Рішення № 37800837, 14.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22399/13 14.03.14

За позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони УкраїнидоПублічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоойл»простягнення 2 498 942,88 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.

представники:

від прокуратури - Пантюхов О.В., (посвідчення №011863 від 28.10.2012);

від позивача - Кривошей Д.А. (довіреність №220/501/д від 29.10.2013);

від відповідача - Павловський О.М. (довіреність №228 від 20.03.2013);

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, до Публічного акціонерного товариства «КонверсБанк» про стягнення 2 498 942,88 грн. заборгованості за банківською гарантією.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «КонверсБанк» умов Гарантійного листа №183/980-ЮО/Г від 16.05.2012, отриманого Міністерством оборони України у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоойл» умов Договору №286/1/12/1 на постачання продуктів нафтопереробки рідких від 16.05.2012.

Ухвалою суду від 21.11.2013 суддею Шкурдовою Л.М. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/22399/13, розгляд справи призначено на 17.12.2013.

Ухвалою суду від 17.12.2013 Публічне акціонерне товариство «КонверсБанк» замінено правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» та оголошено перерву в судовому засіданні до 24.12.2013.

У зв'язку з неявкою третьої особи, невиконанням нею вимог ухвали суду, що унеможливлює розгляд справи у судовому засіданні 24.12.2013, розгляд справи відкладено на 17.01.2014.

У зв'язку з заявленим представником відповідача клопотанням про фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, суд оголосив перерву до 21.01.2014.

За наслідками судового засідання 21.01.2014 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.01.2014.

За клопотанням представника третьої особи в судовому засіданні 31.01.2014 оголошено перерву до 06.02.2014.

Ухвалою суду від 06.02.2014, за розпорядженням голови суду від 06.02.2014, суддею Поляковою К.В. справу №910/22399/13 прийнято до свого провадження в зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. у відпустці та призначено до розгляду на 14.03.2014.

Ухвалою суду від 17.02.2014, за розпорядженням голови суду від 17.02.2014, суддею Шкурдовою Л.М. справу №910/22399/13 прийнято до свого провадження в зв'язку з виходом з відпустки.

Представником позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України заявлене клопотання про подовження строку розгляду справи на 15 днів, яке судом було задоволено.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор в судових засіданнях підтримав позов.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов, та, зокрема, зазначив, що договір, у забезпечення якого Відповідачем була надана банківська гарантія, Позивачем виконувався неналежним чином, що потягло за собою порушення умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоойл» за відсутності його вини, внаслідок чого таке порушення не можна розцінювати в якості гарантійного випадку. Крім того, Відповідач зазначив, що вимога про здійснення гарантійної виплати на користь Міністерства оборони України заявлена особою, яка на момент висунення такої вимоги не мала законних підстав для здійснення представництва від імені зазначеного органу.

Аналогічну позицію у письмових поясненнях до позову висловив представник третьої особи.

В судове засідання представники третьої особи не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду по справі надсилалися на поштову адресу третьої особи, наявну в матеріалах справи та згідно з відомостями з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки її представників у судові засідання покладаються на третю особу.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено, а відтак, суд не вважає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2012 за результатами процедури закупівлі між Міністерством оборони України (далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоойл» (в подальшому - Постачальник) укладено Договір № 286/1/12/1 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити Позивачу бензин марки А-76 (А-80) у кількості 4 217,84 тонн на загальну суму 83 298 096,00 грн. (в т.ч. ПДВ) у термін до 20.12.2012.

Якість продукції повинна відповідати вимогам діючих стандартів та технічних умов і підтверджуватися документально в установленому порядку (п. 2.1 Договору).

Пунктами 4.2, 4.3 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний надати Замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, акт прийому, видаткову накладну, повідомлення за формою № 280, копію паспорту якості на відвантажену продукцію, акт прийому-передачі. Без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації, оплата постаченої продукції не здійснюється.

Також, п. 5.6 Договору зазначено, що Договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу.

Додатковими угодами №1 від 28.05.2012, №2 від 08.06.2012, №3 від 15.08.2012 до Договору внесено зміни в частині специфікації, згідно з якою мала бути поставлена продукція, та реквізити платника за Договором. Всі інші положення Договору залишилися без змін.

