Рішення № 37805238, 18.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2014 Справа № 905/6237/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м. Костянтинівка

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство промислової політики України, м. Київ

про стягнення збитків у розмірі 11047942,90 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Осипенко Ю.С.

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Азаров О.А.

Костянтинівський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (надалі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» (надалі відповідач) про стягнення збитків у розмірі 11047942,90 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що у зв’язку із припиненням 30.04.2013р. договору оренди №665 від 10.10.2000р., було проведено інвентаризацію цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників» (далі – ЦМК), який є предметом цього договору, та встановлено нестачу державного майна. Згідно акту оцінки збитків розмір збитків (без урахування збитків по колісним транспортним засобам (КТЗ) становить 10671589,90 гривень, а згідно акту про оцінку розміру збитків по КТЗ розмір збитків визначено на рівні 376353,00 гривень. Посилаючись на незабезпечення відповідачем збереження орендованого майна та припинення строку дії договору, прокурор вимагає стягнення збитків на користь держави в особі позивача, оскільки саме він уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Позивачем в перебігу розгляду справи були надані письмові пояснення, в яких він наголошував на тому, що державі завдано збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, вважає, що в розглядуваному випадку інвентаризація майна мала відбуватися у зв’язку із продовженням строку дії договору оренди відповідно до Положення про інвентаризацію як єдиного нормативного акту, яким врегульовано порядок проведення інвентаризації, не дивлячись на те, що зазначене Положення застосовується у випадках укладання договору оренди чи повернення майна з оренди. Також зазначив, що є належним позивачем по справі, оскільки є орендодавцем ЦМК, переданого за згодою органу, уповноваженого управляти цим майном.

В своїх додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що згідно із Дорученням голови Фонду державного майна України від 08.10.2010р. №К/66 продовження дії договорів оренди відбувається виключно за погодженням з Фондом державного майна, а відповідно до протокольного рішення від 02.10.2013р. Фонду державного майна України надання згоди на продовження строку дії договору оренди можливе лише за умови здійснення всіх заходів щодо приведення договору оренди до вимог чинного законодавства та погашення заборгованості перед державним бюджетом за використання державного майна. Зазначив, що необхідність проведення оцінки переданого в оренду ЦМК зумовлена також і внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. Додатково обґрунтував механізм визначення розміру завданих державі збитків та можливість їх стягнення з посиланням на чинне законодавство.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/4262/13 від 17.09.2013р. встановлено строк дії договору оренди №665 від 10.10.2000р. до 30.04.2023р., у зв’язку з чим Положення про інвентаризацію не може бути застосовано, прокурором подано позов в інтересах неналежного позивача, оскільки розпорядженням КМУ від 10.08.2004р. «Про передачу державних підприємств, що належали до сфери управління корпорації «Укрбудматеріали», ЦМК передано до сфери управління Міністерства промислової політики, що свідчить про відсутність у позивача функцій управління цим майном.

Ухвалою від 27.11.2013р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство промислової політики України.

Третя особа правом на участь у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Розпорядженням від 14.11.2013р., у зв’язку з перебуванням судді Колесника Р. М. у відрядженні, справу було передано на розгляд судді Мальцеву М. Ю.

Розпорядженням від 25.11.2013р., у зв’язку з поверненням судді Колесника Р. М. з відрядження, справу було передано йому на розгляд.

Розпорядженням від 21.01.2014р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.

Розпорядженням від 18.02.2014р. було змінено склад судової колегії: суддю Харакоза К.С. замінено на суддю Сажневу М.В.

