Рішення № 37796826, 19.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа № 911/267/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Родоніт», м. Київ

до Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.», Київська область, Баришівський район, с. Лехнівка

про стягнення 28348,42 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Хорунжий А.О. (довіреність №163/1-09 від 19 вересня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Родоніт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» (далі - відповідач) про стягнення 28348,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №112-05 від 14 травня 2013 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 25970,17 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 1722,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 102,84 грн. та 3% річних в розмірі 552,84 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 31 січня 2014 року та призначено справу до розгляду на 4 березня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 4 березня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19 березня 2014 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 31 січня 2014 року та від 4 березня 2014 року в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

19 березня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) 14 травня 2013 року укладено договір купівлі-продажу №112-05.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця стимулятори росту (далі - товар), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти його на умовах даного договору.

Згідно пункту 1.3 договору умовами постачання товару є самовивіз зі складу в м. Березань.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна (вартість) договору складає 25970,00 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору покупець сплачує 100% попередньої вартості товару по факту отримання рахунку фактури.

Згідно пункту 4.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за порушення покупцем строків оплати, передбачених даним договором, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов'язань.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25970,17 грн., що підтверджується видатковими накладними №588 від 14 травня 2013 року та №589 від 14 травня 2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Факт отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №588 від 14 травня 2013 року та №589 від 14 травня 2013 року, підтверджується печаткою підприємства відповідача на зазначених накладних та довіреностями (типової форми №М-2) серії ЯМЕ №376467 від 14 травня 2013 року та серії ЯМЕ №376466 від 14 травня 2013 року.

Відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 25970,17 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Судом встановлено, що відповідач у встановленому договором порядку не здійснив попередню оплату товару, однак, позивач на виконання умов договору передав відповідачу передбачений умовами договору товар, чим виконав свій обов'язок щодо передачі товару, незважаючи на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо здійснення попередньої оплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, у відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний виконати свій обов'язок щодо оплати отриманого ним товару на підставі договору №112-05 від 14 травня 2013 року.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 25970,17 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем за період з 28 липня 2013 року по 28 січня 2014 року, складає 1722,57 грн.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли таке зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно вимог чинного законодавства України, пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором №112-05 від 14 травня 2013 року мала бути нарахована за період з 15 травня 2013 року по 12 листопада 2013 року.

В той час, відповідачем нараховано пеню протягом шести місяців починаючи з 28 липня 2013 року по 28 січня 2014 року.

Враховуючи, що позивач здійснив нарахування пені починаючи з 28 липня 2013 року, а відповідно до вірного періоду нарахування пені, визначеного судом, шестимісячний строк нарахування пені спливає 12 листопада 2013 року, господарський суд Київської області дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1010,35 грн. що нарахована за період з 28 липня 2013 року (початкова дата нарахування пені, визначена позивачем) по 12 листопада 2013 року (закінчення шестимісячного терміну від дня, коли зобов'язання за договором мало бути виконано).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 552,84 грн. та інфляційних втрат у сумі 102,84 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» (07532, Київська область, Баришівський район, с. Лехнівка, вул. Шевченка, 16, код 33889719) на користь Приватного підприємства «Родоніт» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код 21667731) - 25970 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 17 коп. заборгованості, 1010 (одна тисяча десять) грн. 35 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 84 коп. 3% річних та 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 20 березня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.