Ухвала суду № 37799582, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10587/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бум пак" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бум пак" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2013 року № 0001492205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бум пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року, ТОВ «Тесей ЛТД» за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року та з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатом перевірки відповідачем складено Акт від 31 травня 2013 року №1017/22-50/31519602.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 44189 грн.

За результатами встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року № 0001492205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55 236,0 грн. (за основним платежем 44 189 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11 047 грн.).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 червня 2013 року № 0001492205 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В силу п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бум пак" відповідачем взято до уваги Акти перевірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Тесей ЛТД», в яких податковими органами встановлено, що операції Товариств не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідного для виконання поставок та здійснення господарської діяльності.

Так, на підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що угоди позивача з контрагентами ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Горизонталь», ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» не створюють реальних наслідків.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору від 01 листопада 2011 року №01-12, позивачем отримано від ТОВ «Онікс Компані ЛТД» засоби кріплення.

Відповідно до рахунку-фактури від 12 січня 2012 року №12.01-19, видаткової та податкової накладних, на підставі довіреності від 12 січня 2012 року №4, вказаний товар отримано представником позивача, а на підтвердження факту транспортування товару позивачем надано копію товарно-транспортної накладної. В подальшому товар оприбутковано та продано АТ «Нова Лінія» та ТОВ «Епіцентр К», відповідно до умов договорів поставки.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» здійснювала позивачу поставки гофроящиків. На підтвердження реального виконання поставок позивачем надано рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, товарно-транспортну накладну.

Крім того, ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» здійснювала позивачу поставку засобів кріплення. На підтвердження реального виконання поставок позивачем надано копії рахунку-фактури, видаткової та податкової накладної, товарно-транспортної накладної. В подальшому товар оприбутковано та продано АТ «Нова Лінія» та ТОВ «Епіцентр К» відповідно до договорів поставки.

Судом встановлено, що між ТОВ «Тесей ЛТД» та позивачем укладено договір транспортно-експедиційних послуг від 01 серпня 2012 року №01-08, предметом якого є здійснення перевезень товарів позивача.

Так, за наслідками надання послуг, складено рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Горизонталь», ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» виконувались сторонами у повному обсязі.

Також, на момент складення податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, а податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та містять такі обов'язкові реквізити як: порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Судом встановлено, що на момент підписання вищенаведених договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Горизонталь», ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» не була припинені.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Горизонталь», ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» з іншими контрагентами, тобто результати аналізу другого ланцюга постачання не можуть бути підставами для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те , що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Горизонталь», ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, висновки Акту перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року № 0001492205 є безпідставним та неправомірним.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 12.03. 2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.