Рішення № 37804411, 19.03.2014, Київський районний суд м. Донецька

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2/257/1046/14

19 березня 2014 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Ранкової О.О.,

за участю представника відповідача - Цікри К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «шахти ім. О.Ф. Засядька», про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «шахти ім. О.Ф. Засядька», про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання в розмірі 25000 грн. Посилаючись на те, що він більше 20 років пропрацював у вугільній промисловості у шкідливих та небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею. В наслідок праці з даними умовами праці він піддавався впливу підвищеної запиленості повітряного середовища, тяжкій фізичній праці, несприятливим мікрокліматичним умов, внаслідок чого захворів хронічним бронхітом пилової етіології, легеневої недостатністю перший другого ступеня. Дане захворювання у подальшому було визнано професійним, що підтверджується актом за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 листопада 2013 року. Згідно витягу МСЕК №230467 від 27 листопада 2013 року йому було первинно та безстроково встановлено 25% втрати працездатності, необхідності у медикаментозному лікуванні. Внаслідок вищевказаного професійного захворювання він знаходився як на стаціонарному так і на амбулаторному лікуванні, що підтверджується витягами із медичних закладів. Внаслідок вищевказаного професійного захворювання він став інвалідом, із-за чого отримує як фізичну біль, так і моральні страждання і хвилювання. Вже у даний час він відчуває певні життєві труднощі такі як обмежений рух, фізичний біль у грудях і постійну задишку. Внаслідок своєї хвороби, яку він отримав на виробництві він позбавлений можливості нормально вести свій побут, став нервовим і йому постійно приходиться приймати різні лікарняні препарати для полегшення своїх страждань і фізичного болю. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Цікри К.О., яка діє на підставі перевірених судом повноважень позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» з 2000 року по 2013 рік, в якості прохідника, машиніста підземних установок, гірник з ремонту гірничих виробок, майстер - підривник з повним робочим днем в шахті. Згідно з довідками з акту огляду МСЕК №230467 від 27.11.2013 року вперше позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання (а саме: хронічне обструктивне захворювання легень). 15.11.2013 року комісією з розслідування професійних захворювань був складений акт, відповідно до якого вказане захворювання встановлено професійним. Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 висновком МСЕК не підтверджений. Позивач посилається на довідки МСЕК, в яких визначається ступінь втрати професійної працездатності, однак ніяким чином не є доказом спричинення моральної шкоди. Більш того, довідка МСЕК є підставою для отримання страхових сум та медикаментозного, амбулаторного лікування. У позовній заяві ОСОБА_2 обґрунтовує наявність моральної шкоди у фізичному болю і стражданнях, які були отриманні, з цих причин позивач, не має можливості вести звичайний активний образ життя, проте відповідно до статті 21 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року 1105-ХІУ Фондом соціального страхування позивачеві виплачена одноразова допомога у зв'язку з втратою працездатності, а також виплачується щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Крім того, наявність шкоди позивач обґрунтовує додатковими витратами на медикаментозне забезпечення, однак відповідно до ч.4 ст. 34 Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну, соціальну допомогу, в тому числі на придбання ліків, санаторно-курортне лікування та інше, якщо необхідність в них визначена висновками МСЕК. Також, позивачем не було представлено жодного доказу, що підтверджує порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що додаються додаткових зусиль для організації життя, а також докази, що підтверджують настання інших негативних наслідків. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути визначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю вона заподіяна позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування його розміру. Просить у задоволені позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «шахта ім. О.Ф. Засядько» з 25.10.2000 року по 07.11.2013 рік, в якості прохідника, машиніста підземних установок, гірник з ремонту гірничих виробок, майстер - підривник з повним робочим днем в шахті, звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажання у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с.5-6).

Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Легенева недостатність першого-другого ступеню (а.с.9-10) .

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15 листопада 2013 року (а.с.7) причина професійного захворювання ОСОБА_2 є неефективність роботи системи вентиляції, засобів пилоподавлення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пила, при наявності ЗІЗ без порушення режиму експлуатації.

Згідно копії виписки із акту МСЕК від 27 листопада 2013 року позивачу ОСОБА_2 з 27 листопада 2013 року безстроково встановлена група інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25% та протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця (а.с.8).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1. Визнання права; 2.визнання правочину недійсним; 3.припинення дії, яка порушує право; 4.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5.примуслве виконання обов'язку в натурі; 6.зміна правовідношення; 7.припинення правовідношення; 8.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров»я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки відсутній висновок МСЕК про встановлення такого факту, не ґрунтуються на законі.

Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на медико-соціальні експертні комісії дійсно було покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди. Такий обов'язок випливав з вимог частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємстві вугільної промисловості, а саме на ПАТ «шахта ім. А.Ф.Засядько» в якості прохідника, машиніста підземних установок, гірник з ремонту гірничих виробок, майстер - підривник з повним робочим днем в шахті, загальний стаж роботи складає 38 років 2 місяці, із них в умовах впливу шкідливих факторів 26 років 10 місяців, отримав внаслідок впливу шкідливих факторів на організм хронічне професійне захворювання та йому встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Легенева недостатність першого-другого ступеню. Вказані факти, підтверджені актом розслідування хронічного професійного захворювання, в якому чітко зазначено, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: неефективність роботи системи вентиляції, засобів пилоподавлення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пила, при наявності ЗІЗ без порушення режиму експлуатації.

Враховуючи вищенаведене, та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу завдана моральна шкода, оскільки він відчуває постійний сильний фізичний біль, який не дає йому нормально жити. Внаслідок отриманого професійного захворювання були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, праці за обраною професією, порушені стосунки з оточуючими людьми, в тому числі з колегами по роботі, родичами, яким раніше він міг чимось допомогти, а зараз внаслідок захворювання не в змозі цього зробити. Внаслідок захворювання він не може навіть виконувати домашню роботу тому, що біль постійно дається взнаки. В результаті цього страждають і його близькі, яким доводиться частину домашньої роботи виконувати самим. Він змушений також часто звертатися до лікарів, багато часу він витрачає на пошуки та придбання ліків, порушений нормальний спосіб його життєдіяльності, у зв'язку з чим він вимушений докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначені розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід»ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров»я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров»ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_2, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25%, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» 7500 гривень.

Доводи представника відповідача - Цікра К.О., з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «шахти ім. О.Ф. Засядька», про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях