09.2013р., отже, податковий борг виник з 01.10.2013р.;

- за податковою декларацією № 1441 від 06.02.2012р. за грудень 2012р.- у строк до 30.01.2013р., отже податковий борг виник з 31.01.2013р.

Згідно даних облікової картки платника податків, відповідач має податковий борг з орендної плати за земельні ділянки за період грудень 2012 р. та січень-вересень 2013р. по вищевказаним податковим деклараціям в загальній сумі 583467,60 грн.

В подальшому, податковим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога №1/2143 від 02.11.2009р. на суму 13929,81грн., яка була вручена відповідачеві 03.11.2009р. та вимога №2/2546 від 04.12.2009р., яка була вручена 04.12.2009р., що підтверджується відмітками на керенці вказаних податкових вимог.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 583467,60 грн. за податковою декларацією №1300007100 від 12.04.2013р за січень-вересень 2013р. та податковою декларацією № 1441 від 06.02.2012р. за грудень 2012р. у встановлені законодавством строки суду не надав, відсутні також і докази на спростування вищевикладених обставин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність своїх позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 583467,60 грн, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 55, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до закритого акціонерного товариства "Завод електро-газового обладнання" про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути кошти з закритого акціонерного товариства "Завод електро-газового обладнання" (ЄДРПОУ 32616583, 49057, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд.160) на користь державного бюджету, на р/р №33215812700004 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 13050201 заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 583467,60грн. (п'ятсот вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят сім грн. 60 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук