Рішення № 37800715, 06.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/62/14 06.03.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

До приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

Про стягнення 11328,73 грн. в порядку регресу

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Білинова А.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 11328,73 грн., з яких: 11036,40 грн. пов'язаних зі страховим випадком, 220,12 грн. пені, 22,07 грн. інфляційних та 50,14 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Крім того, у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням відповідач повинен сплатити пеню, право на стягнення якої позивач обґрунтовує приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також на підставі ст. 625 ЦК України три проценти річних.

Ухвалою суду від 11.01.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/62/14, розгляд останньої призначено на 03.02.2014 р..

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 20.02.2014 р..

Призначене на 20.02.2014 р. судове засідання не відбулося у зв'язку з подіями в центрі Києва.

Ухвалою суду від 24.02.2014 р. розгляд справи призначено на 06.03.2014 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.06.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховиком) та публічним акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 06-R\15-201-02311 (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - «Toyota», державний номер НОМЕР_1.

25.07.2012 р. в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «BMW», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Згідно з постановою Облонського районного суду міста Києва від 08.08.2012 р. особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом АВ №4953053 (далі Договір-2).

Умовами Договору-2 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн., франшиза становить 1000,00 грн.

Зазначена подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що 25.02.2011 р. було складено страховий акт № СТ/12/0425, за яким до виплати підлягає 12051,34 грн..

Платіжним дорученням № 877 від 16.08.2012 р. страхувальнику позивача виплачено 12051,34 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 13.09.2013 р. про відшкодування 12051,34 грн..

У відповіді на претензію відповідач погодився відшкодувати 9030,33 грн., виходячи з розрахунку: 12036,40 грн. -2006,07 грн. -1000,00 грн., де:

12036,40 грн. - розмір матеріального збитку згідно зі звітом;

2006,07 грн. - розмір ПДВ згідно зі звітом;

1000,00 грн. - розмір франшизи згідно з полісом АВ/4953053.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до звіту № 631 від 03.08.2012 р. матеріальний збиток завданий власнику автомобілю «Toyota», державний номер НОМЕР_1, становить 12036,40 грн..

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Оскільки позивачем сплачено страхове відшкодування на рахунок підприємства, яке здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу, підстави для вирахування ПДВ відсутні.

Таким чином відшкодуванню підлягає 11036,40 грн. (12036,40 (оцінена шкода) - 1000,00 (франшиза)).

З огляду на викладене вимоги про стягнення 11036,40 грн. в порядку регресу правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, до стягнення підлягає 22,07 грн. інфляційних (11058,47 грн. - борг з урахуванням встановленого індексу інфляції) та 50,14 грн. трьох процентів річних.

Позивач просить стягнути з відповідача 220,12 грн. пені за несвоєчасну сплату коштів в порядку регресу у розмірі 11036,40 грн..

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Проте, статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюється порядок виплати страхового відшкодування, а не порядок стягнення відшкодування в порядку регресу.

Оскільки між сторонами відсутні договірні зобов'язання, а чинним законодавством не передбачено стягнення пені за несвоєчасне відшкодування шкоди в порядку регресу, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог про стягнення 220,12 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 11058,47 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 50,14 грн. трьох процентів річних. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код 23734213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 32382598) 11058,47 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 50,14 грн. трьох процентів річних, 1687,07 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 24.03.2014 р.

Суддя С. А. Ковтун