Рішення № 37805178, 19.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20492/13

19.03.14

за позовом: Першого заступника прокурора Подільського району міста Києва, м. Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 04633423

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар», м.Київ, ЄДРПОУ31629345

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов’язання вчинити дії

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Ягічева Н.І.

Суддя Васильченко Т.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Степаненко К.Ю. - по посв.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Мороз А.С. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Подільського району м.Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар», м.Київ про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: м.Київ, проспект Василя Порика, 2-10, площею 0,10 га шляхом знесення самовільно встановлених на ній тимчасових споруд та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у первинний стан.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» вказаної земельної ділянки без документів, передбачених ст.126 Земельного кодексу України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чим порушуються інтереси держави в особі Київської міської ради.

Відповідач у відзиві б/н, що був поданий до канцелярії господарського суду м.Києва 27.11.2013р., з урахуванням письмових пояснень проти позову заперечив з наступних підстав:

- прокурором не надано суду належних даних щодо розташування вказаної земельної ділянки розміром 0,10 га в географічних (геодезичних, топографічних) ситемах координат, що позбавляє можливості виокремити та ідентифікувати яку саме частину земельної ділянки (в межах від 2 по 10 номер по просп.Василя Порика) останній просить звільнити;

- прокурором не доведено, що спірну земельну ділянку розміром 0,10 га (в межах від 2 по 10 номер по просп.Василя Порика) займає саме відповідач та не надано жодних доказів встановлення тимчасових споруд на спірній ділянці;

- відповідач на підставі довідок про функціональне призначення тимчасових споруд (виданих виконавчим органом Київської міської ради) та договорів про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди в утриманні об’єктів благоустрою м.Києва має дозвіл на розміщення тимчасових споруд у відповідності до рішення №2/7339 від 26.01.2012р. Київської міської ради «Про деякі питання здійснення підприємницької діяльності в тимчасових спорудах».

Крім того, за твердженнями відповідача, за наслідками повторної перевірки, призначеної на вимогу ухвали господарського суду м.Києва від 04.12.2013р., було встановлено, що Товарисво з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» використовує земельні ділянки, які розташовані за адресою: м.Київ, просп.Василя Порика, 2-10, на підставі довідок про функціональне призначення тимчасових споруд, виданих Департаментом промисловості та розвитку підприємництва від 17.05.2013р., а отже виявлені порушення усунуті.

Позивач у судові засідання, призначені на 13.11.2013р., 27.11.2013р., 04.12.2013р., 11.12.2013р., 20.12.2013р., 29.01.2014р., 19.03.2014р., жодного разу не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, у зв’язку з чим, судом, на підставі ст.90 Господарського кодексу України було винесено окрему ухвалу з метою усунення порушень законності та недоліків в діяльності даного органу.

Наразі, з огляду на неявку позивача, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, господарський суд встановив:

Статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент перевірки) визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, для задоволення позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки прокурором та позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України факт використання відповідачем певної земельної ділянки без документів, що посвідчують права на неї, з урахуванням причин відсутності таких документів.

За приписами ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з п.1.1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, що затверджений наказом №132 від 25.02.2013р. Міністерства аграрної політики та продовольства України та зареєстрований 14.03.2013р. за №412/22944 в Міністерстві юстиції України, державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами.

Пунктом 5.3 вказаного Порядку передбачено, що за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

За змістом п.5.8 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори: з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства; установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення; встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

Таким чином, враховуючи викладені вище приписи законодавства, належним та допустимим доказом порушення вимог земельного законодавства, у тому числі, самовільного зайняття земельної ділянки, є оформлений у встановленому порядку акт перевірки, в якому визначено особу правопорушника та суть вчиненого ним порушення, а саме встановлено фактичне використання земельної ділянки саме відповідачем за відсутності у нього правовстановлюючих документів на таку ділянку.

За змістом позовної заяви, прокурор в обґрунтування розглядуваного позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м.Київ, просп.Василя Порика, площею 0,10 га посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-133/090 від 29.03.2013р. Державної інспекції сільського господарства в м.Києві, яким встановлено, що вздовж просп.Василя Порика, по обидві сторони пішохідної доріжки Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» самовільно зайняло земельну ділянку площею орієнтовно 0,10 га для встановлення тимчасових споруд (МАФ).

Як слідує з матеріалів справи, 18.06.2013р. тим же органом було вчинено припис за №П-133/090, яким вимагалося у відповідності до ст.ст.5, 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч.1 ст.19 Закону України «Про охорону земель», п.п.4, 5 Указу №459 від 13.04.2011р. Президента України, яким затверджене Положення Про Державну інспекцію сільського господарства України, усунути порушення в 20-ти денний термін.

18.06.2013р. позивачем на підставі порушення п.6 ч.1 ст.211 Земельного кодексу України було винесено протокол про адміністративне правопорушення №35 відносно генерального директора відповідача, Нестеренко Геннадія Юрійовича.

27.06.2013р. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №40, якими Нестеренко Геннадія Юрійовича, визнано винним у порушенні вимог ст.53-1 Кодексу України про адміністративні порушення, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: м.Київ, просп.Василя Порика, 2-10 та присуджено до стягнення матеріальної шкоди на суму 53 010,34 грн.

Разом з цим, дослідивши матеріали перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, що були надані прокурором на вимогу суду, враховуючи приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, акт №А-133/090 від 29.03.2013р. не приймається судом до уваги як належний та допустимий доказ обґрунтованості позовних вимог, виходячи з того, що правовий режим користування земельною ділянкою для встановлення на ній тимчасових споруд є відмінним від правового режиму користування земельною ділянкою на підставі орендних відносин. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується такі питання, в тому числі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 3.3 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 Земельного Кодексу України. Отже, за загальним правилом розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного Кодексу України.

Проте, відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил благоустрою міста Києва, Київська міська рада визначила особливі умови розміщення малих архітектурних форм в межах м.Києва, які закріплені в рішеннях №56/5443 від 24.02.2011р., №2/7339 від 26.01.2012р., №97/9154 від 28.02.2013р. вказаного органу.

Так, рішенням №56/5443 від 24.02.2011р. Київської міської ради затверджений порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) в утриманні об'єктів благоустрою власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, що встановлюються (розміщуються) в м.Києві, в утриманні об'єктів благоустрою м.Києва незалежно від їх форми власності.

Зокрема, відповідно до п.1 рішення №56/5443 від 24.02.2011р. Київської міської ради власники тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення мають право приймати участь в утриманні об'єктів благоустрою м.Києва.

Пунктом 1.4 вказаного Положення визначено, що пайова участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою залучається з метою: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення об'єктів благоустрою; надання власникам тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі права реалізувати свій проект встановлення (розміщення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на території м. Києва; фінансування заходів з благоустрою м. Києва (утримання, ремонту та будівництва об'єктів благоустрою).

У п.п.4.5.1 п.4.5 рішення №56/5443 від 24.02.2011р. Київської міської ради визначено, що для укладення договору про сплату пайової участі суб'єкт господарювання звертається до Управління із заявою, до якої додаються такі документи: реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація, платіжні реквізити); копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а для фізичних осіб - копія паспорта та ідентифікаційного коду; схема місця розташування тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням площі тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі з прив'язкою до місцевості, виконана замовником у довільній формі; фотофіксація місця розташування тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на день подачі заяви; документ дозвільного характеру на розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, виданий до набрання чинності цим Тимчасовим порядком (у разі наявності); копія договору з виконавцем послуг з вивезення відходів у м.Києві. Перелік документів, що додаються до заяви, є вичерпним.

26.01.2012р. Київською міською радою було прийнято рішення №2/7739 «Про деякі питання здійснення підприємницької діяльності в тимчасових спорудах», яким передбачено аналогічний перелік документів для укладення договорів про сплату пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об’єктів благоустрою м.Києва, що і встановлений рішенням №56/5443 від 24.02.2011р. Київської міської ради.

28.02.2013р. Київською міською радою було прийнято рішення №97/9154, у п.2.1 якого визначено, що власники (користувачі) тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, що здійснювали підприємницьку діяльність в ТС у 2012 році відповідно до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 2/7339 та мають намір продовжити свою підприємницьку діяльність у 2013 році, подають до міського дозвільного центру в термін до 01 липня 2013 року оригінал довідки про функціональне призначення ТС, виданої у 2012 році, та документи для укладення договору про сплату пайової участі (внеску) за 2013 рік і документи про сплату пайової участі (внеску) за 2013 рік до 11 липня 2013 року відповідно до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443.

Відповідно до п.4.5.3 рішення №56/5443 від 24.02.2011р. Київської міської ради у разі позитивних результатів розгляду документів із суб'єктом господарювання укладається договір про сплату пайової участі.

Після сплати суб'єктом господарювання 100 % плати за договором про сплату пайової участі Управління оформлює довідку про функціональне призначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі у вигляді додатка до договору про сплату пайової участі (п.п.4.5.4 п.4.5 рішення №56/5443 від 24.02.2011р. Київської міської ради).

За таких обставин, враховуючи зміст рішень №56/5443 від 24.02.2011р., №2/7339 26.01.2012р., №97/9154 від 28.02.2013р. Київської міської ради наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, актами органу місцевого самоврядування м.Києва не передбачено в якості необхідної умови для укладання договору про сплату пайової участі суб’єктом господарювання та отримання довідки, які в свою чергу, відповідно до зазначених рішень Київської міської ради надають власнику тимчасової споруди право на її розміщення в межах м.Києва.

Вказані висновки підтверджують зміст п.7.2 рішення №56/5443 від 24.02.2011р. Київської міської ради, відповідно до якого у випадку відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких встановлені (розміщені) тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, для отримання Тимчасового ордеру на розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, відповідно до Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради, їх власники укладають та виконують договори на Пайову участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою.

Отже, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» договорів про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди та довідок про функціональне призначення тимчасових споруд на розміщення таких за адресою: м.Київ, просп.Василя Порика, 2-10 спростовує доводи прокуратури щодо їх самовільного встановлення та, як наслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

При цьому, на виконання вимог ухвали господарського суду м.Києва від 04.12.2013р. у даній справі Державною інспекцією сільського господарства в м.Києві було проведено повторну перевірку, за результатами якої встановлено, що вищевказана земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» під розміщення тимчасових споруд на підставі довідок про функціональне призначення тимчасових споруд, виданих Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради від 17.05.2013р. З огляду на викладене вказане порушення, яке було виявлено під час перевірки, внаслідок, якої було складено акт №А-133/090 від 29.03.2013, відсутнє.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені твердження прокуратури про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп.Василя Порика, 2-10, площею 0,10 га на підставі акта №А-133/090 від 29.03.2013р. шляхом самовільного встановлення малих архітектурних форм, судом визнаються безпідставними.

Разом з тим, судом враховано, що закінчення терміну дії довідок про функціональне призначення тимчасових споруд на розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» таких споруд за адресою: м.Київ, просп.Василя Порика, 2-10 не є підставою для задоволення позовних вимог з визначених прокуратурою підстав з огляду на таке.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Оскільки, акт перевірки №А-461/090 від 10.12.2013р. Державної інспекції сільського господарства в м.Києві, складений до закінчення строку дії довідок про функціональне призначення тимчасових споруд, враховуючи що прокуратурою до матеріалів справи не представлено заяв про зміну підстав позову, не заявлено клопотань про вихід за межі позовних вимог в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, можливість задоволення позову з визначених прокурором підстав відсутня.

Наразі, суд зазначає, що прокуратура не позбавлена права і можливості після проведення нової перевірки відповідача звернутися до господарського суду м.Києва з новим позовом у загальному порядку.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги першого заступника прокурора Подільського району міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар», м.Київ про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: м.Київ, просп. Василя Порика, 2-10 шляхом знесення самовільно встановлених на ній тимчасових споруд та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у первинний стан є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

За таких обставин, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову першого заступника прокурора Подільського району міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар», м.Київ про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Виноградар» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: м.Київ, просп. Василя Порика, 2-10 шляхом знесення самовільно встановлених на ній тимчасових споруд та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у первинний стан.

Стягнути з Київської міської ради (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 22883141) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1147 грн.

У судовому засіданні 19.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.03.2014р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя Н.І. Ягічева

Суддя Т.В. Васильченко