Рішення № 37800934, 18.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р.Справа № 922/221/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків до Військової частини А 0501, смт. Чугуїв про стягнення 2 075,43 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мартіна Л.Г., дов. № 1781 від 11.12.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 2 012,27грн. основного боргу, 31,31грн. пені, 9,66грн. збитків від інфляції, 22,19грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 515090 від 16.03.10р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 4995 від 12.02.14р.) проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.14р. не з'явився, 04.03.14р. звернувся до суду з заявою, в якій просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що військова частина є бюджетною установою та фінансується виключно з державного бюджету, а також розглядати справу без участі його представника.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, наявність клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

16.03.10р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) та військовою частиною А 2136 було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 515090 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати військовій частині А 2136 (абонент) загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом, а військова частина А 2136 своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно Директиви Міністерства оборони України від 02.09.13р. № Д-332/1/03 у зв'язку з розформуванням військової частини А 2136, її правонаступником визначена військова частина А 0501 (далі відповідач) з містом дислокації смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області.

Військова частина А 0501 факт правонаступництва визнає, що підтверджується листом № 13/491 від 27.02.14р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок правонаступництва, військова частина А 0501 є правонаступником військової частини А 2136, до якої перейшли усі її-* права та обов'язки.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач є оператором на ринку телекомунікаційних послуг та надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Законів України "Про телекомунікації", "Про захист прав споживачів", інших актів законодавства, у тому числі Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджуються постановою Кабінету Міністрів України і нормативних документів в сфері телекомунікацій.

Статтею 63 Закону України від 18.11.03р. № 1280-IV "Про телекомунікації" (далі Закон) врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання таких послуг та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Частиною 1 статті 33 Закону встановлений обов'язок споживача своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач на виконання умов договору належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується наявними у справі доказами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.15 договору оплата рахунку за отримані послуги здійснюється військовою частиною А 0501 в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, за отримані послуги в період грудня 2012р. по листопад 2013р. розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 2 012,27грн.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 2 012,27грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо звільнення його від обов'язку сплачувати заборгованість через відсутність бюджетного фінансування, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.12р. № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД" Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05р.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені на суму 31,31грн., що розрахований за неналежне виконання відповідачем умов договору. Даний розрахунок відповідає вимогам договору та Закону України від 22.11.96р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується з Державного бюджету України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, та у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 90%. За таких обставин вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 3,13грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 22,19грн. та збитки від інфляції в сумі 9,66грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що за приписами п.2.4 постанови № 14 від 17.12.13р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 0501, код ЄДРПОУ 24976272 (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, п/р 35216001000339 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 25614660 (61002, м. Харків, вул.Іванова, 7/9, р/р 26003592 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Харкова, МФО 350589) - 2 012,27грн. основного боргу, 9,66грн. збитків від інфляції, 22,19грн. 3% річних, 3,13грн. пені, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 28,18грн. відмовити.

Повне рішення складено 24.03.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк