Постанова № 37800778, 19.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа№ 911/4749/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія Енергозбереження"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2014р. (повний текст підписано - 28.01.2014р.)

у справі №911/4749/13 (суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрегозбереження"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія Енергозбереження"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 1 627 106,12 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енрегозбереження" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія Енергозбереження" про стягнення 1 627 106,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було завдано позивачу збитків на суму 1 627 106,12 грн. у зв'язку з незаконним споживанням природного газу отриманого позивачем від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договорами купівлі-продажу № 13/2015-ТЕ-19 від 29.12.2012 р. та № 13/2016-БО-19 від 29.12.2012 р., які у відповідності до положень ст. 1212 ЦК України підлягають стягненню.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2014 р. у справі № 911/4749/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю факту споживання відповідачем природного газу за відсутності відповідних правових підстав, що у свою чергу свідчить про можливість застосування до спірних відносин правового механізму стягнення збитків передбаченого положеннями ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2014 року у справі № 911/4749/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 911/4749/13 від 20.02.2014 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 911/4749/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/4749/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 19.03.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 911/4749/13 від 19.03.2014 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 911/4749/13 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2014 р. у справі № 911/4749/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2014 р. у справі № 911/4749/13.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції 29.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ" (далі - покупець) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) укладено договір № 13/2015-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу від та договір № 13/2016-БО-19 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на його умовах.

За наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що у ТОВ "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ" існує перед НАК "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий природній газ за вказаними вище договорами у сумі 1 627 106,12 грн.

Крім того, зазначене вище додатково підтверджується листом НАК "Нафтогаз України" (а.с. 5).

Відповідно до положень договору газ, що продається, використовується покупцем (позивач у даній справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач не використовував придбані у НАК "Нафтогаз України" об'єми природного газу у своїх господарських цілях, оскільки не здійснював виробництво теплової енергії споживачам у містах АР Крім, як то передбачалося в пунктах 1.2. договорів купівлі-продажу природного газу. Факт невикористання позивачем придбаного у продавця придбаного газу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів, зокрема:

- довідкою генерального директора ТОВ "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ" № 22/01 від 22.01.2014 р., у якій він вказав, що товариство не здійснювало виробництво теплової енергії а АР Крім за відповідними адресами на теплогенеруючих установках;

- заявою попередніх власників ТОВ "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ", яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 9,10 від 20.01.2014 р., у якій вони вказали про те, що товариство не здійснювало ні виробництво, ні постачання теплової енергії в АР Крім будь-яким юридичним та фізичним особам;

- довідкою голови Бахчисарайської районної державної адміністрації в АР Крім № 02-20/35 від 17.01.2014 р., у якій він стверджує, що відповідач був єдиним виробником та постачальником теплової енергії споживачам у м. Бахчисарай, самостійно здійснював виробництво теплової енергії на теплових установках для обслуговування споживачів у м. Бахчисарай.

Враховуючи те, що відповідач фактично безпідставно використав куплений позивачем у НАК "Нафтогаз України" природний газ за договорами купівлі-продажу природного газу у сумі 1 627 106,12 грн., останній звернувся до суду з позовом про захист власних прав шляхом стягнення збитків на підставі ст.. 1212, 1213 ЦК України.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи підставою звернення ТОВ «Енергозбереження» з позовом до господарського суду було безпідставне використання відповідачем енергоресурсів (природного газу) позивача у власній господарській діяльності за відсутності відповідної правової підстави з подальшим отриманням прибутку, що у відповідності до приписів статті 1212 ЦК України підлягає поверненню.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наведена стаття широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без додаткової правової підстави. Такими можуть бути дії набувача майна, потерпілого, інших осіб. Підставою таких зобов'язань можуть бути події, але це не означає, що в усіх випадках безпідставного отримання чи збереження майна внаслідок зазначених дій (подій) виникають зобов'язання, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отримання чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Енергозбереження» придбав у НАК «Нафтогаз України» природний газ для виробництва тепла споживачам м. Бахчисарай, що підтверджується договорами № 13/2015-ТЕ-19 та № 13/2016-БО-19 від 29.12.2012 року.

Наведений газ був придбаний з метою вироблення теплової енергії з подальшим постачанням наступним споживачам: КР ПТНЗ «Бахчисарайський професійний будівельний ліцей», Бахчисарайська РДА, Будівельний технікум, Бахчисарайський РВ ГУ МВС України в АРК.

Проте у відповідності до наявних в матеріалах справи доказах позивачем не було використано у власній господарській діяльності, отриманий від НАК «Нафтогаз України», природний газ у обсягах, обумовлених договорами купівлі-продажу.

Натомість, судом першої інстанції достовірно було встановлено, що спірний обсяг природного газу було перероблено відповідачем у теплову енергію та поставлено зазначеним вище споживачам у м. Бахчисарай безпосередньо, при цьому слід зауважити, що природній газ позивача був використаний за відсутності правової підстави, що підтверджується наступними доказами наявними у матеріалах справи: довідкою голови Бахчисарайської районної державної адміністрації в АР Крім № 02-20/35 від 17.01.2014 р.;рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 25.12.2012 р. № 982, у якій вказано про виробника та постачальника теплової енергії - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ"; рішенням Армянської міської ради від 25.12.2012 р. № 982 про затвердження тарифів на постачання теплової енергії; укладеними між відповідачем та споживачами договорами на послуги теплопостачання; документами, які надав відповідач до Євпаторійської міської ради від 30.11.2012 р., де розраховані витрати на виробництво теплової енергії; довідками власника теплогенеруючого обладнання ТОВ «Тонус Мед» від 16.01.2014 р. № 01-14, № 01-14/1, 01-14/12, які свідчать про використання відповідачем теплогенеруючого обладнання для виробництва теплової енергії для подальшого постачання споживачам в АР Крим; довідкою НАК "Нафтогаз України" від 17.01.2014 р. № 26-181/1.5-14, згідно якою відповідачу не відчужувався природний газ зазначеним суб'єктом господарської діяльності.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте апелянтом наведені вище обставини справи належними та допустимими доказами спростовано не було.

Наявність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії №001-13 від 01.10.2012р. не спростовує можливості використання відповідачем природного газу позивача в своїх господарських цілях.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що відсутність договірних відносин між сторонами про закупівлю продаж природного газу та наявність фактичних обставин, які вказують на використання відповідачем енергоносіїв (природного газу) позивача за відсутності відповідних підстав свідчить про можливість застосування до спірних правових відносин положень статей 1212, 1213 ЦК та задоволення позовних вимог шляхом стягнення збитків у заявленому позивачем розмірі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачальна компанія Енергозбереження» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2014 року по справі № 911/4749/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/4749/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.Г. Смірнова