На виконання вимог п. 4 розділу IV документації конкурсних торгів, ст. 26 Закону України «Про здійснення державних закупівель», та п. 11.1 Договору, 16.05.2012 Позивачем отримано від Публічного акціонерного товариства «КонверсБанк» (далі - Відповідач) Гарантійний лист №183/980-ЮО/Г (вих. № 14.2/0916) на забезпечення виконання Постачальником зобов'язань за Договором терміном дії до 01.02.2013 включно на суму 2 498 942,88 грн.

Гарантійним листом Відповідач безумовно та безвідклично гарантував Позивачу виплатити 2 498 942,88 грн. у випадку, якщо Постачальник не виконає своїх зобов'язань щодо постачання товару у відповідності до умов Договору.

Всупереч умовам укладеного Договору, Постачальник не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного постачання продукції, не надав документацію, передбачену п. п. 4.2.1 - 4.2.6 Договору та додатків до нього, та поставив лише 2 506,70 тонн продукції, тобто 59,42% від кількості, передбаченої умовами Договору.

Підтвердженням невиконання Постачальником умов Договору щодо термінів поставки та кількості поставленої продукції є акт звірки рахунків від 10.01.2013, відповідно до якого станом на 10.01.2013 Постачальником поставлено Позивачу продукції на загальну суму 35 795 647,44 грн., в той час, як загальна вартість продукції, відповідно до специфікації за Договором, складає 60 230 755,20 грн.

Доказів передачі Постачальником Позивачу документації, передбаченої п.п. 4.2.1.-4.2.6 Договору, Постачальником не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що передбачено ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2. ст. 560 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 11.1.2, 11.1.3 Договору, підставою для повернення забезпечення виконання Договору є виконання Постачальником всіх умов Договору, та у визначені строки (терміни). Якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов Договору, або постачено продукції менше 99% від загального обсягу, забезпечення виконання Договору не повертається.

Виходячи зі змісту Договору, належне виконання Постачальником договірних зобов'язань можливе лише при виконанні усіх трьох вищезазначених умов Договору у сукупності (дотримання термінів поставки, умов щодо кількості поставленої продукції та надання відповідної документації для прийняття продукції і здійснення розрахунків). Невиконання Постачальником хоча б однієї з наведених умов договору є підставою для твердження про неповне та несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, належне виконання яких забезпечується банківською гарантією.

Умовами Гарантії передбачено, що Відповідач, у випадку невиконання Принципалом (Постачальником) своїх зобов'язань за Договором, у строк до 01.02.2013 зобов'язується протягом трьох банківських днів після отримання від Позивача письмової вимоги та її розгляду сплатити Бенефіціару (Позивачу) суму у розмірі 3% від вартості товару за Договором, а саме 2 498 942,88 грн.

Порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах регулюється однойменним Положенням, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення).

Гарантійний випадок - це факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії (п. 2 розділу І Положення).

Таким чином, факт постачання Постачальником продукції у меншому обсязі, ніж передбачено умовами Договору, та ненадання Позивачу передбаченої Договором документації для проведення розрахунків між сторонами необхідно розцінювати, як гарантійний випадок, у зв'язку із настанням якого Відповідач має здійснити виплату суми, передбаченої умовами Гарантії.

08.01.2013 Позивачем на адресу Відповідача направлено лист №286/8/46 з вимогою здійснити виплату гарантованої суми в зв'язку із настанням гарантійного випадку.

Зокрема, Відповідача поінформовано про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоойл» несвоєчасно і не у повному обсязі поставлено продукцію, передбачену умовами Договору, та не надано документацію, необхідну для здійснення розрахунків.

Відповідач, у свою чергу, листом №11/63 від 16.01.2013 повідомив Позивача про перелік документів, що мають бути надані ним для розгляду вимоги, але відповіді про результати розгляду вимоги Позивача по суті не надав.

В той же час, інформація, про необхідність надання якої зазначив Відповідач, була наявна у направленій Позивачем вимозі та долучених до неї додатках.

Доказів перерахування Відповідачем Позивачу гарантованої суми за Гарантією сторонами до суду не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Виходячи з зазначеного вище Положення, вимога - це лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією. Вимога складається бенефіціаром і подається за довільною письмовою формою (у якій має зазначатися причина порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого гарантією) або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту/банку-контргаранту.

Одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банка-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії (п. 2 глави 4 розділу II Положення).

Положеннями Гарантії закріплено, що у вимозі Бенефіціар повинен вказати суму, яку він вимагає сплатити у зв'язку із настанням гарантійного випадку відповідно до гарантії, зазначити, у чому полягає порушення Принципалом умов Договору, та вказати номери рахунків, на які необхідно перерахувати суму заборгованості за Договором.

Визначені Гарантією умови пред'явлення вимоги до Відповідача Позивачем виконані у повному обсязі.

Виходячи зі змісту п. 9 Гарантії, Гарантія є безвідкличною і безумовною.

Аналогічне положення закріплено п. 3 ст. 561 Цивільного кодексу України.

Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах визначено, що безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Позивачем належним чином доведено факт порушення Постачальником умов Договору, яке спричинило настання гарантійного випадку, та вчинено всі дії, необхідні для здійснення Відповідачем виплати гарантованої суми.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача та Третьої особи, викладені у відзиві на позов, з приводу відсутності вини Постачальника у неналежному виконанні умов Договору з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Виходячи зі змісту абзацу 2 Гарантії, Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу 2 498 942,88 грн. у випадку, якщо Постачальник не виконає своїх зобов'язань щодо постачання товару згідно з умовами Договору.

Частиною 1 ст. 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до п. 9 Гарантії, гарантія є безвідкличною і безумовною.

Таким чином, умовами Гарантії прямо передбачений обов'язок Відповідача здійснити виплату гарантованої суми у разі порушення Постачальником зобов'язань щодо постачання товару, безвідносно до наявності вини в діях Постачальника чи будь-яких інших умов.

Крім того, виходячи з аналізу норми ст. 560 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку, правочин із видачі гарантії за своєю правовою природою є одностороннім правочином.

Частиною 2 п. 3 ст. 202 передбачено, що односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відтак, видача Відповідачем Гарантії Позивачу не може створювати для останнього додаткових обов'язків, пов'язаних із виконанням ним умов основного Договору, від дотримання яких залежить виконання Відповідачем гарантійних зобов'язань.

Заперечення Відповідача з приводу відсутності у особи, яка звернулася до Відповідача із вимогою про виплату заборгованості за банківською гарантією, права представляти інтереси Міністерства оборони України у спірних правовідносинах, судом до уваги не приймаються з наступних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про виплату Відповидачем коштів, передбачених Гарантією, підписана директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Нагорничевським О.А.

Долучена до зазначеної вимоги довіреність №220/379/д від 29.02.2012, видана від імені Міністерства оборони України на ім'я Нагорничевського О.А. без права передоручення, з терміном дії до 31.12.2012.

В той же час вимога про виплату гарантованої суми направлена на адресу Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк» 08.01.2013 та отримана ним 15.01.2013.

Тобто, на думку Відповідача, вимога підписана особою, яка не мала права здійснювати представництво від імені Міністерства оборони України.

За змістом п. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Наказом Міністра оборони України № 432 від 21.07.2011 затверджено Положення про Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, відповідно до п. 7 якого департамент очолює директор, якого за поданням заступника Міністра оборони України - керівника апарату призначає на посаду і звільняє з посади Міністр оборони України, за погодженням з заступником Міністра оборони України.

Директор Департаменту відповідає за підготовку та організацію виконання укладених правочинів у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі кошторисом Міністерства оборони України, ведення претензійно-позовної роботи (п. 8 вищевказаного Положення).

Наказом Міністра оборони України №828 від 05.10.2012 Нагорнічевський О.А. призначений директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України. З займаної посади звільнений наказом Міністра оборони України №228 від 05.07.2013.

Таким чином, на час звернення до Відповідача з вимогою про виплату коштів, передбачених Гарантією, директор Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Нагорнічевський О.А. був наділений правом ведення претензійно-позовної роботи від імені Позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, поданий в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк», про стягнення 2 498 942,88 грн. заборгованості за банківською гарантією, підлягає задоволенню.

Оскільки позов подано прокурором, якій звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33; код 34353904) на користь Державної організації (установа, заклад) Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; код 00034022) 2 498 942 (два мільйона чотириста дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок двi) гривні 88 копійок заборгованості за банківською гарантією.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33; код 34353904) в доход Державного бюджету України 49978 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 86 копійок судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2014

Суддя Л.М. Шкурдова