Постанова № 37803229, 17.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/258/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Солоніченко О. В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача: Панасенка Р.А. довіреність від 01.10.2013,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3 угода від 14.02.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31208,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31208,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України з 03.08.2009 року по 19.12.2013 року.

04.07.2013 року наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка № 87 о/с відповідач, як випускник був відряджений для подальшого проходження служби до ГУМВС України у Луганській області з 07.07.2013 року.

19.12.2013 року наказом ГУМВС України в Луганській області № 446 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

У зв'язку з звільненням відповідача зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за порушення дисципліни, позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з його утриманням у ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка в сумі 31208,89 грн. згідно розрахунку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31208,89 грн. документально не підтверджені. Згідно з договором, що був підписаний між позивачем та відповідачем та Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2007 № 313, відшкодуванню підлягають витрати, які фактично отримані, а саме вартість фактично використаної їжі, води, електроенергії, тепла, тощо. При цьому доказів на підтвердження сум зазначених у позові, позивачем не надано.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву. Надав пояснення, в яких, серед іншого зазначив, що доказом перерахування виплат грошового забезпечення є платіжне доручення або роздруківка руху коштів по рахунку. Позивачем не надано доказів, звірених у встановленому законом порядку. Так відповідач, під час проходження 1-го курсу навчання, фактично був військовослужбовцем відповідно до законодавства України. Конституцією України, а також діючим законодавством України не передбачено відшкодування грошових коштів, витрачених на утримання громадянина, який проходив строкову службу. Протягом 4-го курсу відповідач фактично перебував на вільному графіку навчального закладу та відвідував тільки заняття в університеті, за рахунок закладу не харчувався, гуртожитком не користувався. Таким чином, позивачем безпідставно нараховані суми, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, та відповідних доказів, щодо дотримання законодавства України, з визначеного питання, позивачем не надано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію», курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 383/2011 визначено, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Суд вважає, що навчання відповідача у позивача, подальша служба в органах МВС та наявний спір пов'язані з проходженням публічної служби.

Приймаючи до уваги наявність спору з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству внутрішніх справ України, яке є суб`єктом владних повноважень, суд пришов до висновку про підсудність зазначеної справи Луганському окружному адміністративному суду.

Тотожна позиція висловлена в рішенні Верховного суду України від 18.05.2011 року за позовом Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

Судом встановлено, що згідно із п.1.3 статуту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка (а.с.28-46) - позивач є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.1 ЗУ від 10.01.2002 № 2925 «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади, науково - дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року затверджено єдину систему військової освіти до якої входить позивач.

Судом встановлено, наказом Луганського державного університету внутрішніх справ № 157 о/с від 01.08.2009 року відповідач з 03.08.2009 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання, з постановкою на всі види утримання ( а.с. 6).

10.08.2009 року на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка та УМВС України в Луганській області був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України ( далі - договір, а.с.10-11).

Наказом Позивача № 87 о/с дск від 04.07.2013 відповідач в якості випускника був відряджений для подальшого проходження служби з 07 липня поточного року (а.с.8).

18.12.2013 року наказом ГУМВС України в Луганській області № 446 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.( а.с. 9).

За змістом п.4 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232 «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби серед іншого відноситься - військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки є одним із видів військової служби.

Пунктом 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2.3.6 договору замовник зобов'язується в разі відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ ( далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі Порядок № 419).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

На підтвердження розміру зазначених витрат позивачем наданий розрахунок вартості навчання, за яким загальні витрати позивача за період навчання відповідача склали 31208,89 грн. ( а.с. 12).

Відповідач - ОСОБА_2 строкової військової служби до вступу до ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка не проходив. Тому, витрати, які підлягають для відшкодування розраховуються наступним чином.

Порядок № 419 передбачає диференціацію розміру відшкодування особами вказаних витрат залежно від факту проходження або не проходження такими особами строкової військової служби до навчання у ВНЗ МВС України.

Курсанти, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби (понад 12 місяців) відшкодовують витрати за перші 12 місяців навчання:

- грошове забезпечення, продовольче забезпечення у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-облікової спеціальністю (п. 2.1.1.2, п. 2.1.2.2 Порядку розрахунку витрат),

- вартість отриманого речового забезпечення у повному обсязі (п. 2.1.3.2 Порядку розрахунку витрат),

- витрати на медичне забезпечення та витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв взагалі не відшкодовуються (п. 2.1.4.2, п. 2.1.6.2 Порядку розрахунку витрат).

За період навчання, що перевищує 12 місяців, указана категорія курсантів відшкодовує витрати на грошове забезпечення (п. 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат), продовольче забезпечення (п. 2.1.2.1 Порядку розрахунку витрат), речове забезпечення (п. 2.1.3.1 Порядку розрахунку витрат), оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв у повному обсязі (п. 2.1.6.1 Порядку розрахунку витрат).

Згідно із пунктом 2.1.1.2 Порядку № 419, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період.

Грошове забезпечення за перші 12 місяців навчання відшкодовується у розмірі різниці між грошовим окладом курсанта і грошовим окладом військовослужбовця строкової служби за відповідною військово-облікової спеціальністю.

Відповідно до п. 5.2 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» особам, призваним на строкову військову службу, із дня відправлення у військову частину з військового комісаріату і до набуття права на одержання посадових окладів відповідно до пунктів 5.3, 6.5, 6.8 і 6.12 цієї Інструкції виплачуються оклади за І тарифним розрядом.

Згідно з п. 3 та додатку 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» посадовий оклад військовослужбовця строкової служби за першим тарифним розрядом становить 154 грн.

З викладеного вбачається, що відповідач за період навчання з 03.08.2009 року по 06.07.2013 року повинен відшкодувати витрати на грошове забезпечення у загальній сумі 10375,18 грн. (а.с.12, 47)

Відповідно до п.2.1.2 Порядку № 419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. В свою чергу норми харчування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року.

Додаток 6-й ПКМ № 426 встановлює норми харчування для ліцеїстів та розповсюджувався на відповідача.

З урахуванням викладеного та наданої позивачем довідки - розрахунку витрати на продовольче забезпечення відповідача, які підлягають відшкодуванню складають 15042,55 грн. (а.с.12, 48)

Згідно із пунктом 2.1.6 Порядку № 419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.

З урахуванням викладеного та довідки позивача, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за період з 03.08.2009 до 04.07.2013 склали 2903,75 грн. (а.с. 12, 49).

Згідно із пунктом 2.1.3 Порядку № 419 витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.

Наказом МВС України № 148 від 15 лютого 2002 року затверджені норми забезпечення форменим одягом курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України.

З урахуванням викладеного та документів наданих позивачем, витрати позивача пов'язані із речовим забезпеченням склали 2887,41 грн. (а.с. 12,50).

Оскільки відповідача звільнено за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни), що підпадає під пп.3.1 п.3 Договору, виходячи з формулювання причин звільнення, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у позивача. Проте зазначені витрати на час розгляду справи ним не відшкодовано добровільно.

Відповідно до п.6 Порядку № 313 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

В розумінні вимог п.12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, позивач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету.

Позивач включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є їх розпорядником та здійснює витрати на навчання з відповідного бюджетного рахунку.

Приймаючи до уваги зазначений статус позивача, делеговані повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами та їх стягнення, суд приходить до висновку про необхідність стягнення коштів на відповідний бюджетний рахунок.

Крім того, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доводи представника відповідача щодо відсутності розрахунку суми, заявленої до стягнення, з урахуванням витрат навчального закладу на забезпечення безпосередньо відповідача суд оцінює критично, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень відповідно до ст. 19 Конституції України, має діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вирішуючи спір суд виходить з того, що розрахунки сум витрат на утримання відповідача у навчальному закладі здійснено позивачем на підставі вищенаведених норм чинного законодавства, з урахуванням норм витрат на 1-го курсанта та фактичних витрат матеріального забезпечення на придбання певних видів забезпечення. При цьому, відповідачем та його представником не надано відповідних доказів помилковості здійснених позивачем розрахунків. Також відповідачем не заперечувались факти отримання відповідних видів забезпечення та наявність обов'язку відповідача відшкодовувати відповідні витрати.

Відповідач, підписавши з позивачем договір щодо обов'язку відшкодовувати витрати на навчання відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, погодився із умовами цього договору та відповідно прийняв на себе вказаний обов'язок.

Норми ч. 2 ст. 71 КАС України, які покладають обов'язок доказування на суб'єкта владних повноважень, не звільняють відповідача від дотримання приписів ч. 1 ст. 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи, що позивача - суб'єкта владних повноважень, не звільнено від сплати судового збору, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (на рахунок ГУДКСУ у Луганській області 31251201103202, МФО 804013, ЄДРПОУ 08682387) витрати пов'язані з утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в розмірі 31 208,89 (тридцять одна тисяча двісті вісім грн.. 89 коп.).

Стягнути з Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на користь Державного бюджету України решту судового збору в сумі 1644,30 грн.(одна тисяча шістсот сорок чотири грн.. 30 коп.) на розрахунковий рахунок: 31213206784006, код ЄДРПОУ: 35079949, одержувач: УДКСУ у м. Луганську, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, код ОКПО 37991503, МФО: 804013 код бюджетної класифікації доходів: 22030001, символ: 206, призначення платежу: судовий збір.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанову в повному обсязі складено 24 березня 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко