Рішення № 37800774, 17.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 р. Справа № 914/1216/13

За позовом Першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача-1 Приватного підприємства "Паритет КС", м.Львів

до відповідача-2 Державне підприємство "Львівське", с.Висіч Яворівського району Львівської області,

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, м.Львів

за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, м. Київ,

за участю третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", м.Львів.

Суддя М.М. Синчук при секретарі Гринчишин О.За участю представників:

прокурора:Покора К.В. - представництво на підставі посвідчення,позивача:Куцак В.П. - довіреність №220/705/д від 27.11.2013р.,відповідача 2:Не з'явився.третьої особи 1:Куцак В.П. - довіреність №220/705/д від 27.11.2013р.третьої особи 2:Жуган І.О. - довіреність №456 від 17.12.13р.третьої особи 3:Кравчук О.А.- довіреність б/н від 22.05.13р.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

У березні 2013 року перший заступник прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Паритет КС", державного підприємства "Львівське" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 березня 2005 року, укладеного військовим радгоспом "Львівський", правонаступником якого є державне підприємство "Львівське", і приватним підприємством "Паритет КС" щодо відчуження майна, розташованого за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул. Чорновола, 2.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) від 29.03.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.06.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року (судді: Краєвська М. В., Галушко Н. А., Орищин Г. В.) рішення господарського суду Львівської області в частині відмови в задоволенні позову, заявленого до приватного підприємства "Паритет КС", скасовано, провадження у справі в цій частині припинено. Резолютивну частину рішення доповнено пунктом такого змісту: "Стягнути з Міністерства оборони України в доход Державного бюджету 1147 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції". В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з Міністерства оборони України в доход Державного бюджету України 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013р. касаційну скаргу прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави у суді прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 12 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2013 року у справі № 914/1216/13 в частині відмови в задоволенні позову, заявленого до державного підприємства "Львівське", скасовано, оскільки, в рішенні судів зазначено про те, що права та охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України не порушені в момент пред'явлення даного позову, а тому правові підстави для його задоволення відсутні, оскільки захисту в суді підлягають права та охоронювані законом інтереси особи, які були порушені в момент вчинення правочину, що оскаржується цією особою в судовому порядку, а не в момент пред'явлення відповідної позовної заяви. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В частині припинення провадження у справі щодо позову, заявленого до приватного підприємства "Паритет КС", постанову апеляційного суду залишено без змін.

Згідно автоматизованого перерозподілу справу передано судді Синчуку М.М. для розгляду.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Синчук М.М.) від 13.01.2014р. справу № 914/1216/13 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.01.2014р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 10.02.2014р., 24.0.2.2014р., 03.03.2014р., 11.03.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. не погоджений ні Фондом державного майна України, ні його регіональними відділеннями чи представництвами, а також не погоджений органом управління майном - Міністерством оборони України. Відтак, він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Прокурор в судовому засіданні 17.03.2014 р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додатково поданих письмових поясненнях.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2014 р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві та в попередньо поданих поясненнях.

Представник відповідача-2 в судове засідання 17.03.2014 р. не з'явився, причин неявки не повідомив. Як вбачається із поданих до суду заперечень на позовну заяву вх. №19209/13 від 12.06.2013р., просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, відповідач-2 зазначив, що прокурором пропущено строк звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, що згідно до ст.267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову. Відтак, представник відповідача-2 просив суд застосувати позовну давність в порядку ст.267 ЦК України і відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 17.03.2014 р. з'явився, надав пояснення по справі, заявлені позивачем позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 17.03.2014 р. з'явився, надав пояснення по справі.

Представник третьої особи-3 в судовому засіданні 17.03 2014 р. заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві вх. №22082/13 від 12.06.2013р., у задоволенні позову просив відмовити повністю. Зокрема зазначив, що прокурором пропущено строк звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, що згідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову. Відтак, представник третьої особи-2 просив суд застосувати позовну давність в порядку ст. 267 ЦК України і відмовити у задоволенні позову.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, враховуючи вказівки, що мітсяться у постанові касаційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу від 06.04.1992р. №39 свиновідгодівельний комплекс Львівського вищого військово-політичного училища передано на баланс Військового радгоспу "Львівський".(Том 1 а/с 26-27)

Рішенням №18 від 10.03.2005р. виконавчий комітет Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області вирішив надати дозвіл на виготовлення права власності на будівлі, які розташовані на підсобному господарстві Військового радгоспу "Львівський" в селі Скнилів Пустомитівського району Львівської області по вул.Чорновола, 2, а саме: на корівник А-1 загальною площею 790,0 кв.м.; вагову Г-1 загальною площею 63,2 кв.м.; свинарник Б-1 загальною площею 2010,4 кв.м.; насосну З-1 загальною площею 17,4 кв.м; санпропускник "Ж-1" загальною площею 50,4 кв.м.; караульне приміщення В-1 загальною площею 184,1 кв.м.; трансформаторну підстанцію Д-1 загальною площею 78,7 кв.м., всього загальною площею 3194,2 кв.м. (Том 1 а/с 30)

На підставі вищезазначеного рішення, Виконавчим комітетом Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області було оформлено Військовому радгоспу "Львівський" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно сер. ЯЯЯ №020692. (Том 1 а/с 31)

29.03.2005 року між Військовим радгоспом "Львівський" (продавець), правонаступником якого є Державне підприємство "Львівське" (наказ Мінагрополітики № 441 від 22.06.07) та Приватним підприємством "Паритет КС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу будівель, що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №317, згідно з п.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити належні продавцеві будівлі, які знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул.Чорновола, 2, а саме: корівник, позначений в технічному паспорті А-1 (цегляний), загальною площею 790,0 кв.м.; свинарник, позначений в технічному паспорті літерою Б-1 (цегляний), загальною площею 2010,4 кв.м.; караульне приміщення, позначене в технічному паспорті літерою В-1 (цегляну), загальною площею 184,1 кв.м.; вагову, позначену в технічному паспорті літерою Г-1 (цегляну), загальною площею 63,2 кв.м.; трансформаторну підстанцію, позначену в технічному паспорті літерою Д-1 (цегляну), загальною площею 78,7 кв.м.; санпропускник, позначений в технічному паспорті літерою "Ж-1" (цегляний), загальною площею 50,4 кв.м.; насосну, позначену в технічному паспорті літерою З-1 (цегляну), загальною площею 17,4 кв.м. (Том 1 а/с 21-22)

Право власності ПП "Паритет КС" на зазначені будівлі було зареєстроване Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 12.04.2005 року за реєстраційним №10213377, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.04.2005р., виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, номер витягу 6978185.

З матеріалів справи, суд з'ясував, що вищевказані об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці, що розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 10,1771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4623686200:03:000:0102.

Прокурор у позовній заяві заявив, що Військовий радгосп "Львівський" за організаційно-правовою формою господарювання є державним підприємством, заснований на майні Міністерства оборони України, яке є загальнодержавною власністю. Відтак, відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів від 15.12.1991 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" функції здійснення управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладені на міністерства, в тому числі, на Міністерство оборони України. Однак, майно всупереч ст. 75 ГК України було реалізоване згідно спірного договору купівлі-продажу без погодження Міністерства оборони України як органу, до сфери управління якого воно належить. Крім того, прокурор стверджує, що відповідно до п.п.1, 4, 6 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 року №1477, відчуження майна Військового радгоспу "Львівський" слід було здійснювати після отримання погодження державного органу приватизації та Фонду державного майна України чи його регіональних відділень та представництв. Також прокурор зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" саме органу приватизації надано право, зокрема, здійснення повноважень власника державного майна.

Відтак, прокурор вважає, що укладений 29.03.2005р. між Військовим радгоспом "Львівський" та ПП "Паритет КС" договір купівлі-продажу будівлі не відповідає вимогам вищевказаних законодавчих актів, у зв'язку з чим просить визнати його недійсним.

Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.99 № 1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

В силу вимог статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України, воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з законами України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (частина друга статті 6), "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (частина перша статті 1, частина третя статті 7) розрізняються такі види військового майна: вилучене з цивільного обороту - озброєння, боєприпаси, бойова та спеціальна техніка; вільне у цивільному обороті - майно, що придатне для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ; надлишкове майно; цілісні майнові комплекси; інше нерухоме майно.

В силу вимог ст. 4 вказаного Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання. Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовий радгосп "Львівський" за організаційно правовою формою господарювання був державним підприємством, що підтверджується довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №5945 від 23.11.1999р. (Т.1, а.с.28/29).

Разом з тим, судом встановлено, і це підтверджує Прокурор Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у своїх поясненнях, Військовий радгосп "Львівський" заснований на майні Міністерства оборони України та на момент укладення оспорюваного договору і до 26.07.2006р. входив до сфери управління саме Міністерства оборони України. Окрім того, як зазначив позивач, спірне нерухоме майно перебувало і досі перебуває на балансі та бухгалтерському обліку Міністерства оборони України. (Том 1 а/с 134-135)

Докази того, що майно, яке було відчужене згідно спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. набуло на момент продажу статусу цивільного майна в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, суд встановив, що майно, яке було закріплене за Військовим радгоспом "Львівський" та було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, відносилось саме до військового майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірного Договору цілісний майновий комплекс Військового радгоспу "Львівський" входив до сфери управління Міністерства оборони України (Том 1 а/с 28), в зв'язку з чим відносини щодо його відчуження підпадають під дію Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919 про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яким встановлено порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил. Таким чином, права та охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України, як позивача були порушені в момент пред'явлення даного позову до суду.

Відповідно до Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.07.99 № 1477 відчуження майна державного підприємства мало б проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями, Фондом майна Автономної Республіки Крим, проте доказів такого погодження в матеріалах справи не міститься.

Як вбачається з акту ревізії контрольно-ревізійного відділу у Яворівському районі від 30.08.2006 р. "Про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства Міністерства оборони України військового радгоспу "Львівський", Військовому прокурору Західного регіону, так і Міністерству оборони України було відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. (Том 1, а/с 143)

Крім того, 28.04.2007 року Військовим прокурором Західного регіону України було затверджено обвинувальний висновок (Том 1, а/с 146-152) в рамках порушеної кримінальної справи стосовно директора військового радгоспу "Львівський" ОСОБА_9, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України. Крім того, в рамках зазначеної кримінальної справи військовим прокурором Західного регіону України для розгляду в рамках кримінального судочинства справи стосовно ОСОБА_9 складено та подано 17.04.2007р. цивільний позов до підсудного в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди. З тексту зазначеного вище обвинувального висновку, затвердженого Військовим прокурором Західного регіону України 28.04.2007р., вбачається, що 21.08.2004р. за заявою ВАТ "Львівобленерго" господарський суд Львівської області порушив провадження у справі про банкрутство Військового радгоспу "Львівський", а 21.09.2004р. ввів процедуру розпорядження майном боржника. У жовтні 2004 року на підставі листа директора радгоспу "Львівський" в Міністерство оборони України звернувся заступник голови Львівської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання згоди Військовому радгоспу "Львівський" на продаж тваринницького комплексу через регіональну біржу. 29.12.2004р. за вих. №220/2868 першим заступником Міністра оборони України генерал-полковником Рудковським Д.О. надано дозвіл Військовому радгоспу "Львівський" на відчуження тваринницького комплексу у складі будівель свинарника, трансформаторної підстанції, водонапірної башти, насосної. Однак, ОСОБА_9 вирішив реалізувати без дозволу органу управління майном ще низку об'єктів, а саме: корівник, вагову, вартове приміщення, санпропускник, для чого отримав свідоцтво про право власності сер. ЯЯЯ №020692 від 18.03.2005р., видане виконавчим комітетом Скнилівської сільської ради. Як наслідок, 21.03.2005р. на підставі біржової угоди, укладеної між Військовим радгоспом "Львівський" та ПП "Паритет КС" було реалізоване вищевказане майно радгоспу. В подальшому був нотаріально посвідчений спірний договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р.

Аналогічні відомості викладені в позовній заяві №2/320-06 від 18.04.2007р. Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до обвинуваченого по справі ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди. (Том 1, а/с 153-157)

Крім того, в матеріалах справи є позовна заява №3/2276 від 31.10.2006р. Військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Військового інституту "Львівська політехніка" до Скнилівської сільської ради, Пустомитівської районної державної адміністрації, за участі третьої особи - ПП "Паритет КС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2006р., а саме: земельної ділянки, загальною площею 10,1771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4623686200:03:000:0102, на якій знаходяться будівлі, що були відчужені згідно спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. До вказаної позовної заяви прокурором були долучені договори купівлі-продажу від 25.11.2005р., згідно яких ПП "Паритет КС" реалізувало фізичним особам ОСОБА_11 та ОСОБА_7 будівлі свиновідгодівельного комплексу, що належали ПП "Паритет КС" на підставі договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р., що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №317. (Том 1, а/с 195-198)

Отже, зі змісту вищезазначених доказів суд вбачає, що військовому прокурору та позивачу були відомі факти відчуження майна Військового радгоспу "Львівський" згідно спірного договору купівлі-продажу від 29.03.2005р. ще у 2007 році, про що свідчить обвинувальний висновок від 28.04.2007 р. у кримінальній справі по обвинуваченню директора військового радгоспу "Львівський" ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, ст. 365 ч. 3, ст. 366 ч. 2 КК України.

У позовній заяві та письмовому поясненні прокурор вказує причину пропуску ним строку позовної давності те, що згідно з п.1 наказу Генерального прокурора України від 11.06.2012р. №100ш з 01.07.2012р. у структурі та штатному розписі органів прокуратури України ліквідована військова прокуратура Західного регіону України, а згідно до п.п. 3, 12, 13 зазначеного наказу з 01.07.2012 року у структурі органів прокуратури України утворена прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Однак, у зазначеному наказі не передбачено, що прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є правонаступником військової прокуратури Західного регіону України. А тому прокурор вказує, що оскільки йому стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу тільки після 15.08.2012р. (дата початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), тому строк позовної давності пропущено з поважних причин.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що відповідно до ст.13 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону, яка була чинна на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2005р.) систему органів прокуратури становить: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належали військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Тобто, до дати початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (15.08.2012р.) спеціалізованою прокуратурою, яка здійснювала нагляд за додержанням і правильним застосуванням Законів України та інших нормативно - правових актів у воєнній сфері, зверталася до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави, а також підприємств та інших юридичних осіб у цій сфері, була Військова прокуратура Західного регіону України. Відтак, ліквідація та створення прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не є поважною причиною пропущення строку позовної давності органами прокуратури звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р., оскільки захист прав та інтересів Міністерства оборони України міг бути забезпечений як шляхом безпосереднього звернення до суду, так і зверненням до суду Військового прокурора Західного регіону України, що і здійснювалося шляхом пред'явлення відповідних позовів в інтересах Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди.

З урахуванням викладеного суд встановив, що прокурор звернувся із позовом до суду 28.03.2013 р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 року, які знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул.Чорновола, 2, а саме: корівник, позначений в технічному паспорті А-1 (цегляний), загальною площею 790,0 кв.м.; свинарник, позначений в технічному паспорті літерою Б-1 (цегляний), загальною площею 2010,4 кв.м.; караульне приміщення, позначене в технічному паспорті літерою В-1 (цегляну), загальною площею 184,1 кв.м.; вагову, позначену в технічному паспорті літерою Г-1 (цегляну), загальною площею 63,2 кв.м.; трансформаторну підстанцію, позначену в технічному паспорті літерою Д-1 (цегляну), загальною площею 78,7 кв.м.; санпропускник, позначений в технічному паспорті літерою "Ж-1" (цегляний), загальною площею 50,4 кв.м.; насосну, позначену в технічному паспорті літерою З-1 (цегляну), загальною площею 17,4 кв.м.

Про укладення договору прокурору та позивачу було відомо в 2007 році. Строк позовної давності без наведення належних доказів наявності поважних причин такого пропуску строку пропущено.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази переривання чи зупинення перебігу строку позовної давності та позивачем не подано відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. не погоджений Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями чи представництвами, а також не погоджений органом управління майном - Міністерством оборони України. Відтак, він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Предметом Договору купівлі-продажу будівлі під розбирання від 29.03.2005 р. є державне майно, яке підлягало відчуженню з врахуванням особливостей відчуження такого майна у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірного Договору цілісний майновий комплекс Військового радгоспу "Львівський" входив до сфери управління Міністерства оборони України, а згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 431-р від 26.07.2006 р. був переданий до сфери управління Мінагрополітики.

Із врахуванням вищенаведеного, суд приймає до уваги доводи прокурора, що предметом Договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р. є державне мано, яке підлягало відчуженню у встановленому законом порядку щодо особливостей відчуження державного майна.

Разом з тим, в постанові від 18 грудня 2013 року у справі що розглядається Вищий господарський суд України зазначив, що захисту в суді підлягають права та охоронювані законом інтереси особи, які були порушені в момент вчинення правочину, що оскаржується цією особою в судовому порядку, тому дійшов до висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства оборони України на момент укладення спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р.

Згідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (в редакції, що діяла на дату укладення спірного договору) рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Згідно п.3 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1919 (в редакції, що діяла на дату укладення спірного договору) повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Пунктом 6 вищевказаного Положення передбачено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття Кабінетом Міністрів України такого рішення.

Відповідно до Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.07.99 № 1477 відчуження майна державного підприємства мало б проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями, Фондом майна Автономної Республіки Крим, проте доказів такого погодження в матеріалах справи не міститься, сторонами не надані.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, вказаний кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 7 Господарського кодексу України встановлює, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.1 ст. 204 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проаналізувавши матеріали справи суд зазначає про те, договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р. укладено з порушенням вимог законодавства, що, відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним.

Водночас, під час розгляду справи в суді представником відповідача 2 було подано заперечення на позовну заяву, в тексті якого міститься заперечення проти задоволення позову з причин пропуску позовної давності (а/с 140-142) том. 1).

Третьою особою 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залученої до справи в порядку ст. 27 ГПУ України подано заяву про застосування позовної давності (а/с 191-192, том 1).

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спору, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як на підставу для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, відповідач-2 зазначає, що як Військовому прокурору Західного регіону, так і Міністерству оборони України було відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. з акту ревізії контрольно-ревізійного відділу у Яворівському районі від 30.08.2006 р. "Про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства Міністерства оборони України військового радгоспу "Львівський". Крім того, 28.04.2007 року Військовим прокурором Західного регіону України було затверджено обвинувальний висновок в рамках порушеної кримінальної справи стосовно директора військового радгоспу "Львівський" ОСОБА_9, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України. Крім того, в рамках зазначеної кримінальної справи військовим прокурором Західного регіону України для розгляду в рамках кримінального судочинства справи стосовно ОСОБА_9 складено та подано 17.04.2007р. цивільний позов до підсудного в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди.

З тексту зазначеного вище обвинувального висновку, затвердженого Військовим прокурором Західного регіону України 28.04.2007р., вбачається, що 21.08.2004р. за заявою ВАТ "Львівобленерго" господарський суд Львівської області порушив провадження у справі про банкрутство Військового радгоспу "Львівський", а 21.09.2004р. ввів процедуру розпорядження майном боржника. У жовтні 2004 року на підставі листа директора радгоспу "Львівський" в Міністерство оборони України звернувся заступник голови Львівської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання згоди Військовому радгоспу "Львівський" на продаж тваринницького комплексу через регіональну біржу. 29.12.2004р. за вих. №220/2868 першим заступником Міністра оборони України генерал-полковником Рудковським Д.О. надано дозвіл Військовому радгоспу "Львівський" на відчуження тваринницького комплексу у складі будівель свинарника, трансформаторної підстанції, водонапірної башти, насосної. Однак, ОСОБА_9 вирішив реалізувати без дозволу органу управління майном ще низку об'єктів, а саме: корівник, вагову, вартове приміщення, санпропускник, для чого отримав свідоцтво про право власності сер. ЯЯЯ №020692 від 18.03.2005р., видане виконавчим комітетом Скнилівської сільської ради. Як наслідок, 21.03.2005р. на підставі біржової угоди, укладеної між Військовим радгоспом "Львівський" та ПП "Паритет КС" було реалізоване вищевказане майно радгоспу. В подальшому був нотаріально посвідчений спірний договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. Аналогічні відомості викладені в позовній заяві №2/320-06 від 18.04.2007р. Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до обвинуваченого по справі ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди.

Третьою особою ТзОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" до заяви про застосування строку позовної давності долучено позовну заяву №3/2276 від 31.10.2006р. Військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Військового інституту "Львівська політехніка" до Скнилівської сільської ради, Пустомитівської районної державної адміністрації, за участі третьої особи - ПП "Паритет КС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2006р., а саме: земельної ділянки, загальною площею 10,1771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4623686200:03:000:0102, на якій знаходяться будівлі, що були відчужені згідно спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р. До вказаної позовної заяви прокурором були долучені договори купівлі-продажу від 25.11.2005р., згідно яких ПП "Паритет КС" реалізувало фізичним особам ОСОБА_11 та ОСОБА_7 будівлі свиновідгодівельного комплексу, що належали ПП "Паритет КС" на підставі договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р., що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №317.

Отже, зі змісту вищезазначених доказів судом встановлено, що прокурору і позивачу був відомий факт відчуження майна Військового радгоспу "Львівський" згідно спірного договору купівлі-продажу від 29.03.2005р. ще у 2007 році, про що свідчать обвинувальний висновок від 28.04.2007 р. у кримінальній справі по обвинуваченню директора військового радгоспу "Львівський" ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, ст. 365 ч. 3, ст. 366 ч. 2 КК України, тому суд приходить до висновку, що прокурором та позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору.

У позовній заяві та письмовому поясненні прокурор вказує причину пропуску ним строку позовної давності те, що згідно з п.1 наказу Генерального прокурора України від 11.06.2012р. №100ш з 01.07.2012р. у структурі та штатному розписі органів прокуратури України ліквідована військова прокуратура Західного регіону України, а згідно до п.п. 3, 12, 13 зазначеного наказу з 01.07.2012 року у структурі органів прокуратури України утворена прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Однак, у зазначеному наказі не передбачено, що прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є правонаступником військової прокуратури Західного регіону України. А тому прокурор вказує, що оскільки йому стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу тільки після 15.08.2012р. (дата початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), тому строк позовної давності пропущено з поважних причин.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що відповідно до ст.13 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону, яка була чинна на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2005р.) систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Тобто, до дати початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (15.08.2012р.) спеціалізованою прокуратурою, яка здійснювала нагляд за додержанням і правильним застосуванням Законів України та інших нормативно - правових актів у воєнній сфері, зверталася до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави, а також підприємств та інших юридичних осіб у цій сфері, була Військова прокуратура Західного регіону України. Відтак, на думку господарського суду, ліквідація та створення прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не є поважною причиною пропущення строку позовної давності органами прокуратури звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005р., оскільки захист прав та інтересів Міністерства оборони України міг бути забезпечений як шляхом безпосереднього звернення до суду, так і Військовою прокуратурою Західного регіону України, що і здійснювалося шляхом пред'явлення відповідних позовів в інтересах Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди.

З урахуванням викладеного суд встановив, що прокурор звернувся із позовом до суду 28.03.2013 р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 року, які знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул.Чорновола, 2, а саме: корівник, позначений в технічному паспорті А-1 (цегляний), загальною площею 790,0 кв.м.; свинарник, позначений в технічному паспорті літерою Б-1 (цегляний), загальною площею 2010,4 кв.м.; караульне приміщення, позначене в технічному паспорті літерою В-1 (цегляну), загальною площею 184,1 кв.м.; вагову, позначену в технічному паспорті літерою Г-1 (цегляну), загальною площею 63,2 кв.м.; трансформаторну підстанцію, позначену в технічному паспорті літерою Д-1 (цегляну), загальною площею 78,7 кв.м.; санпропускник, позначений в технічному паспорті літерою "Ж-1" (цегляний), загальною площею 50,4 кв.м.; насосну, позначену в технічному паспорті літерою З-1 (цегляну), загальною площею 17,4 кв.м.

Про укладення договору прокурору та позивачу було відомо в 2007 році. Строк позовної давності без наведення належних доказів наявності поважних причин такого пропуску строку пропущено.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази переривання чи зупинення перебігу строку позовної давності та позивачем не подано відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Коли у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор (вказаної позиції дотримується пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено судом, про факт укладення Договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р. позивачу - Міністерству оборони України, а також Військовому прокурору Західного регіону України стало відомо у 2007 році.

Зі спливом позовної давності суб'єктивне цивільне право не припиняється, однак управоможена особа лишається можливості здійснювати це право у примусовому порядку.

Право або охоронюваний законом інтерес позивача - Міністерства оборони України порушено. Відповідачем 2 - державним підприємством "Львівське" (Том 1 а.с., 140-142) та третьою особою 3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"(Том 1 а.с., 191-192) подано до суду заяви про застосування строку позовної давності до заявлених вимог та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов'язок доказування згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом позовної давності.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Міністерства оборони України до державного підприємства "Львівське" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 березня 2005 року, укладеного військовим радгоспом "Львівський", правонаступником якого є державне підприємство "Львівське", і приватним підприємством "Паритет КС" щодо відчуження майна, розташованого за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул. Чорновола, 2 відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 21.03.2014 р.

Суддя Синчук М.М.