Розпорядженням від 11.03.2014р. було змінено склад судової колегії: суддю Сажневу М.В. замінено на суддю Харакоза К.С.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора та представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

10.10.2000р. позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 665, відповідно до п. 1.1, 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і використання державне майно – цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Шмідта, 3, який входить до балансу ОП «Костянтинівський завод скловиробів», склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і передатному балансу вказаного підприємства, складеним станом на 01.09.2000р., і вартість якого складає 25480417,53 гривень. В тому числі передається в оренду майно з нього: основні фонди за початковою вартістю – 49742048,81 гривень, основні фонди за залишковою вартістю – 23745251,98 гривень, нематеріальні активи за залишковою вартістю - 13800,39 гривень, незавершені капітальні вкладення (відраховуючи вартість незавершеного будівництва) – 0,00 гривень, незавершене будівництво за поновлювальною вартістю – 1676982,00 гривень, обладнання, яке підлягає демонтажу, за поновлювальною вартістю – 44383,16 гривень, інше за балансовою вартістю – 0,00 гривень (п. 1.2 договору).

Вступ орендаря у володіння і користування майном починається одночасно з підписанням сторонами договору і акту прийому-передачі (додаток №1) вказаного майна (п. 2.2 договору).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі ЦМК від 10.10.2000р., за яким відповідач прийняв наступне майно: основні засоби: за первинною вартістю – 49742048,81 гривень, в т.ч. сума без дооцінки – 49386652,81 гривень, дооцінка – 355396,00 гривень, за залишковою вартістю – 23745251,98 гривень, в т.ч. сума без дооцінки – 23409855,98 гривень, дооцінка – 355396,00 гривень; нематеріальні активи (за залишковою вартістю) – 13800,39 гривень; обладнання (за поновлювальною вартістю) – 44383,16 гривень; незвершене будівництво – 1676982,47 гривень.

Вартість майна, повернутого орендарем орендодавцю, визначається на підставі передатного балансу і акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на час припинення договору, звіреного з актом прийому-передачі державного майна в оренду (п. 2.4 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено його чинність з 10.10.2000р. до 10.10.2005р.

Додатковою угодою №1 від 25.05.2001р. сторони внесли зміни до договору, зокрема, доповнили п. 5.7 наступними словами: «у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахування нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря».

Додатковою угодою №2 від 26.06.2001р. сторони внесли зміни до п. 1.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно – цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників», розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Шмідта, 3 (далі – підприємство), склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №4,5,6 до договору оренди, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом підприємства, складеним станом на 01.06.2001р., вартість якого становить 1481982,00 гривень».

Також, цією додатковою угодою виклали п. 1.2 договору у такій редакції: «В тому числі основні засоби: по балансовій вартості – 13289566,00 гривень, по залишковій вартості – 13289566,00 гривень; необоротні матеріальні активи: по балансовій вартості – 9308,00 гривень, по залишковій вартості – 0,00 гривень; нематеріальні активи: по балансовій вартості – 27899,00 гривень, по залишковій вартості – 8603,00 гривень; незавершене будівництво: будівлі, споруди, передавальні пристрої – 1320460,00 гривень, машини, обладнання, транспортні засоби – 164677,00 гривень; незавершені капітальні ремонти основних засобів: по балансовій вартості – 36176,00 гривень».

Актом приймання-передачі від 26.06.2001р. підтверджується факт передання в оренду майна (певних груп майна), визначеного додатковою угодою №2 від 26.06.2001р.

Договором №1/04 від 02.08.2004р. про внесення змін до договору оренди №665 від 10.10.2000р. сторони визначили, що договір оренди діє з 10.10.2000р. по 10.10.2010р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. по справі №40/252пд, яке, як вбачається з даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», залишено без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. та Вищого господарського суду від 04.07.2012р., внесено зміни до п. 10.1 договору №665 від 10.10.2000р., та встановлено строк його дії по 10.10.2012р.

Договором №3 від 11.10.2012р. про внесення змін до договору оренди №665 від 10.10.2000р. сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.01.2013р. та доповнили договір розділом 11, яким, зокрема, встановлено обов’язок орендаря провести інвентаризацію майна Підприємства станом на 30.09.2012р. та здійснити аудиторську перевірку щодо правильності формування вартості орендованого державного майна, що входить до складу Підприємства, руху державних основних засобів та амортизаційного фонду на Підприємстві.

Договором №4 від 31.01.2013р. про внесення змін до договору оренди №665 від 10.10.2000р., зокрема, продовжено строк дії договору оренди до 30.04.2013р., та у п.п. 11.1 та 11.3 договору змінено дату, станом на яку має бути проведена інвентаризація майна Підприємства, - 31.01.2013р.

Наказом позивача №00331 від 31.01.2013р. створено комісію з оцінки майна ЦМК за для проведення його інвентаризації станом на 31.01.2013р. (т.1 а.с. 195-197).

Наказом позивача №00482 від 14.02.2013р. продовжено термін проведення інвентаризації до 02.03.2013р. (т.1 а.с. 198).

Зведеним актом інвентаризації майна ЦМК від 01.03.2013р. (т.1 а.с. 213) встановлено факт нестачі, зокрема, основних засобів у кількості 1333 одиниць первісною вартістю 15356557,35 гривень.

Актом оцінки збитків, які завдано державі в особі позивача внаслідок нестачі та знищення майна ЦМК, затвердженим 10.04.2013р., визначено розмір збитків в сумі 10671589,90 гривень.

Висновками звіту про оцінку розміру збитків колісних транспортних засобів ЦМК від 31.01.2013р., складеного ТОВ «Юрекс-Консалтінг» та затвердженого наказом позивача №01025 від 04.04.2013р., встановлено розмір збитків у сумі 376353,00 гривень.

Листом №11-06-02-05484 від 13.05.2013р. (т.1 а.с. 64-66) позивач звернувся до відповідача із вимогою у тижневий термін відшкодувати збитки, завдані державі, в сумі 11047942,90 гривень

У заяві №11-06-02-05443 від 13.05.2013р. (т.1 а.с. 214-215) позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №665 від 10.10.2000р. та про необхідність здійснення комплексу процедур, пов’язаних з повернення майна з оренди.

В перебігу розгляду справи рішенням по справі №905/4262/13 від 17.09.2013р., яке залишено без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. та Вищого господарського суду від 17.02.2014р., внесено зміни до п. 10.1 договору №665 від 10.10.2000р. та встановлено строк його дії до 30.04.2023р.

Посилаючись на встановлення факту завдання відповідачем державі збитків за наслідками проведеної інвентаризації майна ЦМК, який є предметом укладеного між сторонами договору оренди №665 від 10.10.2000р., прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача на користь держави збитки у розмірі 11047942,90 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

1. Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом ч. 1 ст. 3 цього Закону об'єктами управління державної власності є, в тому числі, державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів (п. 11); погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук (п. 18); надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі (п. 30); 31) контролюють виконання орендарями інвестиційних і технічних програм розвитку орендованих об'єктів державної власності, якщо такі передбачені договором оренди (п. 31); організовують контроль за використанням орендованого державного майна (п. 32); виконують інші передбачені законодавством функції з управління об'єктами державної власності (п. 38).

Як встановлено судом, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.08.2004 року № 575 «Про передачу державних підприємств, що належали до сфери управління корпорації «Укрбудматеріали», цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робітників» було передано до сфери управління Міністерства промислової політики України.

Згідно п. 4 Положення про Міністерство промислової політики України, затвердженого Указом Президента України від 19.07.2013р. №389/2013, Міністерство промислової політики України відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, які належать до сфери управління Мінпромполітики України (п.п. 43);

- приймає у випадках, передбачених законодавством, рішення про передачу об'єктів державної власності, що перебувають у сфері його управління, в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, передачу об'єктів державної власності від одного підприємства іншому(п.п. 52);

- приймає в установленому порядку рішення про списання та відчуження об'єктів державної власності, що перебувають у сфері його управління (п.п. 53);

- веде облік об'єктів державної власності, що перебувають у сфері його управління, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів (п.п. 56);

- здійснює в межах своїх повноважень інші передбачені законом функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п. 57).

Прокурор звернувся до суду с позовом про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок розкрадання, нестачі, знищення чи псування матеріальних цінностей, що входили до складу ЦМК, що є предметом договору оренди, укладеного відповідачем та позивачем.

Водночас, з огляду на зміст наведених повноважень Міністерства промислової політики України як органу управління, суд приходить до висновку, що державою уповноважене здійснювати відповідні функції у розглядуваних спірних правовідносинах саме Міністерство промислової політики України, оскільки саме йому, як органу, до сфери якого передано функції з управління ЦМК, що є предметом договору оренди, надано повноваження здійснювати контроль за ефективним використанням та збереженням об’єктів, приймати рішення про списання, відчуження та розпорядження у інший спосіб майном, що входить до сфери його управління.

За приписами законодавства, якими прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги, що регулює механізм відшкодування збитків, зокрема ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України вимога про відшкодування збитків може виходити від особи, якій втрачене майно належало або перебувало у її управлінні, оскільки саме ця особа буде змушена нести витрати для відновлення свого становища, що передувало порушенню права - завдання збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фонд державного майна України» фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що ЦМК «Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робітників» відноситься до сфери управління саме Міністерства промислової політики України, суд приходить до висновку, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах є Міністерство промислової політики України, а не позивач по справі.

Згідно з аб.4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В контексті наведених положень законодавства, прокурор, що ініціює подання позову в інтересах держави, та самостійно визначає орган, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має належним чином аргументувати визначення органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, а господарський суд повинен оцінювати правильність такого визначення.

Єдиним можливим способом оцінки судом правильності визначення прокурором такого органу є прийняття судом відповідного процесуального рішення по суті справи, отже, з огляду на встановлені судом обставини, звернення прокурора із розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України вбачається судом безпідставним, а тому позов є таким, що задоволенню не підлягає.

2. Договором № 4 від 31.01.2013р. про внесення змін до договору оренди № 665 від 10.10.2000р. змінено умови зазначеного договору оренди, зокрема щодо строку його дії, та визначено його до 30.04.2013р.

Цим же договором сторони дійшли згоди про те, що не пізніше наступного дня після закінчення строку дії договору сторони мають розпочати здійснення комплексу процедур, пов’язаних з поверненням державного майна – об’єкту оренди – до державної власності відповідно до приписів Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 7.08.1997р.№847.

В контексті наведених змін до договору, сторони домовилися, шляхом зміни п.11.1 договору, про проведення інвентаризації державного майна станом на 31.01.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор обґрунтовує позовні вимоги зокрема посиланням на те, що заявою від 13.05.2013р. №11-06-02-05443 позивач повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди №665 від 10.10.2000р. закінчився 30.04.2013р. та на новий строк договір продовжений не буде, та посилався на необхідність проведення комплексу процедур, пов’язаних з поверненням ЦМК до державної власності.

Отже, судом встановлено, що проведення інвентаризації об’єкту оренди та визначення розміру завданих державі збитків обумовлено заявою позивача про припинення договору та обов’язком сторін по вчиненню комплексу заходів з повернення орендованого майна.

На користь цієї позиції свідчить нормативне обґрунтування позову прокурор, зокрема, в частині посилання на Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2.03.1993р. №158 (надалі Положення про інвентаризацію) та на Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди затвердженого наказом Фонду державного майна України від 7.08.1997р. №847, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 р. за №446/2250 (надалі Порядок повернення).

Згідно п. 1 Положення про інвентаризацію це положення визначає порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), та оформлення її результатів.

З наведеного вбачається, що Положення про інвентаризацію застосовується лише у випадках передання майна в оренду або повернення його після закінчення строку дії договору, що повністю узгоджується із змістом та метою договору №4 від 31.01.2013р. про внесення змін до договору №665 від 10.10.2000р.

Відповідно до п. 14 Порядку повернення, якщо орендар допустив (уможливив) погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення стану (загибель) майна відбулося не з його вини. За домовленістю сторін відшкодування збитків може бути здійснене орендарем коштами або іншим належним орендареві майном орендного підприємства. Результати відшкодування збитків відображаються в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства та акті приймання-передавання орендованого майна шляхом відповідного збільшення вартості державної частки майна та зменшення частки майна орендаря.

Отже, зі змісту наведеного положення Порядку повернення також вбачається, що питання про відшкодування збитків постає, вирішується та оформлюється на час складання акту приймання-передавання про повернення майна з оренди.

Таке розуміння суду моменту виникнення у сторін необхідності врегулювання питання про проведення інвентаризації майна та визначення, обрахування та відшкодування збитків, завданих державі орендарем, ґрунтується і на положеннях ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

З наведеного вбачається, що наведені положення законодавства передбачають перевірку стану, кількості орендованого майна та вирішення питання про відшкодування збитків лише на етапі повернення орендованого майна орендодавцеві. Саме тому лише у цей момент у орендаря виникає обов’язок з проведення інвентаризації майна, перевірки його стану та розрахунку завданих державі збитків внаслідок погіршення стану орендованого майна або його втрати, якщо таке матиме місце на стадії повернення майна з оренди.

Отже, як вже зазначалося, прокурор вимагає стягнення збитків на користь держави, обґрунтовуючи свій позов саме закінченням строку договору, відсутності підстав для його продовження та виникненням у відповідача обов’язку повернути орендоване майно.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в перебігу її розгляду, рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2013 року по справі № 905/4262/13, що постановами Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. та Вищого господарського суду України від 17.02.2014р. залишено без змін, змінено договір оренди №665 від 10.10.2000р. шляхом викладення п. 10.1 договору у наступній редакції «Чинний договір діє з 10.10.2000 року по 30.04.2023 року».

Вочевидь, прийняття судом зазначеного рішення призводить до припинення процедури повернення орендованого майна, що було ініційовано позивачем внаслідок закінчення строку дії договору, та продовження орендних правовідносин на строк до 30.04.2023 року.

Припинення ж процедури повернення орендованого майна має своїми наслідками і припинення існування підстав для обрахування завданих державі збитків, бо, як вже встановлено судом, моментом, із яким наведені положення законодавства пов’язують початок строку для визначення таких збитків, є дата припинення дії договору оренди і виникнення обов’язку орендаря повернути орендоване майно.

Наведене зумовлює висновки суду про передчасність заявлених позовних вимог з огляду на продовження строку дії договору оренди №665 від 10.10.2000р. до 30.04.2023р.

На користь позиції про передчасність заявлених позовних вимог може свідчити і зміст договору №2/04 від 20.10.2004р. (т.1 а.с. 34), за змістом якого відповідач стає власником невід’ємної частки майна та обладнання на суму вчинених ним поліпшень орендованого майна, а також зміст додаткової угоди від 18.12.2002р. (т.1 а.с. 32), згідно якого відповідач є власником невід’ємної частки майна ЦМК на суму 9810509,65 гривень, що в контексті п. 14 Порядку повернення означає можливість зарахування вартості майна, належного орендарю в ЦМК, в рахунок відшкодування збитків на стадії повернення орендованого майна у 2023р.

З огляду на задекларовану договором можливість проведення орендарем певних поліпшень орендованого майна та виникнення у нього права власності на зроблені ним поліпшення, виникнення питання про відшкодування збитків об’єктивно має поставати саме на стадії повернення орендованого майна з оренди у разі, якщо під час оформлення акту приймання-передавання майна з оренди сторонами не буде проведено оформлення відшкодування збитків, якщо такі матимуть місце на момент закінчення строку дії договору, відповідно до п. 14 Порядку повернення.

Таким чином, з огляду на обґрунтування прокурором позову посиланням саме на факт припинення договору оренди № 665 від 10.10.2000 року та виникнення у зв’язку з цим у орендаря обов’язку з повернення орендованого майна, проведення його інвентаризації та відшкодування збитків, встановлення судом обставин, що викладені вище, в тому числі з огляду на встановлені господарським судом у межах справи №905/4262/13 факти, що в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення позову прокурора.

Крім того, з огляд на той факт, що орендні правовідносини між відповідачем та позивачем продовжують існувати та мають діяти строком до 2023 року, а за орендарем зберігається обов’язок із внесення орендної плати, попередньо встановленої договором, тобто зміна у складі майна не призвела до будь-яких втрат держави, суд приходить до висновку, що, з огляду на зміст ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, наведені обставини унеможливлюють задоволення позову про відшкодування збитків через недоведеність завдання збитків на суму 11047942,90 гривень та невизначеність втрат, які держава у зв’язку з цим зазнала, принаймні станом на час прийняття судом цього рішення.

3. Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Приписами п. 4 ст. 611 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між порушенням та майновою шкодою має бути причинний зв'язок, тобто шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Отже, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Звертаючись з розглядуваним позовом, прокурор зазначав, що збитки завдані державі внаслідок неправомірних дій відповідача, що виявилися у недотриманні ним умов договору оренди та закону.

В своїх Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» Вищий господарський суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та шкодою.

Приписами ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено один із основних обов'язків орендаря - використання та зберігання орендованого майна відповідно до умов договору, запобігання його пошкодженню, псуванню.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Саме невиконання відповідачем цього обов’язку і є, на думку прокурора, свідченням вчинення відповідачем цивільного правопорушення, що мало своїми наслідками завдання шкоди державі через псування, втрату та пошкодження державного майна.

Водночас, прокурором та позивачем жодним чином не доведено факту завдання стягуваних збитків саме внаслідок недотримання відповідачем зазначеного обов’язку орендаря, отже судом вбачається недоведеною наявність причинного зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача та спричиненою шкодою.

Так, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» встановлено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Загальних питань Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2003р. №1891 (надалі Методика оцінки), ця Методика застосовується для проведення оцінки майна, в тому числі у випадках визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.

Відповідно до п. 104 Методики оцінки визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

Згідно п. 106 Методики вихідними даними для оцінки є матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку, оцінки пошкодженого майна, що проводилася з метою, зокрема, його приватизації (корпоратизації), оренди, проектно-кошторисна документація, документи бюро технічної інвентаризації на нерухоме майно, землевпорядна документація на земельну ділянку у разі повернення у державну власність об'єкта приватизації, що був проданий разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, документи з відомостями про фізичний стан та технічні характеристики майна, фінансова звітність, матеріали аудиторських перевірок, фінансово-економічного аналізу, а також інші документи.

Так, за змістом п. 110 Методики оцінки встановлено випадки, в яких проводиться стандартизована оцінка збитків (оцінка, що здійснюється самостійно державними органами приватизації з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних, за результатами якої визначається оціночна вартість) яка зокрема проводиться у випадках відсутності вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання (нестачі, знищення, псування), крім даних бухгалтерського обліку; неможливість особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому змоги отримати відомості про стан майна до та після розкрадання (нестачі, знищення, псування) та завдання майнової шкоди внаслідок неправомірних дій з грошовими коштами. Результати оцінки відображаються в акті оцінки збитків, складеному за формою згідно з додатком 20.

На виконання вищезазначених приписів комісією, яка відповідно до наказу позивача від 31.01.2013р. складається з представників як позивача, так і відповідача, складено акт оцінки збитків, які завдано державі в особі позивача станом на 31.01.2013р., затверджений начальником РВ ФДМУ по Донецькій області від 10.04.2013р., яким встановлено завдання збитків у розмірі 10671589,90 гривень.

Актом оцінки збитків, які завдано державі від 31.01.2013р. встановлено нестачу машин, обладнання, інвентаря, інших основних засобів, яку було виявлено станом на 30.09.2008р., чим завдано збитків на суму 47735,92 гривень, нестачу машин, обладнання, інвентаря, інших основних засобів, яку було виявлено станом на 31.01.2013р., чим завдано збитків на суму 6401758,53 гривень, нестачу будівель споруд, передавальних пристроїв, яку було виявлено станом на 30.09.2008р., чим завдано збитків на суму 28386,56 гривень, нестачу будівель споруд, передавальних пристроїв, яку було виявлено станом на 31.01.2013р., чим завдано збитків на суму 2187148,98 гривень, будівлі, які було списано у 2005р., чим завдано збитків на суму 97,66 гривень, машини, обладнання, інвентар, інші основні засоби, які було списано у 2005р., чим завдано збитків на суму 1965822,87 гривень, нестачу невстановленого обладнання, яку було виявлено станом на 31.01.2013р., чим завдано збитків на суму 40639,38 гривень (т. 1 а.с. 192-193).

В додатку № 1 до зазначеного акту оцінки збитків наведено розрахунок розміру збитків, які завдано державі (без урахування збитків по КТЗ) (т.1 а.с. 41-63) в якому зазначено певний перелік майна, що було втрачено.

З наведеного розрахунку вбачається, що майно та обладнання, що в ньому перераховано, має дату введення в експлуатацію, починаючи з 01.01.1926 року.

Оцінка розміру збитків колісних транспортних засобів визначена звітом на 31.01.2013р. та сума таких збитків становить 376 353,00 гривень. Як вбачається зі звіту, оцінка проводилася щодо транспортних засобів, нестача яких була визначена під час інвентаризації станом на 30.09.2008р. та 31.01.2013р., а також транспортних засобів, що було списано без згоди позивача в 2005 році, строк введення яких в експлуатацію починається з 1968р. по 2000р.

Як вже зазначалося, підставою для покладення на відповідача обов’язку з відшкодування збитків є доведення матеріалами справи причинного зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданою внаслідок цього шкодою.

З матеріалів справи, зокрема тих, що надані прокурором та позивачем в обґрунтування позову, вбачається факт втрати певного майна, а також вбачається достатньо тривалий строк експлуатації такого майна, що, відповідно, піддавалося чи могло піддаватися фізичному, функціональному, пасивному та моральному зносам.

З урахуванням викладеного, взявши до уваги встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачем не доведено, що збитки у сумі 11047942,90 гривень є наслідком протиправних дій відповідача, тобто позивач не довів наявність протиправної поведінки відповідача та прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що відповідно до статей 22 Цивільного кодексу України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.

4. До матеріалів справи позивачем надано акт приймання-передачі майна за договором оренди №665 від 10.10.2000р. (т. 1 а.с. 18), та акт приймання-передачі ЦМК від 26.06.2001р. (т.1 а.с.29-30), який містить лише перелік майна за групами (основні засоби, нематеріальні активи, обладнання та незавершене будівництво) і не містить загального переліку майна, що входило до складу ЦМК станом на час його передання в оренду. Не визначено технічні характеристики такого майна, що надали суду б можливості ідентифікувати майно як таке, що дійсно входило до складу ЦМК, а отже, було предметом договору оренди із виникнення у відповідача тягаря утримання та збереження зазначеного майна.

Така невизначеність перешкоджає суду можливості встановити той факт, що майно, яке перелічене в розрахунку розміру збитків, які завдано державі (т. 1 а.с. 41-63), дійсно було передано у складі ЦМК у користування відповідача, оскільки, надаючи належну юридичну оцінку доводам, наведеним прокурором та позивачем в обґрунтування позову в цій частині, суд має пересвідчитися в тому, що майно, що було передано в користування відповідачу певною вартістю на момент його передання було втрачене.

Крім того, за приписами ст. 22 Цивільного кодексу та ст. 224 Господарського кодексу України підставою для відшкодування збитків є втрати певного, конкретного індивідуально визначеного майна.

Відсутність опису, складу та технічних характеристик втраченого майна станом на момент його передання в оренду, позбавляє суд можливості дійти висновку про правомірність здійсненого розрахунку стягуваної суми збитків, оскільки є недоведеним факт того, що перелічене в розрахунку збитків майно, є майном, щодо якого у відповідача відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 285 Господарського кодексу України виник обов’язок з утримання та запобігання псуванню.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що у разі повної або часткової відмови в позові прокурора судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор, стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Отже, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 68820,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.03.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя О.В. Говорун

Суддя К.С. Харакоз