Ухвала суду № 37804251, 25.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/132/14

Суддя в суді І інстанції: суддя Риб'янець С.А.

Доповідач в суді ІІ інстанції : суддя Васецька В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Васецької В.В

суддів - Капелюхи В.М, Стуковенкової Т.Г.

прокурора - Харів Н.А.

засудженого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

потерпілої - ОСОБА_4

представника потерпілої - ОСОБА_5

цивільного відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_7 з доповненнями адвокатів ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, прокурора Яцури А.В., який приймав участь у розгляді справи, та цивільного відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М», на вирок Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новотроїцьке Межівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, що має середньо-спеціальну освіту за фахом оператору комп'ютерного набору та водія, одруженого, військовозобов'язаного, не працюючого, що зареєстрований АДРЕСА_1 та мешкає по АДРЕСА_2 раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М» на її користь 92907 грн. в рахунок відшкодування моральнох шкоди.

Запобіжний захід засудженому залишено підписку про невиїзд.

Речовий доказ у справі - автомобіль «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1, вирішено повернути за приналежністю товариству з обмеженою відповідальністю «Преображенське-М».

ОСОБА_2 визнано винним за те, що він вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту за наступних обставин.

25 червня 2012 року, близько 08.10 години, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1, в нерухомому стані росташувався задньою частиною до в'їзду в приміщення тракторної бригади товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М», розташованого по вул. Центральній, 16 у с. Преображенка Межівського району Дніпропетровської області. З метою заїзду до приміщення тракторної бригади заднім ходом, ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров'я громадян, не маючи жодних перешкод технічного та фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед початком руху заднім ходом, не переконався в тому, що він своїм маневром не створить небезпеку іншим його учасникам, маючи обмежене коло зору в ході руху, у зв'язку з конструктивною особливістю кабіни кузова автомобіля «ГАЗ-53», не звернувся за допомогою до інших осіб, та, подавши звуковий сигнал, почав рухатись заднім ходом до в'їзду в приміщення тракторної бригади, чим створив небезпеку іншим учасникам руху. В зазначений час, з приміщення тракторної бригади товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М» вийшов пішохід ОСОБА_9, який, не дивлячись попереду за напрямком руху, почав рухатись назустріч автомобілю «ГАЗ-53». В процесі подальшого зближення автомобіля та пішохода, водій ОСОБА_2 здійснив наїзд задньою частиною керуючого ним автомобіля «ГАЗ-53» на пішохода ОСОБА_9, а після падіння останнього, переїхав його правою задньою парою колес автомобіля.

Своїми діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, якими передбачено: п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими», п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п. 10.9 «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Зазначені порушення знаходяться у причинному зв'язку з настанням події зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 були завдані тілесні ушкодження: сумісна травма - грубе порушення анатомічної будови голови - переломи кісток склепіння та основи черепу, розповсюджений свіжий субарахноідальний крововилив, свіжі численні внутрішньо мозкові крововиливи як у корі, так і у підкоркових структурах, забій речовини головного мозку, рвана рана шкіряних покровів чола та тім'яної ділянки по центру, гематома шкіряних покровів нижнього віка правого ока, синець шкіряних покровів чола ліворуч, садна шкіряних покровів виличної ділянки праворуч, чола праворуч та правої щоки, підборіддя; непрямі переломи ребер правої половини грудної клітки 2-6 по білягрудинній лінії, 3, 5, 7 по середньо - ключичній лінії, 2-7 по лопатковій лінії, лівої половини грудної клітки 2-7 по біляхребтовій лінії з великовогнищними крововиливами в м'язах та тканинах навколо, розриви печінки та селезінки, в черевній порожнині 400 мл темно-червоної рідкої крові, гематома шкіряних покровів лівої половини грудної клітки на рівні 6-12 ребер від лопаткової до середньо-підпахвинної лінії, садно шкіряних покровів лівої половини грудної клітки на рівні 7-12 ребер по задньо-підпахвинній лінії, повздовжньої ділянки ліворуч, правої половини живота від середньо-підпахвинної лінії з розповсюдженням на праву половину грудної клітки до 5-го міжреберного проміжку середньо-ключичної лінії у вигляді відбитків від протектору шини; садно шкіряних покровів лівого плечового суглобу по передньо-верхній поверхням; гострі поодинокі мікрогеморагії у поверхневих шарах слизової оболонки шлунка, дифузний ліпоматоз підшлункової залози. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися від дії чи при ударі об тупі тверді предмети, які мали значну масу, можливо при обставинах, вказаних в направленні, тобто при дорожньо-транспортній пригоді - наїзді вантажного автомобіля на пішохода, незадовго до настання смерті потерпілого. Зазначені тілесні ушкодження за своїм характером в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. Смерть настала від сумісної травми, яка супроводжувалась грубим порушенням анатомічної будови голови, множинними двосторонніми переламами ребер, розривами печінки та селезінки, ускладнившись травматичним шоком, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними додаткових методів дослідження.

Вищезазначені тілесні ушкодження у сукупності знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Найбільш вірогідне положення потерпілого в момент первинного контакту: як вертикальне, так і положення сидячи обличчям до травмуючого предмета, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 186 від 07 липня 2012 року.

В апеляціях:

- адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з його суворістю, невідповідністю викладених в ньому висновків фактичним обставинам справи та їх неповним дослідженням. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначає, що судом першої інстанції при винесенні вироку не було враховано показання свідків та письмові докази, які вказують на те, що засудженим були вчинені всі дії, спрямовані на попередження настання негативних для потерпілого наслідків, а також ті, які засвідчують, що аварійна ситуація була створена самим потерпілим. При цьому адвокат вказує на те, що неповноту дослідження обставин справи було допущено органами досудового слідства, а в ході судового розгляду така неповнота не була усунена судом. Крім того, адвокат посилається на те, що судом, в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільного кодексу України, необґрунтовано задоволено цивільний позов. В доповненій апеляціїї адвокат ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого просять вирок суду змінити, як такий, покарання якого не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, із застосуванням ст. 75 КК України.. На його думку, судом при призначені покарання не було надано оцінку доказам, які підтверджують як вину потерпілого, так і засудженого, а також не було враховано обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступніь тяжкості вчиненого злочину.

- прокурор, який приймав участь у розгляді справи просить вирок суду скасувати в частині призначеного судом покарання, як такий, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого у зв'язку з його суворістю, та призначити новий вирок, яким визначити засудженому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. Таку позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано обставини, які його пом'якшують;

- цивільний відповідач у справі просить вирок суду скасувати в частині задоволеного цивільного позову та постановити новий, яким зменшити розмір відшкодування суми до 46453,50 грн. та здійснити розподіл суми відшкодування моральної шкоди між ТОВ «Богданівське-М» та ВАТ НАСК «Оранта». В обгунтування заявлених вимог посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно визначено розмір моральної шкоди, а також без урахування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільного кодексу України покладено стягнення моральної шкоди виключно на відповідача.

В запереченнях на апеляцію представник потерпілого ОСОБА_5 не погоджується з апеляцією прокурора, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, і просить вирок суду залишити без змін. Представник вказує на те, що вирок суду є законним, викладені в ньому висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а призначене засудженому покрання - справедливим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляції захисників з доповненнями, міркування прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, заперечував проти задоволення апеляції захисників засудженого та просив вирок суду залишити без змін, думку представтника цивільного відповідача, який підтримав свою апеляцію, думку потерпілої та її представника, які заперчували проти задовлення апеляцій, просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним доказам, колегією суддів не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час їх збирання і закріплення, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у матеріалах справи докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, не встановлено.

Так, винність ОСОБА_2 доведено показаннями: засудженого, який визнав факт наїзду на пішохода; потерпілої ОСОБА_4, відповідно до яких вона дізналась від своєї сестри про те, що її чоловік потрапив в ДТП 25 червня 2012 року; свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які вказали на те, що 25 червня 2012 року вони знаходилися на території ТОВ «Богданівське - М» та бачили як ОСОБА_2, здійснюючи рух назад, попередньо подавши звуковий сигнал, здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_9, який рухався у напрямку автомобіля ОСОБА_2

Крім того, винність ОСОБА_2 підтверджується висновком авто-технічної експертизи № 70/27-481 від 24 липня 2012 року, відповідно до якого дії останнього з технічної точки зору не відповідають вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», що знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням події пригоди (т.1 арк.с. 92), а також й іншими дослідженим під час судового розгляду судом першої інстанції доказами у справі.

Колегія суддів важажє, що судом першої інстанції вірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, рухаючись на автомобілі ГАЗ-53 державний номерний знак НОМЕР_1 заднім ходом в умовах обмеженої території та в безпосередній близькості до виробничих приміщень тракторної бригади ТОВ «Преображенське-М", хоча й подав сигнал перед початком руху, однак утворив небезпеку та перешкоду іншим учасникам руху, не забезпечив безпеки руху та не звернувся за таких обставин за допомогою до інших осіб.

Щодо доводів, зазначених в апеляції адвоката ОСОБА_7, в частині того, що судом першої інстанції не надано оцінки акту про нещасний випадок та акту розслідування з цього приводу, відповідно до якого винність за нещасний випадок покладено на обох як на водія так і на потерпілого, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до протоколу судового засідання у витребуванні даних матеріалів представнику цивільного відповіадача було відмовлено (т.1 арк.с. 254) та з таким клопотанням до суду першої інстанції будь-хто з учасників процессу більше не звертався.

Разом з тим, доводи апеляцій захисників та прокурора про неправильне застосування судом законодавства України про кримінальну відповідальність знайшли своє підтвердження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд послався на те, що він згідно довідок медичних закладів на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При визначені покарання судом враховано також й те, що засуджений визнав свою вину повністю, в ході досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину, щиро кається, сплатив у добровільному порядку матеріальну допомогу потерпілій у розмірі 10000 грн., має позитивну характеристику з місця роботи та мешкання. Обтяжуючих обставин судом не встановлено.

Враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_2 та ступінь тяжкості вчиненого злочину, на думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виправлення останнього можливе за умови ізоляції від суспільства та позбавлення права керування транспортними засобами.

Щодо доводів апеляції адвокатів засудженого про призначення покарання не пов'язанного з позбавлення волі, то колеггія суддів не вбачає підстав для застосуванняст. 75 КК України щодо ОСОБА_2 з урахуванням вищенаведеного.

Разом з тим, колегія суддів вважає можливим пом'якшити покарання призначене судом першої інстанції в межах санкції без застосування ст. 69 КК України, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не в достаній мірі врахована та обставина, що в діях потерпілого ОСОБА_9 також є порушення (т.1 арк.с. 91-92), які хоча й не знаходяться у причиному зв'язку з настанням відповідних наслідків щодо скоєної дорожньо-транспротної пригоди, однак мають значення для визначення міри покарання при його призначенні.

Щодо доводів представника цивільного відповідача та адвоката ОСОБА_7 в частині необґрунтованості задоволених судом вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, потерпілою ОСОБА_4 було заявлено позов до ТОВ «Богданівське - М» у розмірі 300 000 грн. (т.1 арк.с. 134-140).

В подальшому позовні вимоги потерпілою були зменшені та вона просила стягнути з цивільного відповідача моральну шкоду у розмірі 139 360,65 грн. (т.2 арк.с. 19-21).

З позовом про відшкодування моральної шкоди до страхової компанії потерпіла ОСОБА_4 не зверталася, що підтверджується матеріалами кримінальної справи.

Відповідно до вимог ст. 28 КПК України, цивільний позов, заявлений в кримінальній справі, розглядається разом з кримінальною справою за правилами цивільно-процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 33 ЦПК України, суд лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляд справи, залучає в якості співвідповідача в тому разі, якщо позов пред'явлено не до тієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла будь-яких вимог до страхової компанії не заявляла, а тому суд за власної ініціативою не має права залучити в якості співвідповідача страхову компанію.

Крім того, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 працював водієм у ТОВ «Богданівське-М» згідно наказу за № 50 від 06.04.2012 року (т.1 арк.с. 37), а вантажний автомобіль «ГАЗ-53» державний номерний знак НОМЕР_1, належав ТОВ «Преображенське-М" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АЕС 100392 від 14.04.2007 року(т.1 арк.с. 32).

01.02.2012 року ТОВ «Богданівське-М» уклало договір оренди за № 25 з ТОВ «Преображенське-М" вантажного автомобіля «ГАЗ-53» державний номерний знак НОМЕР_1 та 01.02.2012 року відповідно до акту прийому-передачи ТОВ «Богданівське-М» прийняло даний транспортний засіб від ТОВ «Преображенське-М" (т.1 арк.с. 34-35).

Даний транспортний засіб був закріплений за водієм ОСОБА_2 згідно наказу №53/1 від 12 квітня 2012 року (арк.с. 38).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з положеннями ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, виходячи з роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Таким чином, враховуючи вищезазначені вимоги, підстав вважати обґрунтованими вимоги цивільного відповідача в частині звільненні його від відшкодування моральної шкоди та не залучення вякості співвідповідача страхову компанію, колегія суддів не вбачає та погоджується з судом першої інстанції.

Разом з тим, розмір суми, що підлягає відшкодуванню цивільним відповідачем, колегія суддів також вважає обґрунтованим, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи (т. 2, арк.с.4-13), а саме висновку судово-психологічної експертизи ім. Бокаріуса від 15.05.2013 року, потерпіла має зміни в емоціональному стані, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистоті, які з'явилися після трагічної смерті чоловіка, потерпілій були спричинені моральні страждання. Також, відповідно до висновків даної експертизи, експерт визначає різні суми відшкодування шкоди, виходячи з ступеню вини відповідача.

Такі обставини об'єктивно враховані судом при визначенні обсягу задоволення заявлених потерпілою вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому з рішенням суду в цій частині колегія суддів погоджується.

На підставі викладеного й керуючись п. 15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та ст. ст. 365, 366, 367, 368, 371, 379 КПК України (в редакції 1960 року) колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції адвоката ОСОБА_7 з доповненнями адвоката ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та прокурора Яцури А.В., який приймав участь у розгляді справи - задовольнити частково, а апеляцію цивільного відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М» - залишити без задоволення.

Вирок Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2013 року змінити, пом'якшити покарання ОСОБА_2 до трьох років шести місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2013 року залишити без змін.

Судді апеляційного суду :

Васецька В.В. Стуковенкова Т.Г. Капелюха В.М.