Постанова № 37796673, 18.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р. Справа № 804/2596/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.

за участю:

представника позивача - Трошин В.В.,

представника відповідача - Остренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу за позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» до Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Драган Яни Анатоліївни про визнання протиправними та скасування пунктів припису від 27.01.14, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Міське комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт», звернувся до суду з позовом до Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Драган Яни Анатоліївни, про визнання протиправними і скасування пунктів 2,3,4 припису №04-01-18/37-26 від 27.01.14, якими приписано забезпечити виконання вимог ст.46, ч.1 та ч.2 ст.56, ч.1 ст.170 КЗпП. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не враховано, що відповідно до ст.46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається як у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, так і в інших випадках, передбачених законодавством. Рекомендації МСЕК не містить даних щодо можливості ОСОБА_4 працювати за своєю посадою на умовах неповного робочого часу, крім того ніяких заяв від ОСОБА_4 щодо встановлення до нього неповного робочого часу на адресу керівництва МКП «Дніпропетровський електротранспорт» не надходило. Відтак, порушення позивачем ч.1, ч.2 ст.56 КЗпП, на думку останнього, відсутнє. Також позивачем зазначено, що на засіданні профкому МКП «Дніпропетровський електротранспорт», яке відбулося 14.11.13 ОСОБА_4 був ознайомлений з наявними по підприємству вакансіями станом на 14.11.13, але від запропонованих йому вакансій відмовився, а застосувати до ОСОБА_4 вимоги ст.170 КЗпПУкраїни щодо його переведення на легшу роботу у примусовому порядку, власник або уповноважений ним орган відповідно до діючого законодавства не має права. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Драган Яни Анатоліївни, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що в ході перевірки позивача були встановлені порушення ним приписів ст. 46, ч.1, ч.2 ст.56 та ст.170 КЗпП відносно працівника ОСОБА_4, адже підстави для відсторонення останнього від роботи відсутні. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволення позову з підстав, наведених в запереченнях проти позову (а.с. 46-48).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що відповідачем на підставі наказу «Про проведення позапланових перевірок» від 24.01.14 №46-Д, направлення на перевірку від 24.01.14 №46-Д/18 проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Результати перевірки оформлені актом №04-01-18/37 від 27.01.14 (а.с.8-18). За висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- ст.46 КЗпП України, адже під час перевірки встановлено, що працівник ОСОБА_4 працював на МКП «Дніпропетровський електротранспорт» з 10.04.1997р. по 18.11.2013р., та 11.11.13 керівництвом позивача було видано наказ від 11.11.2013р. № 643 «Про відсторонення гр. ОСОБА_4 від роботи» до з'ясування подальшого працевлаштування гр. ОСОБА_4, чим, на думку відповідача і порушені приписи ст.46 КзПП України;

- ч.1, ч.2 ст.56 КЗпП України, адже згідно з довідкою, наданою Кіровською МСЕК (висновок медико - соціальних експертних комісій про умови і характер праці інвалідів) від 01.08.2013р. № 108, гр. ОСОБА_4 з 01.08.2013р. встановлено 3 групу інвалідності, з причин загального захворювання, гр. ОСОБА_4 були встановлені нові умови праці, а саме: ревізор з неповним робочим тижнем. 12.08.13 гр. ОСОБА_4 скористався своїм правом та звернувся до адміністрації позивача із заявою, про встановлення йому додаткової перерви на протязі робочої зміни, тривалістю 01 час, в період з 02 до 03 годин, однак 03.09.2013р. довідкою № 21, КЗ «Обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи» ДОР, були надані роз'яснення на запит позивача стосовно уточнення трудових рекомендацій гр.ОСОБА_4, відповідно до яких гр. ОСОБА_4 не може виконувати свою професійну працю у повному об'ємі і потребує зменшення її об'єму, що було вказано у довідці МСЕК. 11.11.13 керівництвом позивача було видано наказ від 11.11.13 № 643 про відсторонення гр. ОСОБА_4 від роботи, а 12.11.2013р. гр. ОСОБА_4 було вручене повідомлення про явку 14.11.2013р. на засідання профспілкового комітету позивача стосовно подальшого працевлаштування гр.ОСОБА_4, чи майбутнього звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, (за станом здоров'я). ОСОБА_4 відмовився від отримання повідомлення, про що складено відповідний акт. Наведеним, на думку відповідача, керівництвом позивача порушено вимоги ч.1, ч.2 ст. 56 КЗпП України, в частині не встановлення гр. ОСОБА_4 неповного робочого дня;

- ч.1 ст. 170 КЗпП України, адже, як зазначено, вище згідно з довідкою, наданою Кіровським МСЕК від 01.08.2013р. № 108. гр. ОСОБА_4 01.08.2013р. встановлено 3 групу інвалідності, з причин загального захворювання, у зв'язку з чим, гр. ОСОБА_4 встановлені нові умови праці, а саме: ревізор з неповним робочим тижнем. 12.08.2013р. гр. ОСОБА_4 скористався своїм правом та звернувся до адміністрації позивача із заявою, про встановлення йому додаткової перерви на протязі робочої зміни, тривалістю 01 час. в період з 02- 03 годин. 03.09.2013р. довідкою № 21 КЗ «Обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи» ДОР були надані роз'яснення на запит позивача, відповідно до яких ОСОБА_4 не може виконувати свою професійну працю у повному об'ємі і потребує зменшення її об'єму, що було і вказано у довідці МСЕК від 01.08.2013р. № 108. Згідно з наказом від 18.11.2013р. № 0234, «Про припинення трудового договору», гр. ОСОБА_4, було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Наведеним, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги ч.1 ст. 170 КЗпП України, в частині ненадання легшої роботи гр. ОСОБА_4 відповідно до медичного висновку МСЕК від 01.08.2013 №108.

Враховуючи наведені висновки акту перевірки відповідачем відносно позивача виданий припис від 27.01.13 №04-01-18/37-26, яким приписано забезпечити виконання вимог, зокрема ст.46, ч.1 та ч.2 ст.56, ч.1 ст.170 КЗпП (а.с.7).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Сторонами визнано, що гр. ОСОБА_4 відповідно до наказу позивача від 10.04.97 №061 «Про прийняття на роботу» працював у позивача на посаді ревізора відділу безпеки руху. Згідно з довідкою Кіровської МСЕК до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0019764, дата огляду - 08.08.13, гр. ОСОБА_4встановлено 3 групу інвалідності з причин загального захворювання на строк до 01.09.14, висновок про умови та характер праці: ревізор з неповним робочим тижнем, протипоказана важка фізична праця, передписаний темп роботи (а.с.19). Відповідно до наданого КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР від 03.09.13 №21 роз'яснення гр.ОСОБА_4 не може виконувати свою професійну працю у повному об'єму і потребує на зменшення її об'єму (а.с.24).Враховуючи, що відповідно до висновку МСЕК та офіційного роз'ясненняКЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, ОСОБА_4 не може виконувати свої професійні та посадові функції у повному обсязі і потребує на зменшення її об'єму, позивачем прийнятий наказ від 11.11.13 №643 «Про відсторонення працівника від роботи», яким наказано до з'ясування подальшого працевлаштування ревізора ВБР ОСОБА_4 відсторонити від роботи, а бухгалтерії час відсторонення працівника від роботи оплатити відповідно до середнього заробітку посадового окладу ревізора ВБР (а.с.22).Сторонами також визнано, що: - ОСОБА_4. відмовився від ознайомлення з даним наказом про, що складено відповідний акт; - 12.11.13 гр. ОСОБА_4 вручено повідомлення про явку 14.11.2013р. на засідання профспілкового комітету МКП Дніпропетровський електротранспорт, що відбудеться стосовно подальшого працевлаштування гр. ОСОБА_4., чи майбутнього звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, (за станом здоров'я); - ОСОБА_4 відмовився від отримання повідомлення про, що складено відповідний акт; - згідно з наказом від 18.11.13р. № 0234 «Про припинення трудового договору» гр. ОСОБА_4 було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно з ч.1 та ч.2 ст.56 КЗпПза угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень; на просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень; оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Положеннями ст.170 КЗпП визначено, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Як вбачається з Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 87 «Житлове та комунальне господарство населених пунктів», затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14.06.99 №144, погодженого Міністерством праці та соціальної політики України, ревізор з безпеки руху на виконання завдань та обов'язків контролює виконання водіями(кондукторами) рухомого складу парку (депо) інструкцій, наказів,інших керівних матеріалів щодо забезпечення безпеки руху; перевіряє якість підготовки рухомого складу перед випуском налінію; перевіряє знання водіями правил дорожнього руху і правилтехнічної експлуатації трамваїв, тролейбусів; проводить інструктажводіїв щодо особливостей роботи на лінії. Контролює технічний станрухомого складу; якість його технічного обслуговування та ремонту; бере участь у розслідуванні дорожньо-транспортних пригод; аналізуєпричини дорожньо-транспортних пригод, розробляє заходи щодо їхусунення та запобігання; підтримує необхідний зв'язок з органамиДержавтоінспекції щодо питань безпеки руху; бере участь у роботіатестаційної комісії, у комісії з проведення випробувань; веде"Книгу ревізорських вказівок", облік та аналіз аварій, а такожвипадків браку у роботі; узагальнює і поширює передовий досвідревізорської роботи з безпеки руху.

Зміст висновку медико-соціальної експертизи щодо гр. ОСОБА_4 з урахуванням роз'яснень комунального закладу (а.с. 20-21, 24) не дозволяє дійти висновків, що стан здоров'яКольчевського М.І., який є інвалідом третьої групи від загального захворювання, перешкоджає виконанню професійних обов'язків, разом з тим продовження трудової діяльності у повному об'єму, а отже в повному обсязі, гр. ОСОБА_4 виконувати не може.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів вУкраїні». Відповідно до ч.3 ст.17 вказаного закону відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по

службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Аналіз змісту Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», як і інших законодавчих актів, не дозволяє дійти висновку, що законодавець допускає відсторонення працівника - інваліда від роботи власником або уповноваженим ним органому випадку, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров'я такого працівника-інваліда перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів, або коли стан здоров'я такого інваліда вимагає встановлення неповного робочого тижня та важка фізична праця такому інваліду протипоказана.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи ч.3 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з огляду на наявні висновки МСЕК відносно гр.ОСОБА_4, за якими продовження останнім трудової діяльності у повному об'єму, а отже в повному обсязі, є неможливим, у позивача були наявні правові підстави для переведення інваліда ОСОБА_4 на іншу роботу, але правові підстави для відсторонення гр. ОСОБА_4 від роботи відсутні.

Разом з тим, як зазначено вище, спірним приписом від 27.01.14 №04-01-18/37-26 приписано позивачу забезпечити виконання вимог ст.46 КЗпП України. Однак приписи вказаної статті унормовують відсторонення від роботи, що й було зроблено позивачем відносно ОСОБА_4 Крім того, згідно з наказом від 18.11.13 №0234 «Про припинення трудового договору» гр. ОСОБА_4 було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Отже, станом на дату винесення спірного рішення гр. ОСОБА_4 не перебував, як і не перебуває станом на дату розгляду даної справи, з позивачем у трудових відносинах. Вказаний наказ від 18.11.13 №0234 «Про припинення трудового договору» не скасований та не оскаржений ОСОБА_4 в судовому порядку. За викладених обставин забезпечення виконання позивачем вимог ст.46 КЗпП України є неможливим, що не враховано відповідачем при прийнятті припису від 27.01.14 №04-01-18/37-26 в частині забезпечення виконання вимог ст.46 КЗпП України

Відповідно до критеріївправомірності рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, визначених ч.3 ст.2 КАС України, вони мають бути прийняті (вчинені) як на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, так і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Судовим розглядом справи встановлено, що припис від 27.01.14 №04-01-18/37-26 в частині зобов'язання позивача забезпечити виконання вимог ст.46 КЗпП прийнятий необгрнутовано, без урахування всіх обставин, що обумовлюють правовідносини між позивачем та гр.ОСОБА_4, а тому такий припис в означеній частині підлягає скасуванню.

З приводу порушення позивачем приписів ч.1 та ч.2 ст.56 КЗпПУкраїни суд зазначає таке. Зміст положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що неповний робочий день або неповний робочий тиждень може бути встановлений за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, що вказує на диспозитивний, а не імперативний характер вказаної норми, і лише в цих випадках оплата праці провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Імперативний характер носить норма, наведена в другому реченні ч.1 ст.56 КЗпП України відповідно до якої на просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Але під дію наведеної імперативної норми правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_4 не підпадають, адже останній не є вагітною жінкою, жінкою, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. Як визнано сторонами в ході розгляду справи, між позивачем та гр. ОСОБА_4 не було угоди щодо встановлення останньому неповного робочого дня або неповного робочого тижня. Відтак порушення позивачем приписів ч.1 та ч.2 ст.56 КЗпП відсутні.

Стосовно порушення позивачем ч.1 ст.170 КЗпП України суд зважує на наступне. Аналіз положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що власник або уповноважений ним орган повинен перевести працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку, виключно за їх згодою. Судовим розглядом справи встановлено, сторонами визнано, що ОСОБА_4 12.11.13 був запрошений на засідання профспілкового комітету, яке повинно відбутись 14.11.13. На засіданні профкому позивача 14.11.13 ОСОБА_4 був ознайомлений з наявними по підприємству вакансіями станом на 14.11.13, але від запропонованих йому вакансій ОСОБА_4 відмовився, що виключаєможливість позивача перевести ОСОБА_4 на легшу роботу відповідно до ч.1 ст.170 КЗпП України, адже згода останнього відсутня. Отже, факт порушення позивачем приписів ч.1 ст.170 КЗпП також не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

За викладених обставин відповідач безпідставно зобов'язав спірним приписом позивачазабезпечити виконання вимог ч. 1 та ч.2 ст.56 та ч.1 ст.170 КЗпП України. Більш того, припинення трудових правовідносини між позивачем та працівником ОСОБА_4 станом на дату видання вказаного припису унеможливлює виконання позивачем вимог вказаних статей відносно ОСОБА_4

За викладених обставин, враховуючи приписи ч.3.ст.2 КАС України, позовні вимоги позивача щодовизнання протиправними і скасування пунктів 2, 3, 4 припису №04-01-18/37-26 від 27.01.14, якими приписано забезпечити виконання вимог ст.46, ч.1 та ч.2 ст.56, ч.1 ст.170 КЗпП України, підлягають задоволенню, а припис в означені частині - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати пункти 2,3,4 припису Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Драган Яни Анатоліївни №04-01-18/37-26 від 27.01.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користьМіського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»(код ЄДРПОУ 32616520) витрати по сплаті судового збору в сумі73 грн.(сімдесят три гривні) 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21.03.14.

Суддя А.О. Коренев