Постанова № 37800775, 25.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р.Справа № 923/1781/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.Н.

при секретарі судового засідання: Оксенюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ПАТ КБ „Приватбанк"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.02.2014 року

у справі № 923/1781/13

за позовом ПАТ КБ „Приватбанк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

- про стягнення грошових коштів у сумі 22569 грн.17 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.02.2014 року (суддя Соловйов К.В.) провадження у справі за позовом ПАТ КБ „Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 22569 грн.17 коп. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору та з відповідача на користь позивача стягнуто 1720 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову в порядку ст. 49 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що станом на 28.11.2013 р. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування від 31.03.2011 р. по поточному рахунку останній має заборгованість за кредитом перед банком у сумі 22266 грн. 53 коп., 237 грн. 51 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 65 грн. 13 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього заборгованість в загальній сумі 22569 грн. 17 коп., яку позивач і просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Під час розгляду справи місцевим судом відповідач у повному обсязі сплатив заявлену до стягнення заборгованість в сумі 22569 грн. 17 коп. позивачеві за меморіальним ордером від 29.01.2014 р., що не заперечується останнім, внаслідок чого провадження у справі було припиненню місцевим судом на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки, відповідач погасив заборгованість в сумі 22569 грн. 17 коп. після порушення судом провадження у даній справі та цей спір виник з його вини, то згідно ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягнуто 1720 грн. понесених останнім судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Також, в мотивувальній частині оскарженої ухвали місцевий суд зазначив, що не приймає заяву позивача від 13.02.2014 р. про збільшення розміру заявлених позовних вимог на 2947 грн. 21 коп. станом на сьогоднішній день до свого розгляду, оскільки останнім не надано доказів надіслання копії цієї заяви відповідачеві, у зв'язку з чим розгляд названої заяви матиме своїм наслідком порушення процесуальних прав відповідача.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу місцевого суду від 13.02.2014 р. скасувати посилаючись на те, що судом безпідставне було відмовлено у стягненні з відповідача на його користь ще 2947 грн. 21 коп. та розгляд справи не був перенесений на іншу дату з продовженням строку вирішення спору на 15 днів за відповідною заявою скаржника. Крім того, відповідач був обізнаний із заявою про збільшення позовних вимог на вказану суму, проте згідно складеного акту (копія додається до апеляційної скарги) відмовився прийняти від представника банку цю заяву під розпис, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що винесення рішення в цій частині буде мати наслідком порушення процесуальних прав відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржену ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті судової ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, але оскаржена ухвала підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 20.12.2013 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів посилаючись на те, що станом на 28.11.2013 р. у зв'язку з порушенням останнім зобов'язань за договором банківського обслуговування від 31.03.2011 р. по поточному рахунку відповідач має заборгованість за кредитом перед банком у сумі 22266 грн. 53 коп., 237 грн. 51 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 65 грн. 13 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього заборгованість в загальній сумі 22569 грн. 17 коп., яку позивач і просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Під час розгляду справи місцевим судом з 23.12.2013 п. по 13.02.2014 р. відповідач у повному обсязі сплатив заявлену до стягнення заборгованість в сумі 22569 грн. 17 коп. позивачеві за меморіальним ордером від 29.01.2014 р., що не заперечувалось останнім, внаслідок чого колегія суддів вважає, що місцевий суд підставне припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки, відповідач погасив заборгованість в сумі 22569 грн. 17 коп. після порушення судом провадження у даній справі та цей спір виник з його вини, то згідно ст. 49 ГПК України суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1720 грн. понесених останнім судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Як слідує з матеріалів справи заява позивача про збільшення позовних вимог на 2947 грн. 21 коп. була подана представником останнього безпосередньо в судовому засіданні 13.02.2014 р. При цьому, позивачем не було подано до суду доказів надсилання відповідачеві копії цієї заяви і доданих до неї документів, внаслідок чого в мотивувальній частині оскарженої ухвали місцевий суд обґрунтовано зазначив, що не приймає заяву позивача від 13.02.2014 р. про збільшення розміру заявлених позовних вимог на 2947 грн. 21 коп. до свого розгляду, оскільки останнім не надано доказів надіслання копії цієї заяви відповідачеві, у зв'язку з чим розгляд названої заяви матиме своїм наслідком порушення процесуальних прав відповідача.

Такі дії суду першої інстанції є цілком законними, так як згідно п. 6 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Але, в резолютивній частині ухвали від 13.02.2014 р. місцевий суд не відобразив вирішене ним це питання по-суті та не зазначив, що необхідно зробити із заявою скаржника, внаслідок чого оскаржена ухвала підлягає зміні шляхом її доповнення п. 3, згідно якого заява позивача від 13.02.2014 р. про збільшення розміру заявлених позовних вимог на 2947 грн. 21 коп. - залишається без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України, що не позбавляє позивача права звернутися з відповідним позовом до відповідача, але в порядку окремого судового провадження.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно не відклав розгляд справи на іншу дату та не продовжив строк вирішення спору на 15 днів за заявою скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки з відповідною заявою позивач до суду не звертався та така заява відсутня в матеріалах справи, а тому місцевий суд підставне вирішив спір по-суті в межах майже максимальних строків, встановлених ст. 69 ГПК України (з 23.12.2013 п. по 13.02.2014 р.).

Не можуть бути прийнятими до уваги і доводи скаржника про те, що відповідач був обізнаний із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог на вказану суму та відмовився прийняти від представника банку цю заяву під розпис, що підтверджується відповідним актом, що додається до апеляційної скарги, оскільки по-перше такий акт не наданий скаржником до його скарги і взагалі не зазначений у переліку додатків до неї, а тим паче не був наданий суду першої інстанції. По-друге здійснення відповідних процесуальних дій учасниками судового процесу повинно бути доведено належними та допустимими доказами у справі, у даному випадку, квитанцією органів поштового зв'язку та описом вкладення цього поштового відправлення, яких в матеріалах справитакож не міститься.

При викладених обставинах колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування оскарженої судової ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ „Приватбанк" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.02.2014 року у справі № 923/1781/13 змінити шляхом внесення до її резолютивної частини пункту третього наступного змісту:

3. Заяву ПАТ КБ „Приватбанк" від 13.02.2014 року про збільшення розміру заявлених позовних вимог на 2947 грн. 21 коп. - залишити без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

В решті частині ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.02.2014 року у справі № 923/1781/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.03.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.