Рішення № 37802923, 21.03.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2/638/6251/13

638/19016/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.

при секретарі - ВОРОНІНІ Д.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про самовільне незаконне переобладнання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

25.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати дії відповідача незаконними, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 961 грн. та моральну шкоду у розмірі 2500 грн., крім того позивач просить зобов'язати відповідача усунути порушення демонтувавши перегородку та привести тамбур у колишній належний стан.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в кінці 2011 року ОСОБА_2 встановила перегородку в тамбурі загального користування АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1

У лютому 2012 року він звернувся до начальника ділянки № 7 КП "Жилкомсервіс" з'ясувати про законність проведених робіт, отримав відповідь адміністрації Дзержинського району, яким було визнано факт незаконної установки перегородки, однака демонтована так і не була. Він неодноразово звертався до влади з спробою вирішити питання перегородки, відповіді були, але питання так вирішено не було, а відповідач, в свою чергу, відчуваючи беззаконність, на майданчику тамбура обладнала комору і біля самої вхідної двері АДРЕСА_2 додатково тумбочку для взуття.

Крім цього позивач вказує , що 15 липня 2012 року він опинився за крок від в'язниці , врятувало його те, що він не поспішав, виходячи з квартири, відкривши двері і піднявши ногу, щоб переступити поріг, він мало не наступив і не розчавив дитини. Отриманий стрес мучив його не один день, і цей випадок остаточно переконав його звернутися до суду.

Також позивач посилається на те, що для складання позовної заяви, йому необхідно було купувати літературу і звертатися до юриста за консультацією, йому доводилося економити на всьому, у тому числі і на харчуванні. Крім матеріальної шкоди, він поніс і моральну, яка полягає в небувалому потрясінні, яке він переніс від того, що міг опинитися за гратами, поведінкою відповідача, неприпустимою поведінку онука відповідача, що 2012 рік був витрачений на візити до органом державної влади, у зраді добросусідських дружніх відносин.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити, з мотивів зазначених вище.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяви, в якій просить розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_2, а відповідачка в АДРЕСА_1 і мають спільний тамбур.

Відповідачкою ОСОБА_2 була встановлена перегородка в тамбурі загального користування АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що підтверджується листом адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради № І 1-10194/1-12 від 18.05.2012 року. (а.с. 13)

Як вбачається з зазначеного листа, відповідачку ОСОБА_2 була притягнута до відповідальності по факту самовільного встановлення перегородки в тамбурі зазначених вище квартирах, тобто за ст. 150 КУпАП.

Крім того факт незаконного встановлення перегородки у тамбурі АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 підтверджується листом виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.09.2012 року № І 1-21035/1-12.08.39, відповідно до якого, комісійним обстеженням встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 виконано влаштування перегородки в тамбурі загального користування, документи на дозвіл зазначених робіт не надані, власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вручено припис про демонтаж зазначеної перегородки. (а.с. 14)

Відповідно до ст. 100 Житлового кодексу України, наймач, допустивши самовільне переобладнання або перепланування житлового приміщення зобов'язаний за власний рахунок привести приміщення до попереднього стану.

Як передбачено у ст. 152 Житлового кодексу України переобладнання та перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.

Контроль за утриманням квартир, що належать громадянам, згідно до ст.154 Житлового кодексу України, здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване в установленому законом порядку.

Як визначено у п.п 1.4.1., 1.4.2, 1.4.3, 1.4.5. вищезазначених Правил, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування.

За змістом зазначених норм закону, наймач, або власник який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідачем по справі ОСОБА_2, яка є власником квартири № АДРЕСА_1 проведено незаконне перепланування тамбуру загального користування шляхом встановлення перегородки, дозвільні документи на перепланування відсутні.

Судом також достовірно встановлено, що вказане перепланування порушує права позивача ОСОБА_1 на користування тамбуром загального користування.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 961 грн., які складаються з вартості літератури 811 грн. та дві юридичні консультації 150 грн., оскільки норми ЦПК України не передбачають витрати на юридичну літературу, крім того суду не надано доказів, на підтвердження фактичних витрат, у тому числі на правову допомогу.

Загальні умови, підстави та порядок відшкодування моральної шкоди передбачено ст. ст. 23, 1167 ЦК України. При вирішенні позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди суд враховує також правові позиції, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 „Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової шкоди), та приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення вказаної вимоги.

Як вказано вище, відповідач по справі, будучи провела незаконне перепланування тамбуру, встановивши перегородку, порушивши права позивача. Недобросовісна поведінка відповідача змусила позивача звертатися з метою поновлення своїх порушених прав до різних установ, в тому числі до органів місцевого самоврядування, про що надані докази, а в подальшому до суду з позовом, що завдало йому витрати часу та зусиль, крім того позивач зазнав душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою з боку відповідача, порушено звичайний уклад життя.

Виходячи з конкретних обставин справи, форми вини відповідача, які протягом тривалого часу не вжила жодних дій по добровільному відновленню порушених прав позивача, суд вважає достатньою на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суму у розмірі 2000 гр., при цьому вважає таку суму достатньою, виходячи з принципів розумності та справедливості. В іншій частині вказана вимога задоволенню не підлягає.

Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 229,30 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України та ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 100, 152 ЖК України, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково:

Визнати дії ОСОБА_2 по самочинному переобладнанню тамбура квартир АДРЕСА_2-АДРЕСА_1 незаконними та зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати самочинну перебірку та привести тамбур у первісний стан, який існував до його самочинного переобладнання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 30 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: