Рішення № 37800771, 17.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25420/13 17.03.14

За позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ"

про примусове звільнення орендованої площі

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Коваленко Ю.І. (за довіреністю №34 від 23.09.2013);

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: Веремей О.М. (за довіреністю від 29.01.2014).

В судовому засіданні 17 березня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

27.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон" про примусове звільнення орендованої площі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25420/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ". Розгляд справи призначено на 29.01.2014.

У судове засідання, призначене на 29.01.2014, з'явилися представники позивача та третьої особи надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 відкладено розгляд справи на 17.02.2014.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 17.03.2014.

У зв'язку із виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято до свого провадження справу №910/25420/13.

В судове засідання, призначене на 17.03.2014 з'явились представники позивача та третьої особи, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.11.2013.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі за текстом - РВ ФДМУ по м. Києву) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соломон» (далі за текстом - ТОВ «Соломон») було укладено Договір оренди державного нерухомого майна №5034 (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що між сторонами було укладено Договір №5034/01 про внесення змін до Договору, яким продовжено строк дії Договору до 08.10.2013 включно, а також Договір №5034/02 про внесення змін до Договору, яким змінено розмір орендної плати.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що листом від 25.10.2013 №03-23/2/08 Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» (далі за текстом - УНІА «Укрінформ», балансоутримувач) звернулось до РВ ФДМУ по м. Києву та повідомило про порушення з боку ТОВ «Соломон» умов Договору оренди та просило в подальшому відмовити відповідачу у продовжені орендних відносин.

Позивач наголошує на тому, що листом від 30.10.2013 №30-06/12086 повідомив ТОВ «Соломон» у встановлений законом термін про припинення чинності Договору у зв'язку із закінченням строку його дії.

Однак, станом на час розгляду справи, відповідач орендоване майно не звільнив.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд виселити ТОВ «Соломон» в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 143,22 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.12.2013, 29.01.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Третьою особою надано до суду письмові пояснення, в яких Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» повідомляє, що станом на час розгляду справи ТОВ «Соломон» не звільнив орендовані площі, не акцептував і не повернув актів прийняття-передачі. Крім того, усупереч чинним зобов'язанням за законодавством у сфері оренди державного майна та орендними договорами ТОВ «Соломон» винне балансоутримувачу загальну суму боргу 58 689,47 грн. Також, в поясненнях третя особа наголошує на наявність порушень орендарем суттєвих умов оренди та шкоди законним інтересам орендодавця та балансоутримувача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2010 між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ТОВ «Соломон» (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5034.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором оренди.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 143,22 кв. м, розміщене за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» (балансоутримувач).

На виконання умов Договору 08.02.2010 між сторонами було укладено Акт приймання-передавання орендованого майна, скріплений підписами та печатками сторін.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З матеріалів справи відомо, що вказаний Договір укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 08.02.2010 до 08.01.2011 включно.

Згідно з п.2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до п.3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.5.1 орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.5.10 Договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.10.6 Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно з п.10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

У відповідності до п.10.10. майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обовязок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

11.01.2013 між сторонами було укладено Договір №5034/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5034 від 08.02.2010. Договором №5034/01 продовжено строк дії Договору оренди №5034 від 08.02.2010 на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 08.11.2012 до 08.10.2013 включно.

13.06.2013 між сторонами було укладено Договір №5034/02 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №5034 від 08.02.2010. Вказаним Договором внесено зміни щодо орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, УНІА «Укрінформ» було направлено лист №03-23/2/08 від 25.10.2013 РГ ФДМУ у м. Києві щодо Договору оренди. Вказаним листом третя особа повідомила про те, що починаючи з вересня 2010 року ТОВ «Соломон» допускав чисельні та значні порушення орендних умов оплати за вказаними Договорами, на підставі чого рекомендувала відмовити відповідачу у пролонгації оренди.

З матеріалів справи слідує, що РВ ФДМУ по м. Києву звернулось до ТОВ «Соломон» із заявою №30-06/12086 від 30.10.2013 про припинення чинності Договору оренди №5034 від 08.02.2010 у зв'язку із закінченням строку його дії.

Пунктом 10.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Аналогічна позиція регулюється статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З листа №03-23/2/13 від 18.11.2013 УНІА «Укрінформ» вбачається, що станом на 18.11.2013 орендар ТОВ «Соломон» не звільнив орендовані площі.

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що Договір оренди припиняється, зокрема, в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії Договору оренди №5034 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.02.2010 було продовжено до 08.10.2013 включно, шляхом укладання 11.01.2013 Договору №5034/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5034 від 08.02.2010.

Крім того, позивачем належними доказами підтверджується направлення на адресу орендаря заяви про припинення чинності Договору оренди №5034 від 08.02.2010 у зв'язку із закінченням строку його дії у встановлений законом термін.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендоване приміщення не звільнив, по Акту приймання-передачі не повернув.

Оскільки строк дії Договору закінчився і заява про припинення надіслана на адресу відповідача в місячний термін з дня закінчення строку дії договору, то вказаний Договір припинив свою дію, з огляду на що суд прийшов до висновку, що відповідач без належних правових підстав фактично користується приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, після закінчення дії Договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу до суду.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи Акта приймання-передачі, з огляду на те, що доказів щодо підтвердження права власності або права користування спірними приміщеннями відповідачем не надані, позовні вимоги про виселення відповідача підлягають задоволенню, а саме виселенню з приміщень площею 143,22 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі УНІА «Укрінформ».

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо виселення ТОВ «Соломон» з орендованого приміщення з огляду на обґрунтованість та доведеність.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 147,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Соломон» (03040, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 31, код ЄДРПОУ 31086287, №п/рахунку 26005031252431 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Києва) в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 143,22 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, код ЄДРПОУ 00015332). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соломон» (03040, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 31, код ЄДРПОУ 31086287, №п/рахунку 26005031252431 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Києва) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченко, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825, р/р 37184501900001, УДК у м. Києві, МФО 820019) грошові кошти по сплаті судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало